Кожен день Дарина бачила незадоволене обличчя чоловіка і не розуміла, в чому справа.
– Михайле, що знову не так?
– Все нормально, – пробурмотів собі під ніс Михайло.
– А якщо чесно? Я ж бачу!
– Все добре, я сказав.
Михайло відкрив газету і демонстративно закрив нею своє обличчя. Дарина знизала плечима і пішла готувати плов.
За вечерею чоловік не промовив ні слова, але продовжував зберігати незадоволене обличчя.
– Михайле, врешті-решт, ти можеш нормально сказати, що відбувається?
Дарина вже не витримувала який день напруженої обстановки у власному будинку.
– Добре, давай поговоримо.
Ну, невже! Сталося!
– Дарино, скажи мені, чому я повинен один тягнути сім’ю?
– У якому сенсі?
– У прямому! Ти який рік вже не працюєш, хоча декрет давно закінчився.
– Але ж ти сам…
– Що сам? – перебив її Михайло.
– Сам спочатку був проти, щоб твоя дружина працювала. Чи ти забув про домовленість після весілля?
– Ні, не забув.
– А що ж тоді?
– Обставини змінилися, – відповів Михайло.
Дарина до кінця не розуміла, що мала на увазі ця фраза. Здавалося б, вони жили у звичному ритмі і ніхто особливо не задирав носа. Апетити у них були помірні (і це зараз не тільки про їжу).
Що ж тоді?
Напевно, все б залишалося як і раніше, якби не мати Михайла. Ось чиї апетити дійсно зростали з кожним днем!
– Мамо, ну чим ти знову незадоволена? – промовив Михайло, дивлячись на сердиту матір.
– А нічого, що ти мені посудомийку вже який місяць обіцяєш. Я не маю наміру більше мити посуд руками і псувати їх!
Вона демонстративно склала руки і повернулася спиною до сина.
– Мамо, ну грошей не вистачило. Ти ж знаєш, працюю один.
– Ось саме! А міг би цю ледарку на роботу вигнати!
Катерина Степанівна працювала все життя з 18 років і ніколи не розуміла, з чого це раптом Дарина не буде працювати.
Ще після весілля вона висловлювала Михайлу, що такого бути не повинно.
Вона була впевнена в тому, що якщо людина працездатна, то вона зобов’язана працювати.
– Я з декрету вийшла, коли тобі ледь півроку виповнилося. Пішла працювати на завод і не скаржилася. А ця вертихвістка вдома сидить! Добре влаштувалася!
Її вмовляння вигнати недбайливу невістку на роботу ні до чого не приводили, і тоді вона вирішила почати діяти інакше.
Сьогодні посудомийка, завтра пральна машина, післязавтра путівка в санаторій і так далі. Її апетити зростали з кожним днем.
А син з дитинства звик, що зобов’язаний всіляко догоджати матері. На те був і розрахунок.
– Добре, мамо. Я вирішу це питання і відправлю Дарину на роботу.
Причому Дарина ніколи не була ледаркою і зараз не розуміла, в чому її звинувачують.
– Добре, я почну шукати роботу. Без проблем!
Вона завантажила тарілки в посудомийну машину, увімкнула її і пішла.
Михайло подивився в бік техніки і зрозумів, що мати дійсно права. Чому у Дарини є всі зручності, а у неї немає? Чому його мати працювала все життя, а дружина розслабляється?
Минуло півроку, як Дарина влаштувалася на роботу. Здавалося б, мати повинна бути задоволена. Але знайшлася нова причина.
– За ці півроку я ще не їздила відпочити. Тебе нічого не бентежить? – незадоволеним тоном говорила Катерина Степанівна синові.
– Мамо, вибач, цього місяця я не отримав премію.
– Я що, мало вкладала в тебе раніше і не заслужила відпочинку? – не вгамовувалася мати.
– Мамо, ну я ж кажу…
Михайло намагався виправдатися, але Катерина Степанівна і чути нічого не хотіла.
– У себе немає, так іди і візьми у Дарини
– Мамо, але це ж її гроші.
– У родині немає нічого мого чи твого. Все спільне! Мені потрібна путівка і крапка!
Михайлу довелося взяти ці гроші зі спільних, які протягом цього часу вони з Дариною спільно відкладали.
Потім апетити матері стали рости ще більше. Вона захотіла облаштувати дачну ділянку і їй знову знадобилися гроші.
У той час у Михайла було зовсім туго з роботою і він перебував під ризиком скорочення. Довелося знову йти брати гроші в «скарбничці».
І так було рівно до того моменту, поки Дарина не виявила, що грошей майже немає.
– Михайле, де гроші?
– Які гроші?
– Тут у шафі були наші накопичені гроші. Івану(старшому синові) потрібно оплатити репетитора на місяць вперед. Не розумію, чому тут залишилося всього 5 тисяч?
Михайло винувато опустив очі в підлогу. Він був упевнений, що зможе повернути всю суму, але через труднощі на роботі не зміг цього зробити.
Так само, як і не міг зізнатися дружині, що він без дозволу брав спільні гроші.
– Це ти їх взяв? Тільки не кажи, що ні. На сина я в житті не подумаю.
– Так, я – чесно зізнався Михайло.
Дарина була просто в шоці. Як можна було витратити відразу всі 70 тисяч?
Раніше такого ніколи не було. Та й вона зайвої копійки без дозволу не брала.
– Що це означає? Куди ти їх витратив?
Михайло чесно розповів про те, як все було. Намагався виправдати свої вчинки, але Дарина навіть слухати нічого не хотіла.
Адже саме цим чоловік чітко дав зрозуміти, що вона сидить у нього на шиї. А вийшло так, що на шиї у них якраз сиділа свекруха, виставивши Дарину винною у всьому.
– Зрозуміло! Тобто спочатку я була винна, а потім вона ще й почала шикувати за мій рахунок.
– Дарино…
– Знаєш що? Збирай свої речі і забирайся до своєї змії!
– Не називай її так! – почав заступатися за матір Михайло.
– Я сказала збирай речі і забирайся з квартири. Я завтра ж подаю на розлучення. І так, не думай, що просто так відбудешся. Тому що аліменти ніхто не скасовував і тепер я візьму з тебе по повній.
У Михайла не залишалося іншого вибору, як піти. Адже ця квартира була власністю Дарини
Через 2 години він уже стояв на порозі будинку матері. Катерина Степанівна за довгі роки свого життя звикла жити одна.
Однак діватися нікуди і довелося виділити синові кімнату.
Її апетити не зменшилися, навіть незважаючи на те, що Михайла в результаті скоротили і він був змушений шукати роботу.
А поки мати продовжувала йому капати на мозок.
– У мене кавоварка зламалася. Я хочу нову!
– Мамо, але ти ж знаєш…
– Не знаю і знати нічого не хочу. Продай свій годинник і купи мені кавоварку. Я знаю, що він дорого коштує.
Так і продав Михайло спочатку годинник, потім машину, а потім і свою совість.
Все життя він був упевнений, що зобов’язаний утримувати матір. Адже вона народила його в 18 років. Пішла на завод, щоб заробити на їжу і прогодувати сина. Він зобов’язаний бути вдячним.
Але, мабуть, через те, що Катерина Степанівна довгий час жила в нужді, вона не змогла зупинитися, побачивши, як добре живе її син.
Її апетити зростали, а разом з ними зростала напруга в родині Михайла.
З Дариною вони розлучилися. На розлучення вона прийшла дуже красива. У стильному червоному костюмі і з укладкою на голові.
Розлучили їх через 3 місяці. За цей час вона купила собі нову машину і приїхала на ній.
– Шикуєш, я бачу, – сказав Михайло, виходячи з будівлі суду, де їх щойно розлучили.
– Не бідую. Знаєш, коли ти пішов, моє життя стало тільки кращим. Принаймні, я впевнена, що не піду в мінус через чужі бажання.
– Ну-ну… – сказав Михайло і попрямував у бік зупинки.
– Чула, ти машину продав. Ну, не сумуй. Накопичиш на нову. Якщо, звичайно, вийде, – посміхнулася Дарина.
Михайло оцінив сарказм дружини. Однак розумів, що є правда в її словах.
Вона вже поїхала, а він все йшов на зупинку під дощем. У цей момент пролунав дзвінок.
Катерина Степанівна почала знову бурчати в трубку і говорити, що їй терміново потрібна нова мультиварка. Тому що стара – вже минуле століття.
– Я знаю, що тебе взяли на роботу. Тому з першої зарплати ти мені її купиш!
Михайло поклав слухавку і потім сказав:
– Так, мабуть на нову я вже ніколи не накопичу…
З цими словами він сів в автобус і поїхав за звичним маршрутом.
Спеціально для сайту Stories
