Десь 5 років тому моя свекруха серйозно захворіла. На той момент вона жила сама. Але ситуація ставала важчою з кожним днем. І незабаром до неї переїхала сестра мого чоловіка.
Весь цей час Люба жила зі своєю матір’ю, доглядала її. А ми з чоловіком допомагали здебільшого матеріально.
Але ситуація змінилася. По-перше, свекрусі стає лише гірше. Вона завжди лежить, отже догляд їй необхідний капітальний. По-друге, нещодавно Люба зателефонувала мені та заявила, що збирається їхати за кордон.
Справа в тому, що там живе донька з дітьми. Вона покликала Любу до себе назовсім. Часи нині такі, що жити у нас небезпечно. Зрозуміло, сестра чоловіка погодилася. Вона давно думала, щоб переїхати. Коли, якщо не зараз? Тим більше, вона стільки часу не бачила онуків, зовсім не бере участі в їхньому житті.
Я розумію Любу. На її місці я б вчинила так само. Але що нам робити? Я одразу подумала про те, що свекруху можна перевезти до нашої квартири. Доглядатиму, куди ж подітися. Але потім ми почали обговорювати цю проблему з чоловіком та донькою. І такий розклад сподобався не всім.
Ми живемо в трійці, тому місця має вистачити на всіх з головою. Але моя дочка-підліток не хоче, щоби бабуся жила з нами. Мовляв, їй не подобається цей старечий запах у квартирі. Та й допомагати у догляді за нею вона також не готова.
Звичайно, мені прикро чути подібне від своєї дитини. Адже я виховувала дочку доброю та чуйною дівчинкою. Але, з іншого боку, я її розумію. Коли почали думати, в якій кімнаті найкраще поселити бабусю, також виникли проблеми.
Я запропонувала чоловікові перебратися до вітальні, а його маму поселити в нас. Чоловікові така ідея не сподобалася. А якщо свекруха житиме у вітальні, яка, до речі, ще й прохідна кімната, це, бачте, заважатиме доньці. Вона почне соромитись кликати до себе в гості друзів. Який жах!
Мені важко вирішувати цю проблему без допомоги рідних. Чоловікові взагалі ніби плювати на рідну матір. А донька вже давно не спілкується зі своєю бабусею через стан її здоров’я. Плюс до всього я й сама почала думати про те, на що перетвориться наше життя, якщо свекруха до нас переїде.
Проблеми в сім’ї – це одне. Але напружена ситуація в країні, коли не знаєш, чим обернеться завтрашній день, — це інше. Я банально боюсь і не знаю, що буде далі. А якщо на шиї буде людина похилого віку до того ж сидіти, я взагалі збожеволію.
Вирішила поговорити із сестрою чоловіка. Скажу все як є. Не можу я забрати свекруху, хоч ти трісни! Потрібно шукати інший спосіб вирішити цю проблему. Думаю запропонувати Любі найняти доглядальницю. Оплачуватимемо навпіл. Та чого там! Я готова взяти на себе більшу частину витрат, якщо доведеться.
Але жити зі свекрухою під одним дахом у сьогоднішніх реаліях для мене неприпустимо. Хай простить мене Олена Володимирівна!