Наталя Павлівна, незважаючи на похилий вік, вважала себе відповідальною за життя доньки й онука.
Поки дочка була маленькою, вона намагалася дати їй пристойну освіту – музична школа, балетна секція, репетитор перед вступом до інституту. Але варто було випустити доньку зі свого поля зору, як усе пішло шкереберть.
Замість того, щоб вийти заміж за киянина з квартирою, вона притягла нареченого з якогось села.
Якби Наталя Павлівна була поруч, вона б, звісно ж, цього шлюбу не допустила, але того року вона супроводжувала чоловіка в черговому закордонному відрядженні. Тож, на думку Наталії Павлівни, шлюб у доньки невдалий, хоч та й живе з чоловіком уже понад тридцять років.
Але долю онука Наталія Павлівна твердо вирішила не пускати на самоплив. Вона опікувалася ним із самого дитинства.
Особисто повела його в перший клас, постійно заходила до його класної керівниці, а то вона ще молода, недосвідчена. До інституту онук вступив із першого разу – довелося неабияк витратитися на репетиторів, а що робити.
Після інституту Наталя Павлівна допомогла онукові знайти хорошу роботу на великому підприємстві – скористалася старими зв’язками. Сам він, звісно ж, не зміг би туди влаштуватися – зовсім же дитина ще!
Тепер Олексій працював на престижній посаді, отримував хороші гроші, через деякий час купив однокімнатну квартиру. Щоправда, через три роки в них почалися скорочення.
Наступну роботу онук знайшов сам і бабусі подробиць не розповідав. І взагалі став спілкуватися неохоче, у гості заходив рідко, а телефоном відповідав односкладово.
Це трохи засмучувало Наталю Павлівну, але тепер її турбувало інше – хлопцеві вже тридцять, а він ще не одружений.
Донечка долею сина не дуже цікавилася і на всі розпитування сердито відповідала:
– Мамо, йому тридцять років, як-небудь сам розбереться!
Ну як він сам розбереться? Адже ще дитина зовсім! І Наталя Павлівна вирішила діяти. Але з чого почати?
І тут вона дуже доречно зустріла стару подругу. Виявилося, що у Маргарити та сама проблема: онучці вже двадцять шість, а чоловіка немає і не передбачається.
– Наталю, вона у нас така розумниця! – скаржилася подруга. – Інститут закінчила з відзнакою, працює, отримує пристойно, знімає квартиру. Але туди приїжджає тільки ночувати, навіть кота завести не може – весь час на роботі. Де вона чоловіка за такого життя собі знайде? А час-то йде! Так і залишиться в дівках.
У голові в Наталії Павлівни одразу ж склався план.
– Треба вашу Іринку з моїм Олексієм звести. А то хлопцеві вже тридцять і все один.
Маргарита недовірливо подивилася на неї.
– Наталю, давай про це не на вулиці. Приходь завтра, чайку поп’ємо й обговоримо все не поспішаючи.
Наталя Павлівна весь ранок готувалася до віртуальних оглядин – відібрала фотографії онука, дістала свою найкращу сукню, надушилася улюбленими парфумами – треба бути у всеозброєнні.
З’ясувалося, що подруга теж часу дарма не втрачала. Щоправда, на частуванні заощадила – на столі стояла лише невеличка вазочка з цукерками. Наталя Павлівна зробила перший хід у майбутній шаховій партії, простягнувши подрузі невеликий тортик. Хитро посміхнувшись у відповідь, Маргарита налила чай, і змагання почалося.
– Кажеш, вашому Олексію тридцять? – примружилася вона, розрізаючи тортик. – А він служив?
Наталя Павлівна чудово зрозуміла натяк.
– Ми вирішили це питання. А зі здоров’ям у Олексія все гаразд. Ти сказала, у вашої Ірини зараз немає хлопця. А в інституті вона з ким-небудь дружила?
Маргарита прийняла подачу.
– Вона у нас дівчинка серйозна, в інституті навчанням займалася, а не всякими дурницями. Хлопці, звісно, знайомилися, вона була найкрасивіша в групі.
На підтвердження вона розклала на столі пасьянс інститутських фотографій онучки. Наталя Павлівна одразу ж почала їх прискіпливо роздивлятися. Тим часом Маргарита продовжила партію.
– А яка в Олекксія машина?
Хід у відповідь Наталія Павлівна приготувала заздалегідь.
– Він не любить машини – у дитинстві з батьком в аварію потрапив. Він замість машини купив собі квартиру.
Це Маргариті крити було нічим. Вона запропонувала нічию.
– Треба якось їх звести разом, щоб вони познайомилися.
Але Наталя Павлівна на нічию була не згодна.
– Я в тебе ці фотографії заберу, – вона рішуче згребла зі столу картки. – Онукові покажу. І зустріч сама організую. Я тобі зателефоную, коли все буде готово. А ти з Іриною поки поговори.
Але вона недооцінила впертість онука.
– Олексію, тільки не кидай слухавку! – умовляла вона. – Я ж тобі тільки добра бажаю!
– Бабусю, я сам своє життя влаштую! – наполягав онук.
– Олексію, тобі треба тільки сходити в кафе і зустрітися з нею. Якщо в тебе грошей немає, я тобі дам.
– Гроші в мене є, – пробурчав онук. – Як я її впізнаю?
– А в мене її фотографії є! – зраділа Наталія Павлівна. – Як мені їх тобі передати?
– Сфотографуй телефоном і перешли.
Наталя Павлівна розгубилася – у сучасних технологіях вона не розбиралася. Але на що тільки не підеш заради єдиного онука! Через півгодини серйозних зусиль вона все ж змогла переслати онукові фото.
А Олексій був розлючений. Тільки-но він відпочив від щільної опіки турботливої бабусі й почав жити спокійно у своїй квартирі, як знову!
Тепер його вирішили одружити! Він спробував розгледіти фотки, які надіслала бабуся. Але вони були неякісні, розгледіти обличчя на знімку було практично неможливо, тільки довге волосся, строгий офісний одяг, якийсь коридор на задньому плані.
Бабуся сказала, що їй двадцять шість, працює в офісі, чоловіка немає. Напевно, якась страшна, якщо чоловіка знайти не може.
Але на зустріч усе ж треба сходити, а то бабуся не заспокоїться. У неї й так тиск підвищений. Сходити і відповісти їй, що нічого не вийшло. Тільки як цю дівицю відвадити?
Поміркувавши, Олексій придумав спосіб. У призначений день він одягнув старі джинси, вітровку, розношені кросівки і спеціально не став зранку голитися. Навіть дівчина за стійкою в кав’ярні невдоволено покосилася на нього – ефект досягнуто!
Тільки як він упізнає цю кандидатку в наречені? А нехай підходить першою. Напевно їй показали його фотографію.
Взявши чашку кави і тістечко, він сів за столик у кутку і озирнувся. У кафе було малолюдно – простенька дівчина за сусіднім столиком і ще дві пари. Ідеальне місце для конспіративної зустрічі.
Так, бабуся вміє організовувати подібні заходи, не дарма вони з дідом кілька років працювали за кордоном. Цікаво, чим вони там насправді займалися?
Дівчина за сусіднім столиком пильно подивилася на нього. Що б це означало? Олексій відповів їй уважним поглядом. Років двадцять із невеликим, мінімум косметики, одягнена просто – футболка і джинси з дірками. Якась студентка, напевно. Але загалом симпатична.
Олексій глянув на годинник – уже минуло п’ятнадцять хвилин від призначеного часу. Він почав сердитися – теж мені, ділова жінка! Не може вчасно прийти на зустріч! Раз так, ускладнимо їй завдання! Він підхопив недопиту чашку і попрямував до сусіднього столика.
– Пані, у вас вільно?
Вона підняла на нього здивований погляд.
– Взагалі-то я тут чекаю одну людину, але вона, напевно, вже не прийде.
– Я теж чекаю людину, і вона теж запізнюється, – посміхнувся їй Олексій. – Давай чекати разом. Тобі що-небудь замовити?
Його розрахунок був простий , побачивши його в компанії студентки в дірявих джинсах, дасть задній хід. А він із чистою совістю скаже бабусі, що зробив усе, що міг.
– Слухай, тобі нескладно посидіти зі мною? – нахилилася до нього дівчина. – А то мене бабуся попросила тут зустрітися з чоловіком, з яким вона хоче мене посватати. Якщо він побачить, що я не одна – може, відвалить. Домовилися?
Олексій на мить завмер, і, ледь стримуючи сміх, запитав:
– А тебе випадково не Ірина звати?
* * *
Обережно дивлячись у вікно кав’ярні на молодих людей, які сміються, Наталя Павлівна прошепотіла подрузі:
– Я ж тобі казала, що все як треба організую!
Маргарита у відповідь гордо посміхнулася:
– Наша Іринка красуня, він просто не міг встояти! Тільки якийсь він у вас неголений.
Наталя Павлівна миттєво обернулася до подруги.
– Та ваша теж якось незрозуміло одягається. У неї що, штанів пристойніших не знайшлося?
Але молоді люди за столиком у кафе цього не чули.
Весілля зіграли через три місяці.Спеціально для сайту Stories
