Через два місяці після знайомства вирішили жити разом, винаймаємо квартиру, обидва працюємо і непогано заробляємо. Відразу домовилися, що за оренду і на продукти складаємося, а решту моїм коштом.
За цей час можна було б зібрати гроші на весілля, але дівчина весь час казала, що ще встигнемо, хочеться побачити світ. Відпустку проводили лише за кордоном, гроші особливо не економили.
Навіть у вихідні, щоб вона вдома не готувала, а відпочила, йшли до ресторану, а все це коштувало грошей. Коли справа дійшла до весілля, моя обраниця сказала, що свято повинні сплатити нам батьки.
Раніше ми це не обговорювали, для мене було зрозумілим весілля робити за свої гроші — мені вже 27 років і мені соромно просити гроші у своїх батьків, тим більше я знаю, що у них немає такої суми.
Але вона вже зателефонувала своїй мамі, і вони вдвох так вирішили і вже призначили день, коли вони приїдуть до нас, зустрінуться з моїми батьками та про все домовляться.
Я знаю, що моя мама не зможе сказати, що не даватиме гроші, і що їх у них немає, а просто залізе в борги. Два роки тому у тата були проблеми зі здоров’ям і всі заощадження вони витратили на його лікування.
Зараз тато отримує пенсію з інвалідності, і я не можу допустити, щоб вони платили за мене, мені просто соромно. Сказав їй, що частину грошей, які мали дати на весілля мої батьки, я заплачу сам.
Та вона сказала, що це наші спільні гроші і чому це я сам вирішив розпоряджатися ними, адже ми вже майже сім’я. За весь час ми через це вперше посварилися.
Вона сказала, що так нечесно, що платитимуть лише її батьки. Я запропонував відкласти весілля на півроку та зібрати самим ці гроші, щоб взагалі не брати ні в чиїх батьків.
Вона ж сказала, що не збирається на всьому заощаджувати та сидіти вдома. Навіть не знаю, що робити, за два тижні зустрічаються наші батьки, боюся, щоб не вийшло сварки ще й між ними.
