– Може, досить уже вбиратися? Для кого стараєшся? – Гліб невдоволено подивився на Ірину.
– Любий, у мене на роботі є певний дрес-код.
– Раніше ходила в джинсах.
– А тепер не можу. Ти ж знаєш, що моя нова робота зобов’язує!
– Це все відмазки! Просто ти хочеш якнайшвидше піднятися кар’єрними сходами, тому вдягаєш обтислі спідниці! Скажи чесно, бос пропонував тобі зустрічі поза роботою? – жовваки на вилицях Гліба напружилися, а Ірина розсміялася. – Не бачу нічого смішного!
– Крім того, що мій “бос” – жінка! Немає в мене чоловіків у начальниках, як ти не можеш зрозуміти?! – переставши сміятися, відповіла Іра.
– Я прийду до тебе в офіс і особисто подивлюся!
– Добре. Приходь. Тільки от як я маю тебе представити, а? Друг? Співмешканець? Наречений?
– Не починай, Іро. Ми з тобою вже мільйон разів обговорювали тему весілля. Обов’язково одружимося, щойно накопичимо на квартиру.
– Взагалі-то, спочатку люди одружуються, а вже потім беруть житло. Інакше потім нічого не розділиш.
– Ось! Ми ще не одружилися, а ти вже думаєш про розподіл майна! У люблячої жінки, яка не має наміру піти від коханого, навіть думки такої не виникне, – Гліб схопився за голову.
Безглузді причіпки чоловіка зводили з розуму. Щойно Іра перейшла на нову роботу, у Гліба немов знесло дах. Він ретельно дивився, скільки макіяжу вона почала накладати на обличчя, в які речі одягалася, і як укладала волосся.
Ірина і раніше намагалася стежити за собою, але з новою посадою їй довелося оновити гардероб: купити спідниці, жіночні блузки, туфлі на підборах.
Перший час Гліб мовчки дивився на Іру. Але через тиждень не витримав:
– Чому ти стала так добре виглядати? Закохалася? Відповідай!
– Стала?! А що раніше? Все було настільки погано?! Ти мене ображаєш, Гліб!
– Просто… Мені здається, що ти занадто стараєшся! Занадто багато часу приділяєш роботі. І схудла навіть…
– Так, я стараюся для тебе! Як ти не розумієш, дурний?!
Зазвичай на цьому Гліб заспокоювався, але цього разу в нього немов демон вселився. Чоловік вихопив із рук Іри ланцюжок із кулоном, який сам же їй подарував деякий час тому.
– Що ти робиш?!
– Ніяких прикрас! На шию пов’яжи хустку, щоб не було видно зону декольте! І взагалі, завтра ми йдемо в магазин, щоб вибрати тобі скромніший одяг!
Іра знизала плечима. Якщо чоловік пропонував шопінг, хіба можна було відмовити?
Щоправда, похід по магазинах пройшов зовсім не так, як хотіла Іра.
– Це тобі не підходить! Ні, поклади! І цю сукню теж не чіпай!
– Але воно нижче коліна!
– Нижче коліна нехай студентки носять! А тобі ось, – Гліб простягнув об’ємний балахон, який був Ірі не за розміром і зростом.
– Ти хочеш, щоб наді мною сміялися? Я схожа на капусту! І колір такий… салатовий! Просто жах!
– Оверсайз зараз у моді!
– Так, я знаю. Але це не оверсайз, а костюм гусениці. Я в такому з дому не вийду!
– З дому ти не вийдеш у тому, що накупила собі сама! – крикнув Гліб, привертаючи увагу інших відвідувачів магазину. На парочку почали поглядати продавці.
– Вам допомогти?
– Навряд чи ви зможете допомогти! Тут у вас немає нічого для пристойних, скромних дівчат! У вашому магазині тільки нічних метеликів одягати!
Продавець нічого не відповіла, а Гліб буквально силою вивів Іру з магазину.
– О! Ось, те, що треба. – У дальньому кінці торгового центру Гліб побачив туніки в пол.
– Я не буде носити таке! – ахнула Іра, з подивом дивлячись на Гліба, у якого загорілися очі.
– Ще й як будеш!
– Гліб! Перестань! – Іра розвернулася і пішла, ще сильніше розлютивши Гліба. Тепер він точно не сумнівався, що в Ірини з’явився хтось на стороні. Інакше вона одягла б що завгодно.
І все ж Гліб не міг пред’явити молодій жінці нічого, крім своїх домислів, тому він вирішив зачаїтися.
А Іра зітхнула з полегшенням.
Відчувши послаблення, вона зраділа. Жінка вирішила, що випадок у магазині змусив Гліба переосмислити свою поведінку. Що він усе зрозумів і перестав ревнувати. Тож Іра захотіла зробити щось для нього, щоб простимулювати ще більшу довіру та вивести стосунки на новий рівень.
За два роки стосунків Іра так і не дочекалася пропозиції. Усі подруги вже були заміжні, а батьки Іри давно чекали на онуків. Але Гліб твердо наполягав на тому, що без житла одружуватися нерозумно.
– Досить чекати, візьми та й запропонуй йому сама! – сказала подруга.
– Як сама?! Може, йому ще й каблучку подарувати?
– А чому б і ні? Хочеш заміж, бери ініціативу у свої руки. Інакше будеш вік чекати, поки Гліб розгойдається. Спочатку квартира, потім виплата іпотеки, потім накопичення на весілля, потім на няню… У таких чоловіків завжди є якесь “але”.
Іра задумалася і зрозуміла, що подруга має рацію. А якщо так, то потрібно брати ініціативу у свої руки. За винятком ревнощів і нерішучості, Гліб був цілком нормальним чоловіком: щедрим, турботливим і дуже добре ладнав із дітьми друзів, через що Іра вирішила, що він стане чудовим батьком і чоловіком.
Але щоб це перевірити, залишалося головне: стати його дружиною. А отже, час діяти.
Ірина ґрунтовно підготувалася: сходила в салон білизни, прийшла з роботи раніше, нафарбувалася яскравіше і сервірувала легку вечерю. Ось тільки в останній момент молода жінка зрозуміла, що зовсім забула про напої. На щастя, біля будинку був той самий магазин.
Іра накинула шубку на корсет і вийшла на вулицю. Там як на зло “чергувала” сусідка. Баба Нюра, як завжди, сиділа на лавочці. Як вона не мерзла взимку – було загадкою для всіх мешканців багатоквартирного будинку.
– Ірко, ти що?! – баба Нюра, яка любила обговорити всіх і вся, втупилася на молоду жінку. По очах бабусі було зрозуміло, новий штамп вона поставила тут же. – Куди зібралася?
– У магазин.
– У такому вигляді?!
– Ну так…
– Ясно… – протягнула баба Нюра, зазначивши про себе:
“Точно жінка лекгої поведінки стала. А начебто з інтелігентної сім’ї. І мама в неї така… в окулярах. Треба господині квартири сказати, що орендарі з підступом. Поки чоловік на роботі, напевно водить усіх підряд. Поспостерігаю”.
Ірині було ніколи вести бесіди: взимку в тонкому корсеті під шубкою було холодно. Тому вона кивнула бабі Нюрі та втекла в магазин.
Ось тільки там не виявилося улюбленого напою Гліба, а догодити чоловікові вже дуже хотілося. Тому Іра пішла в інший магазин, подалі.
За іронією долі Гліб того дня теж пішов з роботи раніше. Він хотів простежити за дружиною і прийти до неї на роботу. А там… Охоронець сказав ревнивцю, що Ірина пішла після обіду.
– Значить, ходить на побачення з чоловіками, а мене тримає за дурня, – стиснувши кулаки, процідив Гліб. Телефонувати Ірі він, зрозуміло, не став. Вирішив вистежити її за геолокацією в телефоні. Та показала, що молода жінка перебуває вдома, що розлютило Гліба ще більше.
– Водить чоловіків до нас додому! Ну постривай, Іро… зловлю, мало не здасться!
Гліб викликав таксі і поїхав наводити лад і виховувати дружину. Біля під’їзду він побачив бабу Нюру.
– Глібушко, вітаю! Я Іру твою бачила… Хотіла запитати, чи не підробляє вона в тебе незрозуміло ким, – спіймала за рукав сусідка.
– Що? – не зрозумів Гліб.
– Намалювала обличчя так, що з космосу видно! Не моя це справа, звісно, але хіба взимку в такому одязі ходять?
– У якому? – усередині у Гліба наростала злість.
– Коротка спідничка, що є, що немає, колготи в сітку, шубка! Без головного убору Іра поспішала кудись. Я думала на побачення з тобою, а ні… Ти ж працюєш цілими днями?
– Бабо Нюро, ви б у чужі стосунки не пхали носа! – Гліб вчасно схаменувся, розуміючи, що ця історія розійдеться на весь район.
– А що? Я з добрими намірами, ти нічого не подумай… Взагалі, що хотіла сказати: я Іру вже не вперше бачу вдень. Її на червоній машині до будинку підвозять. Я, звісно, номера не запам’ятала, але якщо треба…
– Не треба! – рявкнув Гліб.
– Ну ти чого так грубо. Не віриш, чи що? Ой, а ось і машина… Дивись-но! – баба Нюра кивнула на парковку і витріщила очі. – Ох, нічого собі! Голубки-то милуються, навіть не соромляться, під твоїм вікном… Ну й Ірина, не очікувала я від неї такого…
Гліб і сам був у шоці. У салоні незнайомого йому автомобіля щось відбувалося. Водія Гліб не бачив, але край шубки, такої ж, як у його Іри, був чітко помітний у лобове скло. Та й волосся у пані було таке ж світле.
Щоправда, облич за обіймами закоханих було не видно, але Глібу вже й так було достатньо слів сусідки. Вона ж бачила Іру. Бачила не раз. Те, що підсліпувата Нюра не розгледіла обличчя, Гліб у той момент не думав.
Хвилини вистачило Глібу на те, щоб підбігти до машини і різко смикнути ручку дверцят авто. На біду водія, вони були не заблоковані, через що бідолаха виявився витягнутим із салону і поваленим на сніг.
– Ах ти, негідник! Жінку мою…! – Гліб не вибирав слів, покриваючи незнайомця огидними словами.
– Ой, бабо Нюро! Що це? Треба поліцію викликати? – Іра йшла зі зворотного боку будинку і, вийшовши з арки, побачила штовханину і Нюру, яка із задоволенням дивилася, як чоловіки катаються по снігу.
– Викликай Ірино. У мене телефон удома залишився… – не дивлячись на Іру, відповіла бабця. І раптом її осінило. – Ірино?! – вона повернула голову і втупилася на сусідку. – А ти як? І тут і там одночасно?
– Там? – Ірина не зрозуміла, про що говорить баба Нюра. Видно й справді в пенсіонерки було щось із головою.
– У машині! Там чоловік твій розбирається з твоїм коханцем! – запричитала баба Нюра, вводячи в ступор Іру. Утім, ступор був недовгим. Ірина побачила в снігу Гліба і кинулася до нього.
– А ну, припини! Що ти робиш?! – голос коханої жінки спрацював як тригер. Гліб ще сильніше розлютився. Іра постаралася відтягнути нареченого, але той із силою її відштовхнув, і вона невдало впала на лід, упустивши пляшку дорогого напою.
– Дівчино, з вами все гаразд? – повз йшов чоловік із собакою. Він допоміг Ірині піднятися і швидко розняв чоловіків за допомогою свого дресированого собаки. Чоловіки не наважилися продовжувати під загрозою оскалу великого пса і не менш великого чоловіка.
– Гліб! як ти міг?! – Ірина була в снігу, порваних колготах і зі зламаним нігтем. Але головне – її серце було розбите так само безповоротно, як розбилася пляшка дорогого напою.
– Це ти як могла? Правильно про тебе баба Нюра сказала…
– Що сказала?
– Що ти з чоловіками… – далі йшли потоки звинувачень у невірності.
– Та ти, сам, чоловік, не в собі! Кинувся на мене як очманілий! – подав голос другий учасник розбірок. – Я твою дружину вперше бачу. У мене своя є. У машині сидить.
– Як це в машині? Там же Ірина була… – Гліб перевів погляд і побачив налякану жінку, яка вже викликала поліцію.
Іра зрозуміла все швидше за інших. Вона підняла пакет з осколками, викинула його у відро для сміття біля під’їзду і, не зважаючи на Гліба, зникла у квартирі. Вона не думала залишатися в ній ні хвилини. Хто знав, що на думці у ревнивця і що ще йому наговорила недоумкувата сусідка.
Ірина швидко накидала речі в сумку і викликала таксі. На щастя, поліція приїхала швидко, і Гліба затримали. Він не зміг перешкодити Ірині піти.
– Іро! Зачекай! – кричав він услід. – Я був неправий!
Іра не відповіла. Сіла в таксі і поїхала до мами.
Що було з Глібом далі, Іра не знала. На його дзвінки та повідомлення молода жінка не відповідала. Після того випадку вона твердо зрозуміла, що далі буде тільки гірше. Що Гліб ніколи не зможе їй довіряти, адже набагато простіше повірити сусідці, ніж коханій жінці.
– Отже, ти вирішила від нього піти? – запитала подруга, коли Іра наважилася розповісти їй цю історію через кілька місяців.
– Так. І це було найкращим рішенням за два останні роки, – сказала Іра. В її сумочці лежали ключі від нової квартири, яку Ірина за підтримки батьків взяла в іпотеку.
– Я зробила відразу дві важливі справи: позбулася токсичних стосунків і нарешті обзавелася власним житлом. Я тепер сама собі господиня: хочу в спідниці ходжу, хочу – взагалі не одягаюся! – розсміялася Іра і, заплативши за каву, пішла на роботу. Обід закінчився, а її нове життя тільки почалося.
