Я вийшла заміж десь близько семи років тому. Однак останнім часом сімейне життя не приносило особливого задоволення нам. Чоловік вічно був невдоволений.
То йому не подобалося як я готую, то він скаржився на непрасовані сорочки та інші побутові моменти. Мене це дуже хвилювало, адже я робила все як завжди. Проте чоловіка все одно нічого не влаштовувало.
Наче його не влаштовувала я сама. Мені це здавалося несправедливим. Враховуючи те, що ми обоє працюємо, я не заслуговує на подібні претензії. Я заробляю набагато менше, але це не скасовує кількість роботи та витрачених сил.
Через місяць відвертого бурчання чоловіка я не витримала. Я сказала, що тепер ми житимемо у різних кімнатах! Кожен відповідає сам за себе. Мені набридло, що він постійно зганяє на мені свою злість.
Я так жити не хочу і не буду. Відтепер житимемо як сусіди. Будемо скидатися грошима на квартплату та комуналку. За все інше кожен відповідає сам. Того ж дня я перенесла свої речі до іншої кімнати.
З того дня минуло два тижні. І на мій подив мені стало дуже комфортно. Як виявилося, моєї зарплати вистачало для того, щоб сплатити і комуналку, і свою частину за квартиру, і себе забезпечити.
Їм я набагато менше за чоловіка, тож продукти не були для мне головною витратою. Більше того, я навіть спромоглася виділити собі гроші на манікюр, чого не було вже понад рік.
Крім фінансових переваг я просто насолоджувалась тишею та спокоєм. З чоловіком бачилася тільки на кухні чи коридорі, а наше спілкування обмежувалося вітанням і бажанням на добраніч. І мене це влаштовувало.
У вихідні я прибирала лише у своїй кімнаті. Отже, мені не доводилося витрачати весь день на відмивання всієї квартири. Та й прати мені треба було набагато менше.
Чоловік же старанно вдавав, що його також все влаштовує. Чому вдавав? Тому що я бачила, що з кожним днем його настрій погіршується. На вечерю він готував собі тільки яєчню, вермішель чи напівфабрикати.
При цьому він виглядав пом’ятим і недоглянутим. На роботу він йшов без лотків для обіду, а потім бігав по кухні в пошуках їжі. Нещодавно він поцікавився в мене, де я беру такий смачний хліб.
Я вирішила не видавати секрету, що хліб вже два роки сама печу. Нехай мучиться. Як і мій чоловік, я на примирення йти не хотіла. Я й гадки не маю, чим це все скінчиться.
Якщо експеримент покаже, що жити окремо мені подобається, не виключено і розлучення. Все одно чоловік давно не давав приводу залишатися поряд з ним. І якщо його все влаштовуватиме, то й чекати діла буде нічого.
