– Софіє Андріївно, моя дорога теща, моя матуся! – благав Василь по телефону…
– Приїжджай до нас, будь ласка, я вже не маю сил! Знову у Юльки примхи – селера та яблучка на вечерю. Риболовля під забороною, в гаражі з чоловіками посидіти не дає, дітей дістала своїм суворим вихованням. Загалом – СОС, врятуйте наші душі.
– Що ж, так прямо і дістала? – запитала теща.
– Ех, Василю, у мене зараз справи городні. Ну добре, на чоловіка залишу, нехай трохи тут покопається, через пару днів приїду.
– Тільки давайте щось придумаємо, щоб пояснити ваш терміновий приїзд, – попросив Василь. – Ніби я вас ні про що не просив.
– Це зрозуміло, а що придумаємо? – замислилася Софія Андріївна. – Хоча що тут вигадувати – скажу, що треба на місце спочину до батьків сходити. Загалом, чекай!
Василь обожнював свою тещу, хоча коли він з нею тільки познайомився, боявся її як вогню.
Софія Андріївна – велика жінка з об’ємними формами і доброю душею. Але те, що у неї безмежно добра душа, Василь дізнався трохи пізніше, а під час першого знайомства вона поглянула на нього спопеляючим поглядом, Василь аж пригнувся від страху.
Але Софія Андріївна сказала:
– Що ж ти такий худенький, як коник колінами назад? Відгодувати тебе треба, синочку! Сирнички і борщ зі сметанкою!
Василь заспокоївся.
Рідна мама у Василя пішла з життя, коли він був підлітком, а батькові було байдуже на сина, він якось сам по собі ріс. Сам навчався, сам заробляв, вже будучи студентом, з батьком вони жили, як добрі сусіди.
Так, в ті часи він був зовсім худенький, тому теща зробила таке зауваження, але він не був проти відгодівлі.
Після весілля молодята орендували квартиру, народився син Павло. Василь посилено працював, а допомагати з дитиною до них додому забігала теща.
– Юлько, що за безлад у квартирі?
– Я не встигаю, і Василь мені не допомагає!
– А чого це він повинен тобі допомагати, він – працює, ти по дому! Я тобі з дитиною допомагаю, ось і крутися давай. Вдома порядок, сама в чистенькому, з посмішкою, чоловіка до вечері зустрічай.
– Це у ваші часи треба було так перед чоловіком прогинатися.
– Часи завжди однакові! Поважати працьовитого чоловіка треба в будь-який час!
І порівняла часи – у нас такої побутової техніки не було, зараз тільки пальцями натискай!
Коли батько Василя одружився і поїхав зі своєю нареченою в інше місто, сім’я Василя переїхала в його квартиру. Народився ще один син, Микитка, і Юля попросила свого чоловіка брати підробіток, щоб був хороший достаток в сім’ї.
– Який тобі достаток? Чого не вистачає? Діамантів? Ми допомагаємо, Василь непогано заробляє, є достаток у домі, ти що – хочеш чоловіка заганяти? Не дам зятя в образу, він і так після своєї роботи з язиком на плечі.
Юлю дратувало таке втручання мами, але чіпка хватка і суворий контроль тещі допомагали Василю розслабитися.
«У чоловіка має бути своє хобі», – говорила вона, і у Василя з’явився доступ до риболовлі, тим більше, що улов у нього завжди був хороший.
Коли з’явилася машина, раз на тиждень Василь міг розслабитися з чоловіками в гаражі, тим більше в компанії з тестем. Заразом і машину полагодити.
На пенсії батьки Юлі вирішили продати свою квартиру і поїхати ближче до моря. Купили будинок, обзавелися городом. Приїхали на Новий Рік до онуків, і тоді вже Софія Андріївна почала «роздавати бонуси» дочці.
– Що це за суп такий каламутний? Суп-пюре з селери? Юлько, якщо ти сама боїшся погладшати, то жуй свою траву! Чоловіки не повинні на козячому кормі сидіти!
Василю, де твоя риба? Дружина не пускає на риболовлю? А кулаком по столу?
– Ну мені якось шкода дружину! – почав виправдовуватися Василь.
– А вона тебе шкодує? Знову ти став коником колінами назад і діти такі ж сині. Юлько, вставай до плити! Давай-но котлети крути і пюрешко збивай! Розслабилася!
Юлька рахувала дні, коли батьки поїдуть, а Василь радісно вигукував: як затишно було з такою мамою поруч! З тестем на риболовлю з ночівлею з’їздив, а вдома завжди був запах пирогів і свіжого борщу.
З тещею було весело – її особливий гумор веселив зятя, а Юлька тільки розвеселилася в день від’їзду мами з батьком.
– Нарешті ця мука закінчилася, – раділа вона, коли батьки поїхали, і вони з Василем їхали на машині додому. – Набрид контроль з їхнього боку.
Бу-бу-бу, не те роблю, не те кажу, не те варю! Яке їм діло? Адже тобі самому подобається суп-пюре з селери, правда?
– Ні, – чесно відповів Василь.
– Та йди ти, зрадник! – огризнулася Юля.
Ось і цього разу, ще не минуло й півроку, як у Юльки знову правильне харчування для всієї родини, замість відпочинку після роботи – прибий, пофарбуй, прикрути, в гаражі тільки ледарі збираються, а риба набридла, сиди вдома.
Щось Василь засумував, і діти сумують без бабусі.
– Василю, мама приїжджає! – з відчаєм сказала Юля. – І чого це вона? Сезон городів, та ми й так скоро до неї приїдемо. От тільки її тут не вистачало! Діти вдень в садку, що їй у нас робити?
У Василя потепліло в грудях. Йому б стрибати від щастя, але треба якось себе стримувати. Коли теща з’явилася на вокзалі, Вася ледве стримався, щоб не видати себе від щастя, Юлька б цього не схвалила.
Вже вдома були нові «бонуси» для Юльки і нові, приємні завдання для Василя.
– Василю, я скучила без твоєї рибки! Ти зобов’язаний мені наловити свіженької.
Юлька, я не зрозуміла, що за безлад вдома? Діти в садку, ти вдома сидиш! Чи у тебе від селери руки не працюють, щоб у квартирі прибрати?
Коли щасливий Василь поїхав на риболовлю, у матері з донькою відбулася серйозна розмова:
– Мамо, я не розумію, чому ти весь час захищаєш Василя, а не мене? Я ж твоя дочка!
– Ну, по-перше, я лаю тебе об’єктивно – якщо ти нечупара, сидячи вдома, от і отримуєш.
А по-друге, чоловіків потрібно берегти, щоб в старості не залишитися на самоті. Скільки у мене подруг-одиначок, а адже вони самі винні – зі світу чоловіків зжили, або відставку від них отримали.
Ось зараз вони собі лікті кусають. А у тебе який тато? Йому вже сьомий десяток, а він міцний і здоровий. Все тому, що я йому стресів не створювала!
По Василю видно, що він як батько і чоловік хороший, не гуляє і заробляє відмінно, але не потрібно його гнути під себе! Він дорослий чоловік, а не ганчірка!
Ти дозволяй йому маленькі чоловічі слабкості, і він тобі в два рази буде вдячний. Ех ви, молоді дівки, які ж ви всі дурепи!
Через два тижні теща їхала. Василь засумував, але Софія Андріївна підбадьорила його, що провела бесіду з Юлькою і вона повинна змінитися.
А ще через місяць у них буде відпустка, і вони приїдуть, все буде добре. Василь погоджувався, але ж треба чекати цілий місяць!
Як шкода, що теща знову їде!
Спеціально для сайту Stories
