Чесно кажучи, я зі свекрухою ніколи особливо не ладнала. У студентські роки мій чоловік зустрічався із забезпеченою дівчиною з інтелігентної родини. Ось вона була ідеальною для нього партією.
А тут я дівчинка з неповної родини, у якої тато працює на заводі. Я рано почала працювати, щоб допомогти батькові зводити кінці з кінцями. Пізніше тато знову одружився, а я пішла з дому.
Якийсь час я жила з хлопцем, потім ми розлучилися. Я познайомилася із нинішнім чоловіком. Він уже збирався одружитися зі своєю однокурсницею, але весілля не було. З того часу свекруха мене не злюбила.
Спершу я намагалася якось налагодити стосунки, але потім зрозуміла, що це безглуздо. Тож я змирилася.
Весілля у нас було скромне, без батьків. Мій тато кудись поїхав зі своєю дружиною, мама чоловіка не виявила бажання з’явитися на захід. Були лише близькі друзі та бабуся чоловіка. Вона дуже його любила і до мене добре ставилася.
Тоді вона сказала, що з першою нареченою нічого хорошого не вийшло б. Вона хотіла, щоб чоловік постійно носив гроші в будинок, а він не якийсь ішак. Потім вона сказала, що у нас попереду світле майбутнє і що вона заповідає онукові свою квартиру, де ми зможемо разом жити.
Після весілля ми з’їхали у орендне житло. Свекруха тільки плітки розпускала, що в нас ніколи дітей не буде, а якщо будуть, то добрими людьми вони не стануть через мою генетику. Зрозуміло, що до нас у гості вона не приходила. Тільки чоловік відвідував свою маму один, а приходив щоразу засмучений додому.
Свекруха постійно йому щось про мене говорила, а він виправдовувався, казав, що я хороша, порядна людина.
Нещодавно не стало бабусі мого чоловіка, і почався справжній жах. Спочатку мені заборонили з’являтися на похороні, це ж мама свекрухи. Усі гості та рідні налаштовували чоловіка проти мене. Мовляв, він став завидним нареченим із такою спадщиною, а я йому в підмітки не годжуся.
Мати чоловікові сказала, що якщо він не розлучиться зі мною, то тієї квартири йому не бачити. І щоб ми не сміли навіть переїжджати туди разом, інакше вона позбавить сина спадщини.
Потім зрозуміла, що говорити з нами марно, і заявила, що якщо він так сильно хоче жити зі мною, то нехай і далі винаймає квартиру. Так і вирішили, свекруху не переконати. Мені, звичайно, прикро, але що за матусею треба бути, щоб так обійтися з рідним сином, а головне, через що?
