«Обирай – або я, або твій син». Він вибрав її, а коли усвідомив свою помилку, було вже занадто пізно
– Ось ти, маленький бешкетник! Як же я втомилася від тебе. – Кричала Надя на дворічного Максима.
– Єгор! Я так більше не можу. Чому я повинна виховувати чужу мені дитину? У нас скоро з’явиться на світ своя! – Звернулася Надя до чоловіка
– Надю, ну він же мій син. – з переляком вимовив Єгор.
– Ось саме! Твій і Свєтки. Вона вертихвістка втекла, своє життя влаштовує. А я тепер зобов’язана горщики за ним прибирати!
Між іншим мені важко на такому терміні за ним носитися вже. Досить з мене. Він тут зайвий! Або ми розходимося, або віддаємо його в …
Єгор боявся втратити Надію. Не уявляв свого життя без неї. Тим більше вони чекали ще одного, спільного малюка.
З Надею вони зійшлися рік тому, коли Єгор розлучився зі своєю попередньою дружиною Світланою. Вона вела не дуже хороший спосіб життя, тому чоловік не витримав і пішов.
Максиму, їхньому синові на той момент було дев’ять місяців. Волею долі після розлучення, Єгор відразу познайомився з Надією.
Закохався в неї без пам’яті. Характер у неї був вольовий, завжди все повинно бути як вона скаже. Зате вона не гуляє і по дому все робить, не те, що колишня Свєтка, думав Єгор.
Через рік з’явилася його колишня Світлана, вручила йому сина і відмову на нього. Єгору нічого не залишалося робити, як прийняти сина.
Надія того дня довго гостювала у подруги, а коли повернулася і дізналася, що тут сталося, влаштувала жахливий скандал. Але в той момент все ж дозволила залишитися Максимці.
Хлопчик важко переживав розлуку з матір’ю, постійно плакав і кликав маму. Надя все більше дратувалася на дитину, але залишалася з ним вдень, поки Єгор був на роботі.
Тривало це недовго. І коли Надя поставила чоловікові умову: або вона, або син, він взяв дитину і відвіз її до своєї рідної сестри Валентини.
– Валю, вибач мене, звичайно. Але чи не могла б ти Максима прихистити у себе на деякий час? Надії потрібно трохи охолонути, вона вся вимоталася. Гормони шалять. – Виправдовував свою дружину Єгор
– Єгор, як же так? Від бідного хлопчика щойно відмовилася мати, а тепер і рідному батьку не потрібен? – обурено відповіла Валентина.
– Він мені потрібен! Не кажи так! Просто у Наді зараз складний період. Як тільки все владнається, я Максима заберу назад.
– Гаразд, залишай дитину. Все одно твоя Надя його не любить. – Погодилася Валентина
– Дякую тобі, сестро! Ніколи не забуду твоєї доброти. – Радісний Єгор обійняв Валентину
Валентина теж була заміжня і сиділа в декреті зі своїм маленьким сином, якому на той момент виповнився рік.
Чоловік Валі прийняв Максима, він не розумів нелюдяності батьків, тому ставився до племінника дружини як до рідного сина.
Незабаром у Надії та Єгора з’явилася дочка. Єгор все рідше і рідше відвідував сестру і Максима, повністю занурившись у свою нову сім’ю.
Згодом хлопчик перестав називати Єгора татом. Тепер для нього Матвій, чоловік Валентини, став батьком.
Коли Максиму виповнилося три роки, сестра викликала Єгора на серйозну розмову.
– Єгор, минув рік, як Максим живе з нами. Твоя дружина ще не оговталася?
– Ну Валю, все ж так добре. Я відправляю тобі гроші на дитину. Та й Максим вже до вас звик.
– Так, потайки відправляєш гроші від своєї Надьки… – Обурено відповіла Валя.
– Тільки не видавай мене. – Опустивши очі, відповів Єгор
– Дитину потрібно оформити в дитячий садок. Я теж скоро буду виходити на роботу. Що накажеш мені робити? Значить ось що, або ти забираєш дитину, або пишеш відмову і ми з Матвієм її усиновлюємо.
– Добре, Валю…
– Що добре? Яке твоє рішення? – Розгубленим голосом запитала сестра.
– Я напишу відмову…
Незабаром так і сталося. Єгор написав відмову від дитини, а Валентина з чоловіком її усиновили і виховували як рідну.
Час минав, Максим вже закінчував школу. Він не знав, що Валентина і Матвій не є його рідними батьками, і тим більше не підозрював, що дядько Єгор є його рідним батьком.
-Вітаю, дядьку Єгор. – Відкривши двері, Максим побачив на порозі свого дядька.
– Привіт, Макс. Мати вдома?
– Так, вдома, бувай! Я побіг на тренування.
– Привіт, Валю. – Тривожним голосом Єгор привітав сестру.
– Привіт, братику. Ти знову прийшов розповідати, як у тебе душа ниє? Я не маю наміру вислуховувати про твої страждання, це був виключно ваш вибір. Час не повернеш.
– Якби я знав, як це все в майбутньому обернеться. Адже я зовсім один залишився. Надька втекла від мене. Дочка до мене зовсім не тягнеться. Можна я буду з Максимом більше часу проводити?
Я знаю, що винен перед сином. Дозволь мені хоч трохи все виправити.
– Хочеш розповісти йому все? – Обурено запитала Валя
– Та ти що, так він зовсім мене не захоче знати.
Валентина не перешкоджала їхньому спілкуванню. Єгор все частіше кликав хлопчика до себе, дарував подарунки і всіляко намагався бувати з сином якомога частіше.
Коли Максим повернувся з армії, він був вражений тим, що побачив. Дядько Єгор подарував йому новеньку машину.
– Дядьку Єгоре, ти безсумнівно найкращий дядько на світі, але такий дорогий подарунок я не можу прийняти.
У Єгора покотилися сльози. Він обійняв хлопця, а потім сказав наступне:
– Максиме, прийми, будь ласка, цей подарунок, я завжди мріяв про сина. І саме ти мені його замінив. Я дуже засмучуся, якщо ти відмовишся.
Хлопець все ж прийняв подарунок, розповідав усім, який хороший дядько йому дістався. Як же Єгор мріяв почути замість дядька слово тато. Але він розумів, що не має права руйнувати звичну свідомість сина.
Та й як би він себе повів, якби дізнався правду. Єгор боявся втратити спілкування з сином, тому задовольнявся тим, що є.
Спеціально для сайту Stories
