Тієї суботи Олена влаштувала генеральне прибирання. Тому синів відправила до дідуся, щоб вони не крутилися під ногами і не заважали. Вона вже все закінчила і розігрівала вечерю, коли діти повернулися.
– Ну, як провели час? Як дідусь? – обійняла і розцілувала.
– Ми ходили гуляти в парк, годували ворон, їли морозиво, – доповів Андрій, старший.
– А мені дідусь обіцяв навчити на велосипеді кататися, якщо ти дозволиш, – похвалився Діма. – Мамо, можна?
– Ось якщо дід купить тобі велосипед, тоді й поговоримо.
– А він уже собі купив, – діловито повідомив Андрій. – Каже, йому треба бути в формі тепер.
Олена здивувалася, але утрималася від коментарів.
– Ідіть мийте руки. Будемо вечеряти.
– А ми вже повечеряли у дідуся. Тітка Таня нас нагодувала.
– Яка тітка Таня? – здивувалася вона.
– Наречена дідуся, – хихикнув Дімка.
– Не неси нісенітниць, – суворо зупинила молодшого. – Який з діда наречений.
– Серйозно, мамо, – підтримав Андрійка. – Вони з тіткою Танею кохають одне одного. А ми підемо на весілля?
Олена застигла, наче вражена громом. Нічого собі, сюрпризи! Цього вона ніяк не очікувала. Після см.рті мами минуло вже п’ять років, але вона досі не могла змиритися з жахливою втратою. Думала, що і тато теж – стільки років вони з мамою разом прожили. Та ні!
Знайшлася якась вертихвістка без сорому і совісті, і давай старого обкопувати. І точно не просто так! Он скільки таких жахливих історій у фільмах та серіалах бачила. Як залишають довірливих старих з розбитим серцем та на вулиці!
Звичайно, вона розуміла, що таке художній вимисел. Однак сюжети звідки беруться? З життя! Ось і ця наречена, чи не на квартиру татову зазіхнула. Квартирне питання змінює людей, це всім відомо!
А чого? Живе один, житлова площа велика, в центрі міста та біля парку. Окрутить, прибере до рук, і чужих онуків без спадщини залишить!
А скільки разів Олена пропонувала татові переїхати до неї! З чоловіком вона давно розлучилася, сама двох хлопчиків виховувала, а батько вже старенький, йому і увага, і догляд потрібні. Так ні, уперся рогом.
Той ще впертий! Він, бачте, звик, сам собі господар. І ось, будь ласка, не доглянула. Знайшлася вже спритна стерво.
Накрутивши себе до аритмії, набрала номер тата.
– Тату, як справи? – обережно почала. – Ти один?
– Ага, повідомили вже твої хлопчаки, – зареготав тато. – Не один, з Тетяною. Давно тобі сказати збирався, та якось не знаходився відповідний момент…
– Давно?! – спроба вести розмову нормальним тоном з тріском провалилася. – Та ти що, з глузду з’їхав? У твої роки! Не про те вже думати треба!
– А що в мої роки? – обурився батько. – Про см.рть думати тільки? По-твоєму, якщо сімдесят стукнуло, то все – життя скінчилося? А чи не рано ти мене ховати зібралася, а, донько?
– Ну, подумай про мене хоч, про онуків твоїх. Як це все на нас відіб’ється?!
– Я, Оленко, все життя про тебе думав, і про онуків. Тепер хочу і для себе пожити. Самотньо мені було, сумно. А Тетяна мені знову сенс життя повернула. І що значить – як відіб’ється? Чи ви страждаєте, хіба щось змінилося для тебе і для хлопчиків? Якщо дідусеві добре, вам гірше не стало! Ви повинні радіти за мене! Хіба не так ми тебе з мамою виховували?
– Ось саме, тату! А як же мама?! – схлипнула.
– Ех, Олена. Маму твою мені ніхто і ніколи не замінить, – почула важкий подих батька. – Сподівався, що ти зрозумієш. Хто знає, скільки мені ще часу відведено. І я збираюся прожити ці роки щасливо. Шкода, що ти зовсім не рада за мене.
Від татових слів Олені стало тяжко на душі. Хоч і літній, але який наївний!
– Але навіщо одружуватися? – примирливо сказала вона. – Живіть собі разом, і все… – а в глибині душі сподівалася, що ця Тетяна кине його, якщо зрозуміє, що нічого їй не дістанеться від старого.
– Як це навіщо? Я ж чоловік, чи як?! Це не по-людськи. Та й я вже не в тому віці, щоб вважатися коханцем, – твердо відповів тато.
Олена зрозуміла, що ось так, нахабно і по телефону, нічого не доб’ється. І тут їй в голову прийшла чудова думка.
– Послухай, татку, а давай ви завтра з Тетяною до нас в гості прийдете на обід. Я ж повинна познайомитися зі своєю майбутньою мачухою, – запропонувала вона, і голос майже не затремтів.
– А ось це правильно, – легко погодився батько. – Вона тобі сподобається, сама побачиш.
«Ось і подивлюся, що там за Тетяна, – накручувала себе Олена, – я цій бестії влаштую вирвані роки. Я їй покажу, як на татову квартиру зазіхати!»
Звичайно, Олена як слід підготувалася до візиту. По всій квартирі розставила фотографії тата і мами в хронологічному порядку, а весільну розмістила в центрі вітальні, прямо навпроти накритого столу.
Салати, гаряче – все, як матуся робила, навіть голубці за маминим рецептом, які батько обожнював. Думала, побачить він все це і передумає одружуватися з цією вертихвісткою. Але коли відкрила двері, від шоку втратила дар мови. Поруч з батьком стояла сива стильно одягнена жінка татового віку.
– Вітаю, Тетяна… – ледве видавила Олена.
– Можна просто Таня, – та легко посміхнулася і твердо потиснула Олені руку.
– Я так давно хотіла з тобою познайомитися, Олено. Та Павло все сумнівався. А даремно. Ти вся в маму, така ж красива. Нічого, що я на «ти» відразу?
А Олена не знала, плакати їй чи сміятися. Тільки й знайшла, що відповісти:
– А ви знали маму?
– Особисто ні. Просто у твого тата на столі стоїть весільна фотографія. Ти так на неї схожа…
У розпачі Олена сховалася на кухні. Руки у неї тремтіли, і вона пролила на підлогу соус, коли перекладала голубці на тарілку. «Потім витру», – вирішила і понесла частування до вітальні.
– Давай, допоможу, – запропонувала Таня.
– Ні, ні, дякую, я впораюся, – ввічливо відмовилася Олена і пішла за салатом.
Ось дивна річ. Незважаючи на упередження, обраниця тата їй сподобалася. Тільки потрібен був час, щоб звикнути до цієї думки.
Занурена у свої думки, Олена взяла салатницю, але зовсім забула, що на кухні мокрий кахель. Послизнулася і впала прямо на підлогу. Праву ногу пронизав дикий біль. На її крики збіглися всі.
Що сказати, званий обід був зіпсований. Олену відвезла швидка, а тато з Тетяною залишилися вдома з хлопчиками. Виявилося, що це перелом зі зміщенням, і якийсь час доведеться провести в лікарні.
Олена місця собі не знаходила, вся змучилася. Але, як виявилося, вона даремно переживала. Таня відвідувала її в лікарні і допомагала пересуватися на милицях. Вони з татом жили з онуками, поки Олену не виписали. Татова пасія прибирала, прала, готувала, навіть робила з хлопчиками уроки!
– Я хотіла вибачитися перед тобою, – одного разу зізналася Олена. – Я погано про тебе думала, вирішила, що тобі потрібна татова квартира.
– Що ти, Олена! – розсміялася вона. – У мене ж є своя. Просто твій тато ще той упертий. Заявив, що він у себе вдома стільки років прожив, пустив коріння, і відмовився до мене переїжджати навідріз. Та й з цим весіллям носиться, змучив мене вже.
– Як це? Ти не хочеш заміж за тата?
– Та ти сама подумай, яка з мене наречена на старості років? Людям на сміх, – відмахнулася Таня. – Дожити б разом століття, і за те спасибі…
У підсумку, мачухою Олена поки не обзавелася. Зате у її хлопчиків з’явилася чудова бабуся, а у неї самої – душевна подруга. А головне, у дідуся тепер новий сенс життя – він не втрачає надії стати чоловіком Тетяни. Схоже, знайшлася жінка, здатна його переконати…
Спеціально для сайту Stories
