— Чому Віра Павлівна така шкідлива?! — Микита метався з боку в бік. — Що їй важко один тиждень доглянути за дітьми? Вона ж бабуся, а бабусі повинні допомагати!
— Ой, ти знову за старе, — зітхнула Марія. — Мама путівку в санаторій раніше нас купила. І що тепер їй через нашу відпустку самій не їхати? Треба було квитки заздалегідь бронювати. Тоді б вона, можливо, і підлаштувалася під наш розклад.
— Заздалегідь?! — розлютився Микита. — Ти знаєш, скільки така путівка коштувала навесні? А зараз вона гаряча! Такого вигідного відпочинку ми ще довго не побачимо!
— Не побачимо, так не побачимо, — спокійно відповіла Марія. — Я взагалі не розумію, чого ти так до моєї матері причепився? Вона і так постійно за нашими дітьми доглядає.
А ось твоя мама тільки про онуків від дочки і думає. Чому б тобі не попросити Анастасію Володимирівну, щоб вона доглянула за нашими дітьми, поки ми у відпустці? На відміну від моєї матері, вона вже на пенсії.
— У Анастасії Володимирівни і так справ по горло, — після пропозиції дружини запал Микити помітно вщух. — Вона хоч і на пенсії, але постійно чимось зайнята. Та й, як ти помітила, Любка постійно у неї своїх шибеників залишає.
Якщо ще й ми дітей підкинемо, то у мами взагалі серце зупиниться.
— У такому випадку, відпочинок скасовується. Хоча, звичайно, можна додати трохи грошей і поїхати на море всі разом.
— Всі разом?! — знову завівся Микита. — Ти уявляєш, скільки це буде коштувати? Та й який відпочинок вийде з малолітніми дітлахами?
— Ну, у інших же виходить.
— Ага, — іронічно видав чоловік, — я наслухався таких історій на роботі. З дітьми на морі не відпочинок, а каторга!
Марія більше не стала сперечатися з чоловіком. Прилаштувати дітей до свекрухи він не захотів, а переконувати матір відмовитися від лікування в санаторії жінка не наважилася.
У свої п’ятдесят вісім Віра Павлівна і так працювала на шкідливому підприємстві. У відпустці їй потрібні були не крики онуків, а вітаміни, масаж і водні процедури.
Через тиждень після цієї сварки Микита раптом зробив несподівану заяву:
— Якщо ти не хочеш вмовляти матір, щоб вона посиділа з дітьми, то я поїду у відпустку один.
— Як це? — не зрозуміла Марія. — Без мене і дітей?
— Без тебе і дітей, — спокійно повторив чоловік. — Сама винна! Давно б натиснула на маму.
— Микита, ми вже сотню разів розмовляли на цю тему. У мами путівка в санаторій! Вона не може залишитися з дітьми. Ти це розумієш?
Давай, відкладемо відпустку до початку осені. Тоді, думаю, бабуся не відмовиться посидіти з онуками.
— До початку осені?! — обурився чоловік. — Ти знаєш, скільки тоді коштуватимуть квитки на море? Ні, краще я поїду один наступного тижня.
Як не намагалася Марія вмовити чоловіка, щоб той відмовився від поїздки, у неї нічого не вийшло. Микита був не просто впертою людиною, але ще й мстивою.
Такою поведінкою він хотів покарати тещу і дружину. Якби він поїхав на море один, то і та, і інша перебували б у жахливому настрої.
Як чоловік задумав, так він і зробив. Він викупив дешевий квиток за кордон і через кілька днів вже ніжився під палючим сонцем.
Під час відпочинку Микита ні в чому собі не відмовляв. Чоловік вирішив, що раз вже він заощадив гроші на другому квитку, то міг дозволити собі трохи більше, ніж зазвичай.
Кілька разів чоловік намагався зв’язатися з дружиною, щоб запитати, як вона поживає там з дітьми. Але Марія не відповідала на дзвінки чоловіка. Микита відразу зрозумів, що та образилася. Щоб хоч якось загладити провину, в останні дні відпустки чоловік закупився численними подарунками.
Повернувшись додому, засмаглий і відпочивший Микита хотів порадувати сім’ю всілякими смаколиками та іншими покупками. Але як тільки чоловік переступив поріг квартири, він відразу зрозумів, що ні дітей, ні дружини там не було.
Микита страшенно злякався. Він вирішив, що дружина так сильно на нього образилася, що пішла з дому, забравши дітей.
Але потім він згадав, що це була її квартира. Якби Марія вирішила розлучитися, то, швидше за все, вона б зібрала його валізу, а не покинула свій будинок сама.
Не розуміючи, що сталося, Микита почав відчайдушно дзвонити дружині. Однак та не брала трубку. У підсумку чоловік був змушений набрати номер тещі.
З Вірою Павлівною у нього були не дуже хороші стосунки, але дізнатися, де знаходиться Марія, він міг тільки у її матері.
— Алло! — у трубці почувся діловий голос дорослої жінки. — Я слухаю!
— Віра Павлівна? Добрий день! — невпевнено вимовив Микита. — Кілька годин тому я прилетів додому, а тут ні Марії, ні дітей. Ви, випадково, не знаєте, де вони?
— Звичайно, знаю, — посміхнулася теща. — Вони зі мною.
— А де ви гуляєте?
— Ми вже четвертий день гуляємо по парках, купаємося в джерелах і насолоджуємося професійним масажем, — сказавши це, жінка голосно розреготалася. Тут же на задньому плані почувся веселий голос Марії і завзяті крики малюків.
— Тобто як? — нахмурився чоловік. — Ви де перебуваєте?
— У трьохстах кілометрах на південь від міста, — з якоюсь гордовитістю відповіла Віра Павлівна. — Тут така природа шикарна, що ніяких морів не потрібно! А які тут працюють фахівці! Після місцевих процедур Марія з дітьми ще цілий рік хворіти не будуть.
— То ви всі разом поїхали в санаторій? — нарешті здогадався Микита.
— Звичайно! — вигукнула Віра Павлівна. — У Марії відпустка. Та й у мене теж. Що нам, вдома сидіти?!
— А чому вона мені про це не сказала? Я їй сотню разів дзвонив!
— Так ти ж був за кордоном, на відпочинку. Навіщо тебе турбувати…
— Дайте їй трубку! — слова тещі розлютили Микиту. — Я хочу з нею сам поговорити!
— Ой, а вона в басейні з дітьми плескається. Скажи, що хотів, я їй передам.
— Назвіть точну адресу, я приїду за ними ближче до вечора.
— Ще чого! — вигукнула Віра Павлівна. Тепер її голос був не гордовитим, а озлобленим. — У нас ще шість днів відпочинку. Я тобі не дозволю зіпсувати наше лікування. Ти відпочив досхочу? Тепер і наша черга!
— Але я… — тільки Микита хотів заперечити слова тещі, як зрозумів, що вона кинула трубку.
Чоловік ще кілька разів намагався додзвонитися до дружини і до Віри Павлівни, але у нього нічого не вийшло. Незабаром обидві жінки і зовсім вимкнули свої телефони.
Всі наступні шість днів Микита жив один у трикімнатній квартирі. Від задоволення і вражень, яких він набрався під час закордонного відпочинку, не залишилося і сліду.
Чоловік постійно думав про дружину і дітей. Він уявляв, як їм добре без нього, і це дуже сильно його дратувало. А ще він раптом почав думати, що вона знайшла собі коханця і, коли повернеться подасть на розлучення.
Коли Марія, Віра Павлівна і діти повернулися з санаторію, Микита був так роздратований, що він прямо з порога накинувся на них з претензіями. Адже найкращий захист — це напад.
— А чому ви ще на пару тижнів там не залишилися? Не сподобалося, чи що? Я тут живу один, готую сам! А ви прохолоджуєтеся?!
— Так, путівки були розраховані всього лише на десять діб, — з посмішкою видала Віра Павлівна. — Хоча це непогана ідея. Наступного разу треба буде взяти на два тижні. Або на місяць. Правда, Маріє?
— Сто відсотків, — кивнула дружина, попутно розпаковуючи валізи.
— Що значить наступного разу? — після слів тещі очі Микити налилися кров’ю. — Ви що, ще раз збираєтеся туди їхати разом?!
— А чому б і ні? — запитала Марія. — Там так добре, ти навіть собі не уявляєш. Діти весь час гралися, а ми з мамою то гуляли, то ніжилися біля басейну. Краса!
— Краса?! — злобно вигукнув Микита. — Тобто відпочивати без мене, це краса?!
— Ти ж сам без нас поїхав, — Марія з викликом поглянула на чоловіка. — Тобі, значить, можна без нас відпочивати, а нам не можна? Так чи що?
— Я пропонував тобі, але ти не захотіла їхати без дітей!
— Звичайно, не захотіла. Їм теж потрібні і море, і сонце. І взагалі, ми відповідаємо за них. Це наші діти, Микита. На-ші!
— А мені потрібна тиша і спокій на відпочинку!
— Так ніхто і не проти, — у діалог подружжя знову вступила Віра Павлівна. — Ти прямо зараз можеш знову їхати на море, а ми з Марією і дітьми самі вирішимо, як влаштувати подальше життя.
— Ну вже ні! Я з цим не згоден! — спалахнув Микита. — Якщо таке повториться, то ви будете винні в нашому з Марією розлученні.
— Ось тобі! — посміхнулася Віра Павлівна. — Взагалі, цю квартиру я Марії подарувала. Я не буду проти, якщо ти звідси виїдеш. Не думаю, що моя дочка довго пробуде на самоті. Знаєш, як на Марію чоловіки дивилися біля басейну?
— Досить! Вона заміжня! Моя. Дружина. — Він голосно пирхнув і попрямував до спальні.
Дочекавшись, коли теща піде з дому, чоловік вийшов з кімнати і підійшов до дружини:
— Вибач мене, Маріє, — раптово вимовив Микита. — Просто я був такий злий і ображений, що, поїхавши, не подумав про наслідки.
Марія приблизно добу дулася і не спілкувалася з чоловіком. Але потім все-таки вирішила не доводити до скандалу. Діти були маленькі, та й чоловіка вона кохала. А діти дуже сумували за татом.
— Я привіз подарунки… — Микита відкрив коробку із золотою підвіскою, купленою дружині у відпустці. — Маріє, я більше не буду егоїстом, чесно!
— Гаразд, не будемо про це, — зітхнула жінка. — Ти відпочив, і ми відпочили. Добре, що так, а не інакше.
Після цього випадку Микита більше ніколи не просив Віру Павлівну посидіти з онуками під час їхньої відпустки з Марією. Він став купувати квитки на море заздалегідь.
До того ж чоловік більше не бажав відпочивати з дітьми окремо. Марія була абсолютно права. Відпустка без дітей була б якоюсь неповноцінною. Адже з родиною завжди все цікавіше і краще.
Спеціально для сайту Stories
