Жанна за натурою була непосидючою і свято вірила в силу своєї чарівності. Але серйозних романів після розриву з першим коханим, серйозним ділком Романом, у неї якось не намічалося.
Але гроші в неї водилися, і вона якось, побачивши рекламну пропозицію від турфірми зі знижкою купити квиток на круїзний лайнер, що курсує вздовж берегів Італії – Адріатичним морем, – вона вхопилася за неї руками і ногами.
Нехай квиток був у каюті економ-класу і харчування у форматі «шведський стіл» – її нічого не бентежило. Вона налаштувалася на гарний круїз і, може, на кілька курортних романів.
Адже величезний лайнер вміщував у себе незліченну кількість народу, а захоплива подорож надавала чимало шансів тим, хто не хотів нудьгувати на самоті.
Невдовзі, вмістивши у валізу кілька десятків гарних суконь і туфель на підборах, Жанна чудовим червневим ранком піднімалася трапом красеня-лайнера. Пасажирів зустрічав особисто капітан у фраку – з незліченною кількістю ґудзиків.
Капітан широко посміхнувся дівчині, поцілував руку і висловив сподівання, що на борту його судна вона почуватиметься як удома. Жанна ввічливо посміхнулася, але не більше – їй капітан не дуже сподобався.
Зате екіпаж, що складається з бравих моряків, сподобався мені набагато більше – молоді, стрункі хлопці. Ще й у красивій формі. Один із них, перший помічник капітана Василь Ломов, допоміг мені донести валізу до каюти, дозволив називати себе Васею і всіляко напрошувався на побачення.
Але, хоча Вася і сподобався Жанні, вона не відповіла нічого певного – раптом вона скоро зустріне когось іще привабливішого!
І ось корабель вийшов із порту. Одягнувши червону сукню і туфлі на шпильках, Жанна вийшла з каюти в повному «бойовому» макіяжі.
На вечері вона познайомилася з цікавим брюнетом Славою, який був бізнесменом і плив в Італію за роботою (збираючись, утім, поєднувати корисне з приємним). Він був наполегливим і одразу ж запросив дівчину випити капучино в барі й засипав компліментами.
– Коли ми зупинятимемося в італійських портах, я не відійду від тебе ні на крок, – без угаву говорив він. – Адже на таку красуню одразу покладуть око місцеві мачо! Ти не пошкодуєш, що познайомилася зі мною!
– Я дівчина горда, – відповіла Жанна, – моє серце завоює тільки щира людина, а не всякі там фанфарони!
Окрилена надіями, Жанна пішла до себе в каюту – треба ж, лише один день на лайнері і вже привернула до себе увагу шикарного чоловіка!
Минуло кілька днів, а потім лайнер підійшов до Генуї. Це чудове місто вона ніколи не забуде – ще й тому, що побувала там у товаристві Слави. Він дотримав своєї обіцянки і справді супроводжував дівчину всюди. Помічник капітана Вася, який поклав на неї око раніше, тепер тільки здалеку сумно проводжав її поглядом.
Час летів непомітно. Якось, уже на зворотному шляху, Жанна зі Славою стояли на кормі біля огорожі, і тут їхню жваву бесіду порушив пронизливий крик. Вони побачили, що у воді відчайдушно б’є руками і ногами жінка – мабуть, вона ненавмисно впала через огорожу борту.
Усі пасажири з криками кинулися на корму, Жанна зблідла, а Слава так взагалі став білішим за крейду. Раптом пролунав потужний сплеск. Жінці на допомогу прийшов якийсь чоловік – він кинувся вниз із корми, виринув і тепер підтримував потопаючу за плечі.
Тут матроси кинули їм рятувальний круг, спустили шлюпку, і незабаром постраждала вже знову була на борту. Чоловік, який прийшов їй на допомогу, стояв на палубі і витирав рушником мокре волосся, чорне, як вороняче крило. Жанна впізнала його – це був помічник капітана Вася.
Після того випадку Жанна довго не могла прийти до тями – навіть не йшла на побачення зі Славою. Та й узагалі його образ дещо потьмянів у моїх очах, я не могла забути нерішучості, виявленої ним у критичний момент. Тепер Жанна шкодувала про те, що відкинула такого красеня і сміливця Васю і не знала, як виправити свою помилку.
Скинувши на телефоні дзвінок Слави, Жанна пішла блукати кораблем, сподіваючись знайти Васю. Нарешті вона побачила, як чоловік сидів на палубі, підставивши обличчя вітру, і щось тикав могутніми пальцями на планшеті.
Жанна тихо підібралася до нього, думаючи про те, як зробити свою раптову появу веселим сюрпризом. Екран планшета яскраво світився, і вона мимоволі побачила, яке повідомлення набивав на ньому Вася:
«Я шалено закохався в цю дівчину, але вона не помічає мене, увесь час проводить із якимось нахабою, у якого купа грошей. Що робити? Ех, Жанно, Жанно з тих королев, що любить розкіш і ніч».
Вона посміхнулася і торкнула Васю за руку.
– Я тебе не просто помічаю, – сказала Жанна йому, – ти для мене найкращий тут, на цьому лайнері. Ходімо, пройдемося під місяцем.
Так у них і повелося – хоча доля дружини моряка не найлегша – і іноді Васі по пів року не буває вдома, Жанна знає, що він її любить дуже міцно і на нього завжди можна покластися…
