Історія кохання Юлі почалася кілька років тому восени – у рік, коли вона закінчила школу. Дівчина була з небагатої сім’ї, тому, не вступивши на бюджет до інституту, пішла вчитися на контракт на заочне.
Щоб оплачувати навчання, їй довелося влаштуватися на роботу – продавчинею у квітковий магазин. Чи могла Юля знати тоді, що квіти допоможуть їй знайти особисте щастя.
Дівчині завжди подобалося складати букети. Одного разу вона склала букет з 11 червоних троянд і кількох хризантем – він вийшов дуже красивим. Вона ще тоді подумала – чи знайдеться на нього покупець? Але покупець знайшовся майже одразу ж.
Наступного дня до їхнього магазину зайшов цікавий молодий чоловік у дорогому діловому костюмі, – мабуть, він працював у банку по сусідству.
Недбало пробігши очима прилавок, він зупинився перед Юліним букетом.
«Дівчино, я купую цей, – без вагань заявив він, милуючись трояндами з хризантемами і навіть не глянувши на дівчину.
А ось Юлі він сподобався з самого першого погляду – так би мовити, «її типаж».
Катя, напарниця дівчини, вловивши її погляд, скептично сказала:
– Навіть не мрій про таке! Ти, як то кажуть, дівчина не з «його кола». Він багатий, ти бачила його машину? А ти всього лише проста продавчиня. Усе, на що ти можеш розраховувати, – це стосунки на одну ніч, а зустрічатися він зустрічатиметься з донькою якогось банкіра. Тож підшукай собі хлопця простіше.
Звичайно, Юля розуміла, що вона має рацію. Вона загорнула йому букет і взяла гроші, крадькома розглядаючи незнайомця.
Через день цей незнайомець з’явився в їхньому магазині знову. Ледве побачивши його, Юля відчула, як підстрибнуло її серце в грудях. І знову він вибрав чудовий букет з її улюблених червоних троянд, і знову він особливо не помітив її.
А потім він став приходити майже щодня. Юля дуже скоро стала ловити себе на тому, що чекає його візитів. Вона переконувала себе, що байдужа до нього, але в душі Юлі хотілося побачити його хоча б ще разок.
Удень Юля продавала квіти, а ввечері мчала в університет, який зустрічав її звичним натовпом біля входу – настав час складати сесію.
У Юлі була найкраща подруга Оксана – і про свої нерозділені почуття вона наважилася розповісти їй.
Уявляєш, я зустріла таку молоду людину, про яку можна тільки мріяти! – сказала вона.
– Класно! А як його звати?
– Не знаю. Я взагалі його не знаю, як і він мене, – сумно відповіла Юля. – Він просто купує квіти в нашому магазині.
– Тоді краще забудь його, подруго, – порадила Оксана. – Явно в нього хтось є. Сама розумієш. Скажи краще, чи дзвонив тобі Саша?
Ні, давно вже не дзвонив, але мені він і не потрібен, – різко сказала Юля.
Саша був її давнім шанувальником і нерідко здорово виручав мене. Але саме в той момент він цікавив Юлю найменше.
Час минав, і незнайомець, який полюбився Юлі, не забував її скромний квітковий магазин. Але аж ніяк не через неї, а тільки тому, що крамниця була недалеко від його роботи.
А потім щось змінилося. За квітами він узагалі перестав приходити.
– Ну, тепер, напевно, букети тягати йому нікому. І ти більше його не побачиш, – сказала мені Оксана, – Кинь ти все це! Краще ходи на побачення із Сашком.
Сама не знаючи чому, Юля вперто на щось сподівалася і вірила, що обов’язково зустріне того клієнта знову.
Минуло вже більше місяця з його останнього візиту. Був холодний морозний зимовий вечір, коли Юля знову побачила незнайомця на порозі магазину. Цього разу його очі геть не горіли натхненням, як раніше, скоріше навпаки, він здавався втомленим і потухлим.
Він довго блукав магазином.
– Може, вам допомогти? – не витримала Юля.
Незнайомець став до неї лицем. У руках у нього були жовті тюльпани, – він невесело усміхнувся:
– Здається, жовті квіти дарують при розставанні? – запитав він.
– Так, жовті, – підтвердила Юля, дивлячись йому в очі.
Тут вони вперше й зустрілися очима. І дівчина зрозуміла, що хлопець узагалі вперше «побачив» її.
Загалом, вони розговорилися, і він зізнався Юлі, що розлучається зі своєю дівчиною. Потім пішов, забравши із собою жовті тюльпани.
Але наступного дня, щойно відкрився магазин, Юля побачила його знову. Він явно чекав на неї. Хлопець пройшов у магазин і вибрав червоні троянди. У Юлі впало серце.
«Значить, він знову зустрів когось»,- з гіркотою подумала дівчина.
Але хлопець розплатився і, посміхнувшись, несподівано простягнув букет мені.
– Це Вам. Давайте познайомимося. Я – Льоша, – запропонував він, усміхаючись.
Так і почалися їхні стосунки. Вони вже два роки разом і дуже щасливі. Льоша тільки дивується, як він так довго не міг її розгледіти…
