–Юлю, ти давно з Гошею зустрічаєшся? – запитала у молодшої сестри Аліна.
– Півроку вже. А що?
– Нічого. Просто дивуюся, що у вас може бути спільного, – відповіла Аліна.
– Він нормальний хлопець. Закінчує третій курс, займається спортом. Симпатичний. Він тобі не подобається? – поцікавилася Юля.
– Якщо просто проводиш з ним час без подальших планів, то зустрічайся на здоров’я. А якщо ти розраховуєш вийти за нього заміж, то я б запропонувала тобі як слід подумати, – сказала сестра.
– Ти не відповіла, чим він тобі не подобається, – повторила своє запитання Юля.
– Мені не подобається, як він до тебе ставиться.
– А звідки ти знаєш, як він до мене ставиться? Ти ж жодного разу не була в нашій компанії.
– Знаєш, Юлю, іноді достатньо один раз поглянути на пару, і відразу стає зрозуміло, які у них стосунки. Я вчора бачила, як ви вчотирьох кудись йшли – ти з Гошею і Ксюша з якимось хлопцем.
– Це Денис – Гошин друг, Ксюша з ним зустрічається. І що ти зуміла розгледіти?
– Те, що і Гоша, і його приятель вели вас поруч із собою, ніби породистого вихованця на прогулянці – поклавши руку ззаду на холку.
Жест власницький і просто потворний. Його рука, покладена тобі не на плече, а саме на шию, ясно показує, хто тут господар.
– Знаєш, Аліно, ти старша за мене всього на сім років, а погляди у тебе, ніби ти вже пенсіонерка. У нас з Гошею нормальні стосунки. І ми домовилися одружитися, коли закінчимо навчання – через два роки, – повідомила сестрі Юля.
– Ну, тоді у тебе ще є час придивитися і до Гоші, і до його сім’ї.
– А причому тут його сім’я?
– Юлю, ти що – взагалі не дивишся по сторонах? Гоша живе в сусідньому будинку. Ти майже кожен день бачиш і його батьків, і його старшого брата. І нічого не помічаєш?
Подивися уважно на маму Гоші – тітку Галю: вона кожен день йде з роботи і тягне величезні пакети з продуктами. А у неї в родині, між іншим, три дорослих чоловіки.
Вона молодша за нашу маму, а виглядає, ніби їй вже років шістдесят. А знаєш, чому? Тому що вона працює в дві зміни – на роботі і вдома, обслуговує своїх чоловіків.
– Звідки у тебе такі подробиці? Може, вони їй вдома допомагають?
– Жінка, якій чоловік допомагає, не буде тягнути з магазину сітку з п’ятьма кілограмами картоплі. І ще: ти сказала, що Гоша вже на третьому курсі. А він десь працює?
– Ні. Він сказав, що поки вчиться, працювати не буде – батьки проти.
– А як він ставиться до того, що ти підробляєш? – запитала Аліна.
– Нормально. Якщо ти хочеш дізнатися, чи позичає він у мене гроші, то відразу скажу – ні. Якщо ми кудись ходимо, то квитки завжди купує він, – з викликом заявила Юля.
– Чудово. Значить, всі ваші розваги спонсорують його батьки. До речі, а куди ви ходите?
– Ось недавно ходили на концерт стендапу, на футбол, просто гуляємо, в піцерію іноді заходимо.
– Ну, про футбол я взагалі мовчу – сумніваюся, що ти коли-небудь добровільно пішла б на стадіон. А жарти цих стендаперів тобі подобаються? – поцікавилася Аліна. – Без Гоші ти пішла б їх слухати?
– Аліно, я не розумію, що ти мені намагаєшся довести?
– Я хочу тобі пояснити, що ти живеш інтересами Гоші, що ти зовсім втратила себе. Що скаже Гоша, якщо ти запросиш його в театр? Адже ще рік тому ти ходила на всі прем’єри, – сказала Аліна.
– Гоша не любить театр.
– Зате він любить футбол і плоскі жарти стендаперів. А заняття в студії сучасного танцю ти теж кинула, тому що Гоша вважає це марною тратою часу?
Юлю, не можна втрачати себе навіть через дуже сильне кохання. Але я чомусь думаю, що його тут немає.
– Гоша любить мене. Він зараз готує мені сюрприз на день народження, – сказала Юля.
– А ти впевнена, що його сюрприз тобі сподобається? – Мені здається, що це знову буде щось на зразок пейнтбольного парку, – посміхнулася Аліна.
– Ні. Я точно знаю. Гоша запитав мене, який подарунок я хотіла б отримати, і я сказала, що хочу, щоб він влаштував романтичне побачення в якомусь гарному місці, – відповіла Юля.
– Ну, скоро побачимо, що з цього вийде. А взагалі я хочу дати тобі пораду: частіше говори Гоші про те, що тобі подобається, а що не подобається.
А то виходить, що ти, боячись його втратити, відсуваєш свої інтереси на другий план. Все життя так не прожити. І щасливою не стати.
Напередодні дня народження Юлі весь день лив дощ. Вона навіть засмутилася – а раптом і завтра буде така ж погода.
Але ранок зустрів її яскравим сонцем і теплим травневим вітерцем. Юля поспішно поснідала, одягла білі штани і ніжно-блакитну кофтину, яка дуже пасувала до її очей.
Гоша приїхав за нею, як і обіцяв, рівно о десятій.
Коли вона спустилася до машини, він подивився на неї здивовано.
– Класний наряд, – хотів ще щось сказати, але передумав.
А потім додав:
– Хоча це може бути цікаво.
Юля сіла в машину, і вони поїхали.
– А куди ми їдемо? – поцікавилася дівчина.
– Я ж тобі казав: сюрприз. Приїдемо – дізнаєшся.
Вони виїхали за місто і хвилин через двадцять звернули з шосе на сільську дорогу. Коли машина проїжджала через калюжі, що залишилися від вчорашнього дощу, з-під коліс на всі боки летіли бризки.
Ще десять хвилин, і машина зупинилася на великому полі. У лівій частині поля стояла група людей, а праворуч доносилося ревіння двигунів.
– Все, приїхали, вилазь, – сказав Гоша.
Юля відкрила двері і побачила, що виходити їй доведеться у велику калюжу.
– Гоша, я не зможу тут вийти: у мене білі кросівки, а тут бруд, – сказала вона.
– А тут скрізь бруд – це картинг «Віраж». У нас сьогодні на честь твого дня народження брудні катання. Класно, що вчора був дощ: уявляєш, які фонтани бруду ми піднімемо!
Вилазь, зараз підемо виберемо карт і поганяємо. Ти зі мною будеш кататися чи взяти тобі окрему машину? – запитав він.
– Я взагалі кататися не буду, – ображено відповіла Юля. – Я навіть з машини не вийду.
– Але ти ж сама казала, що хочеш у свій день народження романтики. Чим не романтика: тут така крута траса, що за півгодини всі кишки перемішаються, – заявив Гоша. – А що ти мала на увазі?
– Гоша, я взагалі-то розраховувала, що ти прийдеш до мене з букетом квітів, і ми підемо в якесь цікаве місце, наприклад в кафе на даху, звідки видно все місто. А ти притягнув мене на якусь галявину і пропонуєш викупатися в багнюці.
– Ну, не хочеш кататися, тоді посидь в машині, почекай, поки я покатаюся, – запропонував молодий чоловік.
– Ні. Давай ти мене спочатку відвезеш до міста, а потім, якщо захочеш, повернешся сюди і будеш кататися, скільки влізе.
Гоша сів у машину, розвернувся і поїхав у місто. Всю дорогу вони мовчали.
А коли в’їхали в місто, Гоша пригальмував недалеко від зупинки громадського транспорту.
– Виходь. Далі на автобусі доїдеш, – сказав він.
– А ти куди? – запитала Юля.
– А я повернуся. Даремно я чи що, дві години оплатив? Покатаюся, потім під’їду. Так і бути, відвезу тебе в кафешку і віник куплю, – відповів Гоша.
– Та ні, вже не треба, – сказала Юля і попрямувала до зупинки.
Гоша не приїхав.
Увечері вдома влаштували святкову вечерю, на якій, крім батьків, була й Аліна з чоловіком і трирічним Іваном.
– Ти що така сумна? – запитала сестра Юлю після вечері.
А коли Юля розповіла їй про те, що сталося вдень, Аліна сказала:
– Я чогось подібного і чекала. Хоча в тому, що у вас різні уявлення про романтику, великої біди немає. Погано те, що Гоша, по-перше, висміяв твоє бажання, а по-друге, те, що він не довіз тебе додому і кинув на зупинці.
Він хотів покататися на карті, і це для нього виявилося набагато важливішим, ніж твій день народження. І так буде завжди і в усьому. Ось і подумай, потрібен тобі такий Гоша чи ні.
Він з’явився через два дні і запросив Юлю на концерт якоїсь модної групи:
– У них там і нові хіти, і ремікси будуть. Підеш?
– Ні, дякую. Я таку музику не люблю, – відмовилася Юля.
А наступного дня їй зателефонувала Ксюша:
– Слухай, Гоша вчора на концерті з такою дівчиною був! У неї вся ліва рука в татуюваннях. Ви що – з ним розлучилися?
– Так, виявилося, що ми по-різному дивимося на багато речей, – відповіла Юля.
Спеціально для сайту Stories
