– Маріє, зроби чай, будь ласка, я затримався на роботі. На вулиці такий холод, хочеться спочатку гарячого.
– Не можу, я втомилася, – відповіла Марія, лежачи на дивані.
– Від чого втомилася? Вдома весь день.
– Який вдома? Я на пари ходила. Рома, сам розігрій собі вечерю, потім вип’ємо чай.
Роман з глибоким розчаруванням пішов на кухню. Сам розігрів, сам повечеряв, до чаю підійшла Марія. У довгій футболці на стрункому, молодому тілі.
Вона була дуже красивою дівчиною, довге каштанове волосся, гарна посмішка, зростом вище середнього, трохи жовтуватий колір обличчя, надавав їй нездорову худорлявість.
Марія взяла чайник з плити двома руками, руки сильно затремтіли, немов піднімали 20 кг.
Роман вихопив у неї чайник з рук.
– Маріє, знову? Ти просто без сил, ти ж могла обпектися, – схвильовано розливав окріп Роман.
– Просто не розумію, чому я без сил. Мене не вистачає, щоб приготувати обід або вечерю. Приходжу з універу вичавлена як лимон.
– Ти у лікаря була? Що вони кажуть. Це ж не нормально, тобі всього 21. А далі як? Не вставати з дивана?
– Була, сказали більше гуляти на свіжому повітрі, фізичні навантаження обов’язково, спочатку помірні. Хвороби немає ніякої, це кажуть в голові все…
– Значить будемо гуляти вечорами. І ніяких відмовок, – він би сам завалився на диван після важкого робочого дня. Але турбота за кохану дівчину була сильнішою.
Після вечері вони пішли гуляти в найближчий сквер. Марія пручалася, але Роман був непохитний. Він кохав свою кришталеву Марійку ще з восьмого класу.
Погода видалася по-осінньому холодною, вологою. Марія куталася і сутулилася у своїй курточці, немов промерзаючи до кісток.
На Ромі був вовняний жакет, незастебнутий на три ґудзики зверху. Він звичайної статури, здоровий і гарний у свої 22.
Гуляли щодня незалежно від погоди, Марія змінювалася на очах. Вже не вередувала, не нервувала на прогулянках, як на початку. Іноді вони заходили в кафе і дозволяли собі по чашці кави з недорогим десертом.
Обидва ще студенти, працював тільки Роман, тому з грошима було скрутно. Марія намагалася влаштуватися на роботу, хоча б погодинну, але меланхолія і безсилля повертали її в їх маленьку студію на околиці міста.
Роман навчався заочно, тому встигав працювати. Тільки в період сесій брав відгули, тоді парі доводилося зовсім погано. Жили на те, що переказували батьки. У Марії не було великих претензій до спільного життя, для неї на першому місці було навчання.
Рома, бачачи позитивні зміни в дівчині, вирішив не зупинятися на досягнутому.
– Марійка, ми вже місяць гуляємо, прямо в звичку увійшло. Тобі набагато краще, не сперечайся! – зупинив він заперечення Марії. – Може, тобі в спортзал записатися? Тобі ж сказали, потрібні фізичні навантаження…
– Ой, не знаю. Рома, мені вдома важко щось робити, а тут в спортзалі бігати, піднімати гантелі, – їй знову не хотілося нічого робити, вона шукала відмовки, – а грошей нам же постійно не вистачає.
– Ось за останнє взагалі не хвилюйся, це моя турбота. Треба спробувати. Бачиш, який ефект дали прогулянки, – він мріяв про здорову, променисту дівчину, якою була Марія до 3-го курсу. Потім вона стала нудьгувати, хвилюватися, іноді траплялися панічні атаки. – Тут недалеко є зал, завтра сходи.
Марія з неохотою сходила і записалася в найближчий зал. Щоб заощадити, Роман оплатив абонемент на 6 місяців. Марія відвідувала зал тричі на тиждень. У ці дні Рома не поспішав після роботи на прогулянки, а дозволяв собі відпочити.
– Уявляєш, Юлька з моєї групи теж ходить в цей зал. Але вона працює з тренером. Я вже місяць ходжу і тільки з ніг валюся після тренувань. У неї тренер дівчина, складає їй план, в тому числі і харчування. Може, мені спробувати?
– Звичайно, Маріє , треба було вже домовитися.
– Це коштує грошей, тому я у тебе запитала.
– Не хвилюйся, гроші завжди можна заробити. Тим більше заради тебе, – він обійняв свою повітряну Марійку. Молоді влаштували романтичний вечір вдома.
Вільних дівчат-тренерів у фітнес-центрі не виявилося. Адміністратор порадив прекрасного молодого чоловіка, дуже делікатного, з великим досвідом тренувань, у тому числі з дівчатами та жінками. Марія сумнівалася. Але погодилася на пробне безкоштовне тренування.
Тренер дійсно був на висоті. Детально розповідав, яка вправа для чого, коли її краще робити, в якому випадку взагалі не робити. Вперше після тренування Марія відчула приплив сил, а не апатію.
– Я ж казала! Ти можеш щодня тренуватися, але ефект буде мінімальним або взагалі відсутнім, – переконувала Юля свою подругу в роздягальні.
Марія почала працювати з тренером. Іван знав свою справу на 100%. Він склав для дівчини план тренувань, з урахуванням всіх її особливостей, стежив за виконанням всіх рекомендацій. Поступово і правильно давав навантаження на всі частини тіла.
Самопочуття Марії значно покращилося. Роман радів таким змінам. Оплачував роботу професіонала для коханої дівчини.
Після 3-х місяців тренувань Іван почав виявляти до дівчини не тільки спортивний інтерес, Марія це помітила, їй було приємно, що такий молодий чоловік звертає на неї увагу. Іван, не такий гарний на обличчя, як Роман, але його чудове тіло привертало увагу всіх дівчат у залі. До того ж він не був зацикленим на навчанні та роботі, він уже досяг успіху у своїй справі і чудово заробляв.
Одного разу після тренування Іван запропонував Марії трохи посидіти в найближчому кафе.
– Якщо твій молодий чоловік не буде проти, – уточнив Іван.
– Не буде, я його попереджу. У нього сьогодні нічна зміна.
Вони не зупинилися в найближчому кафе. Іван запропонував місце краще.
– Я тебе потім відвезу додому.
Молоді люди чудово посиділи, їм було про що поговорити. Від меланхолії та апатії у Марії не залишилося і сліду. Вона сміялася, жартувала, хоча говорив більше Іван.
Хлопець старший за Марію на 6 років, досвіду більше, кругозір ширший.
– Уявляєш, мій тренер працював в елітному центрі в Києві, – захоплено розповідала Марія своєму Роману про Івана. – У нього звання…
– Звання, це добре. Тренування у вас як проходять? Він під час тренувань розповідає про себе?
– Так, а що? – збрехала Марія. – Ми розмовляємо під час тренувань. Я не договорила, виявляється, він один з кращих у місті, це я сама прочитала відгуки в інтернеті. Так що мені пощастило, займатися з кращим, – вона грайливо обійняла свого коханого Рому, який знову втомився на роботі. – А ти що, ревнуєш? Кажи?
Роману подобався такий настрій дівчини, він радів, що нарешті Марія повернулася до свого звичайного стану. Вона виглядала краще з кожним днем. Хворий колір обличчя повністю зник, вона сяяла. Стосунки в парі тільки поліпшувалися.
– Марія, яка ти в мене красива! Я кохаю тебе, – шепотів їй Роман ночами. – Скоро ми одружимося!
– А мені доучитися не треба? – фліртувала з ним Марія, – ти все вже продумав.
– Звичайно доучишся! Ти ж у мене розумниця. Весілля ніяк не відіб’ється на навчанні…
І вони обіймали і цілували один одного до самого світанку…
Однак, з’явилися і дивні зміни в поведінці Марії. Вона почала по-іншому харчуватися, через що Роман часто залишався голодним після роботи. Почала затримуватися на тренуваннях, відвідувати їх майже кожен день. Останнім часом не просила оплатити тренера і зал.
Роман помічав це, задавав питання, Марія чітко і зрозуміло на все відповідала. Він вірив своїй кришталевій Марійці беззастережно.
– Маріє? Ти не боїшся, що Роман дізнається? – запитувала її Юля на парі, – він у тебе такий класний, піклується про тебе.
– Нічого він не дізнається. Рома вірить мені, як самому собі. Я люблю його.
– Тоді навіщо тобі все це з Іваном? Він весь такий спортсмен… Тобі там нічого не світить, він одружений на своїй роботі.
– Юлю, та не потрібен мені цей Іван. Але, він такий. Дорослий, чи що. Машина у нього є. Про гроші зовсім не говорить. Квартира своя… Він інший, не такий, як Рома. Не знаю, як пояснити…
– Зрозуміло. Дивись сама. Але на двох стільцях не всидиш… – і дівчата повернулися до теми конспекту.
– Маріє, а давайте в кіно сходимо разом. Ти з Ромкою, я з Віталиком. Сьогодні чудовий фільм.
– Дякую, Юлю, але у мене сьогодні тренування, – Марія поспішала до свого особистого тренера.
З Іваном зустрічалися після тренувань у його квартирі. Він подобався Марії своїм напором, пристрастю, знову ж таки досвідом. Разом з ним вона немов перевтілювалася. Ніжна кришталева Марійка ставала жінкою чуттєвою, бажаною, зовсім не так, як з Ромою.
Іван не просив її розлучитися з Романом, взагалі ніколи не заводив цю тему. Завжди турбувався, щоб Рома не запідозрив Марію у зв’язку з ним.
– Маріє, невже твій Роман не підозрює тебе?
– Ні, по-перше, він мені вірить, а по-друге, він зараз стажується в одній компанії, багато працює. А чому ти питаєш?
Маша закрила йому рот поцілунком. Сьогодні вона залишилася на всю ніч. Ромі написала, що переночує у Юлі.
Рома після отримання диплома відразу кинув свою роботу і підробіток. Написав кілька резюме у великі міжнародні компанії. У дві з них його запросили на співбесіду. В одній запропонували стажування. Марія перестала питати, як у нього справи. Розмови про весілля не викликали у неї жодних емоцій. На питання Роми, що з нею відбувається, відповідала:
– Ти забув, у мене останній рік, курсові роботи, диплом. Мені треба готуватися.
– Ти у мене розумниця, не хвилюйся, здаси легко, – з любов’ю підтримував її Роман.
Так тривало ще півроку, ММрія ніяк не могла визначитися. У товаристві Івана вона проводила набагато більше часу, ніж з Романом. Як би вона хотіла об’єднати цих чоловіків, а не вибирати когось одного.
Юля постійно докоряла їй, говорила, що Рома не заслуговує на обман, їй потрібно визначитися…
Відразу після захисту диплома, Роман повернувся додому з квітами, щоб привітати її.
– Маріє, я хочу тобі дещо сказати… Я не хочу тобі брехати. Ти занадто багато для мене значиш, я дуже поважно до тебе ставлюся. Ніколи б не дозволив собі обманювати тебе! – він підбирав слова, від хвилювання заїкався, – Маріє…
– Кажи вже, – Марія байдуже дивилася на нього, чекаючи чергового зізнання в коханні.
– Маріє, я зустрів іншу, – випалив Рома, – ти тільки не думай, я не зраджував тобі. Я спочатку вирішив сказати тобі і тільки потім будувати нові стосунки. Ти заслуговуєш на чесність. Вибач. Я знаю, що образив тебе, адже ми стільки років будували плани.
У Марії камінь з душі звалився. Їй не доведеться вибирати, все сталося само собою.
Вона зобразила принижену і ображену, трохи заплакала. Цього вечора Роман виїхав з квартири, в якій вони стільки років прожили разом.
Минуло 3 роки…
Іван і Марія прогулювалися в одному з гіпермаркетів міста. Біля полиці з молочними продуктами Марія побачила знайомого чоловіка, на руках у нього щебетав малюк років двох.
– Привіт, – радісно звернувся до неї Роман. – Як ти добре виглядаєш, просто супер! Знайомся, це Сергій. – Він підняв хлопчика у себе на руках.
– Привіт, рада тебе бачити, – Марія прикусила губу, – син?
– Так! – він поцілував дитину в щічку.
– А як ти тут? Бачила в соцмережах, ти до Харкова поїхав.
– Батьки Анни… Це моя дружина – Анна, – він обійняв за плечі миловидну дівчину, яка підійшла до них. – Так, я відразу після того, як одружився, перевівся до Харкова. Анну тут нічого не тримало, а мені запропонували роботу. Ось, до батьків приїхали. А ти як? Як справи? Заміж не вийшла?
– У мене все добре… Ні… Я поки займаюся саморозвитком. Спорт…
– Ти психологом працюєш чи тренером?
– Ні, я не працюю, так для себе, – Марію окликнув високий накачаний чоловік. – Мені час. ..
– Звичайно, був радий з тобою побачитися.
Роман наздогнав дружину, взяв її за руку.
Марія довго проводжала їх поглядом, поки вони не вийшли з магазину.
Іван підкотив до Марії візок з покупками.
– Маріє, що ти тут завмерла, я в спортзал запізнююся, ходімо…
Спеціально для сайту Stories
