Мені пощастило, що колишня дружина мого чоловіка, Оксана, живе в іншому місті. Чомусь я Гришу ще ревную до неї, а поруч взагалі не комфортно перебувати. Мені вже 35 років, а я поводжуся наче десятикласниця у себе вдома.
У той день вона повинна була завести свою дочку до нас. Я не знала що говорити, як себе вести і чим все закінчиться.
Поки Гриша поїхав зустрічати Оксану з її дочкою, ми з Вікою, моєю донькою, накривали на стіл. У дітей різниця три роки. Нашій Віті всього 6, а Ірі 9. подружаться вони чи ні. Я теж дуже переживала, адже Іра буде жити у нас два тижні.
Оксана стояла на порозі розкішно одягнена, від неї приємно пахло. Ми привіталися, і я провела гостей до вітальні, а сама побігла на кухню.
Я вже займала себе чим завгодно на кухні, аби не спілкуватися з Оксаною. Чоловік показував їй нашу квартиру, потім дійшла справа до кухні, і вона якось спровадила його в магазин за соком. А сама підійшла до мене.
Запитала чи переживаю я. Я відповіла, що так, що не знаю чи подружаться дівчата. Потім вона каже:
“Не переживай щодо мене. Я зовсім не злюся на Гришу. Зараз у мене новий чоловік, нове життя. І спілкуємося ми з Грицем виключно заради дочки”.
Я повірити не могла, але мені дуже полегшало від її слів. Тепер я не відчувала провини, адже це Гриша довго приховував наші відносини.
Пізніше прийшов Гриша, ми ще трохи посиділи, потім Оксана допомогла прибрати зі столу і поїхала. Нам залишилося доглядати за її дочкою. Сподіваюся, що їй буде комфортно, може наші дочки стануть подружками і вже не буде так ніяково. По крайній мірі, з чоловіком стосунки налагодилися, і я більше ні про що не переживаю.
