Мені 40 років, я працюю вихователем у дитячому садку. Шість років тому в мене стався роман із батьком одного з дітей. Дівчинку я вела з трьох років, дуже хороша і розумна дитина.
З її мамою я була дуже добре знайома, а ось тата бачила рідко. Працював він у них на двох роботах. Шість років тому, якраз за тиждень до відпустки, я вирішила привести до ладу дитячий майданчик, попросила допомоги у батьків.
Прийшло дуже багато батьків, ми швидко впоралися, всі розійшлися, а я залишилася прибирати, і тут у дверях групи з’явився він: високий, темноволосий, злегка накачаний.
Я подумав, що хлопець помилився, а потім я згадала його, це був тато моєї вихованиці. Він посміхнувся і запитав, чи не запізнився. Я відповіла, що ми вже закінчили, а я вже додому збираюся.
У цей момент він вирішив пройти повз і наші очі зустрілися. Я за свої роки, за свій невдалий шлюб, ніколи не відчувала такого потягу, я просто розтанула.
Я йшла попереду, не витримала, повернулася і попросила, щоб він підвіз. Він кивнув, ми поїхали, дорогою заїхали в кафе. Боже як я себе картала, але вдіяти нічого не могла, мене наче магнітом тягнула до цього чоловіка.
Я розповіла йому все, про своє невдале заміжжя і про те, що 5 років тому втратила дитину. Він не говорив нічого, просто сидів, дивився мені в очі і ніжно гладив мою руку.
Вранці він пішов, а я сиділа і плакала, я звинувачувала себе, звинувачувала всіх навколо, але тільки не його, бо його я обожнювала. Наприкінці тижня мені прийшла смс від нього з пропозицією провести мою відпустку разом.
Я довго думала, а потім погодилася, ну що мені втрачати? Два тижні ми провели в пансіонаті, це були незабутні, найкращі дні в моєму житті. Я забула про той маленький нюанс, що він батько моєї підопічної, що в нього є сім’я, я забула все.
“Рай” обірвала смс від дружини, яка прийшла рано вранці. Він змінився в обличчі, швидко зібрався і був такий, як то кажуть, пішов по-англійськи, не прощаючись. Я йому не дзвонила і не чекала дзвінка.
Сказати чесно, я не дуже переживала розрив, але що ближче підходив кінець відпустки, то страшніше ставало. Я боялася дивитися в очі його дружині, дитині, боялася, як вчиню, якщо він приведе дівчинку?
Вийшовши з відпустки, я дізналася, що дитину забрали з дитячого садочка, і що в них буде друга дитина. Ось значить, що було написано в тій смс, від якої він утік як ошпарений.
Я подумки побажала їхньому майбутньому малюкові здоров’я, а через місяць я дізналася, що в мене теж буде дитина. Спочатку я хотіла її позбутися, якось було неприємно, але потім, подумала і вирішила, що, можливо, це останній шанс народити малюка.
У визначений термін народила синочка. Коли малюкові було два місяці, я привезла його в поліклініку на огляд, там і зустрілася з дружиною того самого чоловіка. Розговорилися, у них теж хлопчик.
З його дружиною я подружилися, стали разом гуляти. За п’ять років стали найкращими подружками. Від неї я дізналася, що вони розлучилися ще до народження дитини, він пішов до іншої. Як мені стало шкода її.
Спочатку я хотіла розповісти, що мій син від її чоловіка, але потім передумала. Мій син здружився з її хлопчиком, разом гуляють, ми записали їх в один клас.
Та й я зі старшою дівчинкою в добрих стосунках, вона дуже нам допомагає. Так і живемо – дві жінки одного чоловіка. Єдине чого боюся так це того, що колись вона дізнається правду…
