У мене був багатий батько, для якого гроші ніколи не були проблемою. Він вів успішний бізнес, купував нерухомість і жертвував багато коштів на благодійність. Тато був для мене прикладом справжнього чоловіка.
В останні кілька років ми бачилися не дуже часто. Але коли наші зустрічі траплялися, це дарувало мені відчуття того, що я знову став дитиною. Ми разом ходили на риболовлю, дивилися футбол і говорили про політику.
Тато постійно запитував, коли ж я нарешті візьмусь за голову і знайду собі дружину. А я жартував, що назавжди залишуся холостяком. З моєю рідною сестрою у мене стосунки ніколи не складалися.
Було в ній щось чуже і мені невідоме. Та й із батьком вона теж не контактувала. Коли ми бачилися втрьох, від неї завжди віяло якимось холодом, ніби вона в усьому шукала для себе якусь вигоду.
Це особливо проявилося, коли ми зустрілися з нотаріусом батька. Вона була в передчутті заповіту, адже сподівалася отримати пристойну суму грошей, бо ми з нею були єдиними спадкоємцями.
Я ж особливо ні на що не розраховував, оскільки мені від тата і не потрібно було нічого. Вердикт нотаріуса шокував сестру. Виявилося, що свою частку в бізнесі батько продав, а всі заощадження перевів у фонди допомоги дітям.
У нього залишався шикарний особняк із розкішним садом, де ми частенько бували. А ще занедбаний будинок, який знаходився за містом. Перший дістався сестрі, а другий – мені. Ви б бачили, як вона раділа.
Щоправда, новина про гроші її дуже засмутила. Але хоча б особняк отримала, чого вже там. Я ж, зізнаюся чесно, спочатку трохи розлютився. Просто мені було незрозуміло, для чого мені цей будинок.
Не можу сказати, що я заробляю достатньо, щоб зробити там ремонт. Тому спочатку я вирішив, що просто продам житло. Приїхавши до старого занедбаного будинку, я вирішив його ретельно оглянути.
Знаю, що тато провів у ньому своє дитинство, тому мені було цікаво вивчити кожну кімнату. Від старих меблів і вицвілих картин віяло чимось загадковим. Коли я натрапив на вхід у підвал, мені здалося, що я опинився в якійсь казці.
Яке було моє здивування, коли за дверима я виявив таємну кімнату з масою цікавих речей. Наприклад, там було багато антикваріату, нових меблів і скриньок із коштовностями. Мені здавалося, що це сон.
Посередині стояв величезний стіл, а на ньому скриня і записка. Батько просив відремонтувати будинок та дозволив продати за необхідності щось з антикваріату. На очі наверталися сльози.
У ту мить я знайшов новий сенс життя і картав себе за те, що хотів продати татів будинок. Я вдихну в нього нове життя! І, хто знає, можливо, коли-небудь тут справді житимуть мої діти.
