Я ніколи не страждала від комплексів з приводу своєї зовнішності. Себе оцінювала гідно і розуміла, що з обличчям і фігурою мені пощастило. Тільки в житті мені це ніяк не допомагає. Зараз мені 40 років, і я самотня.
В юності довелося пережити важку недугу, через яку я близько п’яти років то вдома сиділа, то по лікарнях ходила. Зав’язати стосунки в молодості в мене не вийшло. Та й із навчанням не склалося з тієї ж причини.
Сяк-так батько влаштував мене на фірму до знайомого папірцями завідувати. Так там і працюю донині. До 30 років остаточно зневірилася, що зможу знайти нормального чоловіка.
Якось далі одного побачення справа ніколи не йшла. Бачила, що їм від мене тільки одне потрібно. З моїми даними мені на конкурсах краси перші місця можна було б займати, а я все проґавила.
Чекала принца на білому коні, тільки от реальне життя не схоже на казку. З подругами теж не склалося. Усі, з ким я колись і дружила, вийшли заміж, дітей завели. Загалом, інтереси у нас різні, поговорити нам нема про що.
А вислуховувати їхні вічні скарги на чоловіків і дітей мені остогидло. Дівчата з офісу – простачки. З ними хіба що на каву сходити можна. Життя моє стало схоже на день бабака. Нічого зовсім не хочеться робити.
Дивлюся на своїх однолітків і лікті кусаю: де я звернула не туди? Заміж не піду вже, дітей теж не матиму. Та й не потрібно мені це! Відчуття таке, ніби все навколо не має жодного сенсу.
І хоча живу я досі з матір’ю, всередині відчуваю тотальну самотність. Мама намагається мене підбадьорити, мовляв, я ще молода і життя жінки після 40 років тільки починається, але я в це не вірю.
По собі бачу, що ніякий початок нового щасливого життя мені не світить. Усі мої дії дійшли до такого автоматизму, що я часом навіть не замислююся над тим, що я роблю на роботі чи вдома.
Останнім часом мама каже, що мені потрібно звернутися по допомогу до фахівця. І це говорить жінка, яка завжди скептично ставилася до психологів. Утім, я теж вважаю їх шарлатанами.
Тож на пропозицію своєї матері уваги не звернула, але що мені робити я теж не знаю. Як вибратися з цієї ями? Як налагодити своє життя? Можливо, в мене ще є шанси на щастя…
