Вперше Ольга вийшла заміж за принципом «всі виходять заміж, і мені час».
Вона працювала і навчалася на вечірньому відділенні економічного інституту. Ользі виповнився 21 рік, і вона раптом виявила, що залишилася одна.
Якось дуже стрімко і швидко, одна за одною, виходили заміж всі її подруги, їм стало ніколи дружити.
Тому, як тільки на горизонті з’явився претендент на руку і серце Ольги, вона без вагань погодилася.
Претендент Сашко був хороший. Гарний, розумний і забезпечений. Мама за Ольгу натішитися не могла. Вона одна виростила дочку і бажала їй тільки щастя.
Оля звільнилася з роботи, зайнялася домом. Батьки Сашка подарували їм двокімнатну квартиру, з натяком на появу онуків.
Оля з натхненням зайнялася облаштуванням свого гніздечка. Вона готувала для чоловіка вишукані страви. Постійно ходила щось мила, протирала, прибирала.
Минуло півроку. Ольга занудьгувала… ось тут-то вона і звернула увагу на одну особливість у поведінці свого чоловіка. Він абсолютно не відчував себе сімейною людиною.
Сашко зберіг всі свої холостяцькі звички, додавши до них розумну дружину і облаштований побут.
Вихідні вона проводила на самоті, тому що чоловік віддавав перевагу товариству колег з роботи, друзів з двору, однокласників та інших знайомих. Разом вони ходили в сауну, їздили на риболовлю, на шашлики.
Чоловік повертався вночі напідпитку і задоволений. Він хвалився перед друзями, що його всерозуміюча дружина дозволяє йому гуляти і ніколи не “пиляє”.
Скільки б ще тривало її незрозуміле життя, якби одного разу Ольга не зустріла своє кохання.
Це сталося в парку, де вона бігала для підтримки фігури в тонусі. Він сидів на лавці з відстороненим виглядом невизнаного генія. Вона побачила його, і, як пишуть у романах, її ніби струмом вдарило. Ольга стояла і дивилася на нього.
Вони познайомилися. Його звали Григорій. Він був дуже гарний, як принц з казки. Вони почали зустрічатися в парку. Через три місяці він освідчився їй у коханні.
Ольга була щаслива. Вона відразу пішла від чоловіка, чим серйозно всіх здивувала.
Жити закоханим було ніде. Він жив зі своєю мамою, Ольга теж пішла до своєї мами.
Вони оселилися на дачі друга Григорія за містом. Ольга працювала, їй доводилося довго добиратися до роботи, але хіба це перешкода для закоханих?
Григорія скоротили з колишньої роботи і він чекав її вдома, готував вечері. Так вони прожили досить довго, поки одного разу Ольга не зрозуміла, що чекає на дитину.
Дізнавшись про це, Григорій заявив, що має найсерйозніші наміри. Скромно і без викрутасів вони одружилися.
Ольга закінчила інститут і працювала в банку. Вони купили в іпотеку квартиру. Допомогла грошима мати Ольга.
У цей час відбулося десятиріччя випуску і зустріч з однокласниками. Ольга не пішла, тому що з дня на день повинна була відправитися в пологовий будинок.
Навесні з’явився Мишко. Чудовий, найкращий у світі малюк. Гриша доглядав за дитиною, а Ольга через три місяці вийшла на роботу.
Сім’ю треба було годувати. Григорій, як і раніше, залишався безробітним. Гриша вважав себе важливим і незамінним для сім’ї, він виховував сина. У три роки сина влаштували в платний дитячий садок.
Гриша звільнився, занудьгував і занурився в депресію. Півроку він пролежав на дивані, клацаючи пультом від телевізора.
Ольга в різкій формі попросила його активніше шукати роботу. Гриша став вранці їхати до мами, а ввечері розповідав, як важко і практично неможливо знайти роботу.
Ольга взяла це питання під свій контроль і запропонувала чоловікові кілька вакансій. Чоловік засмутився і переїхав до мами назавжди.
Так розпався другий шлюб Ольги.
Тоді Ольга раз і назавжди вирішила жити в гордій самотності.
…У суботу ввечері в невеликому кафе зустріч однокласників, 15 років, як вони закінчили школу. Цю зустріч Ольга не могла пропустити.
У них був дружний клас, вони досі не втрачають з виду один одного.
Весь ранок Оля перебирала наряди і вирішила одягнутися демократично: шкіряна спідниця і модна блузка. З Мишком залишилася бабуся.
Ольга увійшла в зал і відразу потрапила в обійми своєї шкільної подруги Зіни. Подруга розповіла останні плітки: хто одружився, хто народився, хто виїхав за кордон.
Ользі здавалося, що вони тільки вчора розлучилися.
Ольга обійнялася з усіма по черзі, і їй здавалося, що немає на світі людей ближчих і рідніших.
Максим з’явився останнім, коли всі вже потихеньку розсідалися за стіл. У Ольги серце забилося: «Приїхав!» Він привітався з кожним і нарешті дійшов до Ольги. Вона була його подругою, соратницею і постійною сусідкою по парті.
– Виглядаєш чудово! – сказав він з посмішкою.
– Я рада тебе бачити! – відповіла Ольга.
Вони знайшли місце, де могли розташуватися поруч.
– Як ти? – запитав Максим.
– Добре, – посміхнулася вона, – можна сказати, чудово!
Він, звичайно, все про неї знав. Не тому що дізнавався спеціально, а так вийшло. Випадково чув від когось, що з чоловіком розлучилася, виховує сина. Одна. І все у неї добре. Максиму давно не зустрічалися жінки, у яких все добре.
Ольга розповідала смішні історії про свого сина, і Максим навіть трохи їй заздрив.
У нього не було дітей, і дружини теж не було. З колишньою дружиною вони прожили всього два роки. Вона пішла від нього до початківця-артиста.
У нього залишилася робота, і ще раз робота. Він займав хорошу посаду в міністерстві економічного розвитку і торгівлі. Були, звичайно, у нього короткі, несерйозні романи, а серйозні він відкладав на потім.
Треба ж! Як Ольга на нього діє! Він про неї і не згадував ніколи, а побачив і зрозумів, що скучив.
Максим встав і вийшов на вулицю. Подумати. Провітрити мізки.
Згадалося, як їм завжди було добре і весело. З нею поруч він відчував себе лицарем, сильним, сміливим і розумним. Розправлялися плечі, очі сяяли. Дуже важливо, напевно, щоб поруч була людина, поруч з якою ти стаєш лицарем.
Максим якось спробував розглядати Олю з романтичної точки зору, але вона відразу припинила його погляди, а він не став наполягати. Побоявся зруйнувати їх безтурботну дружбу.
Кохання – це дуже складно. Особливо в сімнадцять років.
– Ось ти де! – пролунало за спиною. – А я тебе всюди шукаю.
– Навіщо? – запитав Максим і злякався, раптом вона образиться. Вважатиме це хамством.
– За старою звичкою, напевно, – сказала Ольга і посміхнулася.
Вони повернулися до зали. А потім вони танцювали. І їм було так добре і спокійно разом.
“- Потрібно терміново відвести її куди-небудь і поговорити про майбутнє. Треба їй якось пояснити, що у нас з нею спільне майбутнє,” – думав Максим.
Кафе закривалося. Колишні однокласники збиралися їхати до когось на дачу і продовжувати зустріч.
– Ми не поїдемо на дачу, – сказав Максим.
– Я не хочу додому, – заперечила Ольга.
– Ти додому і не поїдеш, поїдемо до мене і поговоримо спокійно, а потім я викличу тобі таксі, – відповів Максим.
Ольга здивовано поглянула на нього, але заперечувати не стала.
Вдома Максим зварив каву. Вони пили каву і мовчали. Максим нарешті перервав мовчання: – Ольго, скажи мені чесно, у мене є шанс втиснутися в чергу твоїх чоловіків?
– Є. У тебе є шанс. Я буду щаслива, якщо ти втиснешся! – відповіла вона.
Через три місяці Ольга вийшла заміж востаннє.
На весіллі гуляли всі однокласники.
Спеціально для сайту Stories
