Терпіти присутність родички чоловіка вона більше не могла і не хотіла. І так за час перебування в гостях «мами» у неї око почало сіпатися.
Чоловік вирішив заступитися, але миттєво прикусив язика, ледь Катя перевела на нього лютий погляд.
Якби Катя знала, що ось так все закінчиться, вона знайшла б пару вагомих аргументів ще тоді, коли чоловікові спала на думку «приголомшлива» ідея – запросити маму в гості.
Катя і Сергій були звичайною, в міру щасливою родиною. Вісім років у шлюбі. Дочка недавно пішла до школи, чоловік іноді натякав на те, щоб завести другу дитину, але Катя наполегливо робила вигляд, що не розуміє натяків.
Вона досі з тремтінням згадує той час, коли народилася Ксюша. Чоловік цілими днями на роботі, вона одна з дитиною в крихітній кімнатці, на оплату якої йшла половина зарплати. Зітхнути вільніше вдалося після того, як Каті у спадок перейшла бабусина квартира.
Тоді Каті здавалося, що це – справжні хороми! Вона навіть знайшла досить вигідне хобі, щоб швидше накопичити грошей на ремонт у квартирі. Вдень вона сиділа з дитиною, а ночами шила.
Іноді в гості приїжджала мама, доглядала за донькою, допомагала по господарству. Єдина, від кого допомоги не було ніколи, зате була маса претензій, була свекруха.
– Ой, ну як ви там, молоді батьки? У вас все добре? Я бачила фото з прогулянки, хіба можна без шапочки? Куди твоя дружина дивиться? – дзвонила вона синові і невтішно висловлювалася про невістку.
– Мамо, ну тепло ж. Навіщо кутати? – відверто дивувався він.
– Вона безглузда, а ти підкаблучник! І дитина у вас дурною стане, якщо голову застудить!
– Так приїжджай, сама будеш одягати і гуляти.
– Ну звичайно! А то у мене інших справ немає! Це мати Катерини – ледарка, тільки й робить, що у вас сидить! А у мене немає часу роз’їжджати по гостях.
Сергій розсудливо мовчав про те, як його мати відгукувалася про них (як про безтурботних батьків). Але Катя і сама розуміла, що теплих і дружніх стосунків зі свекрухою не вийде. Взагалі-то, вона була не проти цього. Чим далі вона від них, тим дружніше і щасливіше їх шлюб.
Так тривало всі вісім років. Свекруха приїжджала рідко, так як будь-який приїзд мав на увазі подарунки, а у неї «не друкарський верстат вдома стоїть».
Катя настільки звикла спілкуватися з матір’ю чоловіка пару раз на рік, на відстані, що була, м’яко кажучи, здивована, коли чоловік оголосив, що його мама приїжджає погостювати.
– Катерино, мама всього на тиждень приїде, ну максимум на два. У неї в квартирі ремонт, фарбою пахне, бруд, пил. А у неї астма, ти ж знаєш. Не на вулиці ж їй жити.
– Ну взагалі-то у неї там дочка неподалік живе, могла б до неї заселитися, – Катя намагалася зачепитися хоч за щось, щоб уникнути такої привабливої перспективи.
– Ну ти ж сама знаєш, у Дарини одна кімнатка, вони і так там один у одного на голові сидять. Та й як з її хворобою в тісноті – буде приступами мучитися.
А у нас все-таки двокімнатна, простора квартира, з ремонтом. Їй тут буде комфортніше. Та й нам легше стане. Вона і тобі з господарством допоможе, і доньку до школи проведе.
– Як ти все красиво розписав. Тільки от слабо віриться, що твоя мама буде мені допомагати. За вісім років вона допомогла мені приблизно… жодного разу, нічим!
– Ну кошеня! Це всього на пару тижнів. Ну нехай поживе, тобі шкода, чи що?
– Гаразд. Мені не шкода. Але якщо вона посміє робити мені зауваження у властивій їй хамській манері, поїде дихати фарбою або к доньці своїй на голову, в однокімнатну!
– Але вона ж ніколи…
– Я сказала – відразу поїде! Ніяких порад з приготування їжі, ніяких повчань, ніякого втручання в наші з тобою особисті стосунки. Ні-чо-го! Зрозумів? Заздалегідь з нею все це обговори. І навіть не привозь її, якщо вона не погодиться.
– Гаразд! – чоловік не став сперечатися, бо розумів – Катя має рацію. Мама не соромилася у виразах, коли хотіла підколоти невістку. Не можна було сказати, що вона ненавиділа дружину сина, але можливість вколоти її, виставити криворукою, не пропускала.
Катя мовчала і не реагувала лише тому, що сімейні зустрічі траплялися вкрай рідко.
Мама повинна була приїхати через тиждень. Довелося зробити деякі перестановки в кімнаті дочки, щоб бабусі було зручно і комфортно.
Бабуся приїхала рано вранці і відразу почала наводити свої порядки.
– Ой, це що ви мені тут поставили? Розкладачку чи що?
– Це диван, Зінаїда Петрівна! Вам на ньому буде зручно, – Катя намагалася зобразити турботу, але виходило слабо.
– А ти б сама на ньому поспала! Він же страшенно незручний. Нехай Ксюша на ньому спить, а я на її ліжку. Мені здається, воно набагато зручніше.
– Це дитяче ліжко і воно не розраховане на вашу вагу.
– Ти що, натякаєш на те, що я товста? Ти? Та ти, дорога, мабуть, себе в дзеркало не бачила. Мені здається, з нашої останньої зустрічі ти набрала не менше десятка.
– Я повторюю, це дитяче ліжко, для вас приготований диван. У шафі дві вільні полиці і порожні плечики – розвісьте і розкладіть свої речі. – Катя говорила рівним і чітким тоном, боячись проявити хоча б одну емоцію у відповідь на явні провокації свекрухи.
Адже варто було їй хоч якось відреагувати, і їх скандал за пару секунд перетвориться на ланцюгову некеровану реакцію.
Вийшовши з кімнати, Катя схопила чоловіка під руку і потягла до кухні.
– Я тебе попередила. Один випад – і поїде квартиру фарбувати, – буркнула вона.
– Я поговорю з нею. Тільки ти теж її не чіпай. Може, дійсно диван не зручний? – відбивався чоловік.
– Нагадати тобі, на чому ми спали до того, як в цю квартиру переїхали? Або може згадаєш, як твоя мама насміхалася над нашою бідністю, в той час, як сама в квартирі меблі оновлювала?
– Я поговорю з нею, – повторив Сергій і зник в кімнаті дочки, яка тепер стала гостьовою.
Мабуть, розмова дійсно мала результат, цілий тиждень свекруха мовчала і Катю не чіпала. Однак, минув другий тиждень, а про швидкий переїзд свекрухи не було й натяку. Третій тиждень пролетів під мовчазне обурення Каті, а до кінця четвертого вона готова була вибухнути праведним гнівом.
– Сергію, ти казав, що вона приїде на тиждень. Максимум на два.
– Ну хто ж знав, що ці робітники такими криворукими виявляться. Мало того, що повільно працюють, так ще й напартачили з фарбуванням. Довелося переробляти. Ну кошеня, вона ж нам не заважає, правда?
– Ага, але й не допомагає. Спить до обіду, пів холодильника змітає, бере мої речі. Я їй казала, але не царська ж справа мене слухати. Тож давай, підключайся.
– Ти не зможеш її вигнати, ти ж у мене занадто добра, – підлизувався чоловік.- Я із задоволенням її виставлю і відведу їй чарівний швидкісний пендель на доріжку. Єдине, що мене зараз зупиняє – повага до тебе.
Якщо не хочеш її втратити – втихомир свою матір! Вона місяць живе, хоч би раз щось купила. Хоч печива до чаю. Тільки критикує мої страви і з’їдає все, що я купую.
– Ну, у мами завжди був поганий апетит. Вона не любить суп, а від макаронів набирає вагу. А вона стежить за фігурою.
– Дивна дієта, чи не так? Кава з тістечком як рідна залазить, а макарони, мабуть, з ворожого табору, відразу на дупу відкладаються.
– Ну перестань! Тобі шкода, чи що?
– Ні, але я іноді теж хочу чаю випити. Йду з роботи, впевнена, що вдома є солодке, а виявляється, що з солодкого тільки цукор і її нудотні посмішки.
– Добре, поговорю з нею.
Каті не було шкода ні тістечок, ні інших продуктів, але її дратувала безцеремонність свекрухи і прагнення пожити за чужий рахунок. Чомусь мама Каті навіть просто в гості з порожніми руками не приходила, а ця готова у дитини останній смаколик відібрати.
Але Катя сподівалася, що все це скоро закінчиться, тому терпіла, хоча до кінця місяця починало сіпатися не тільки око, але і все обличчя.
Проблема була ще й у тому, що свекруха багато років жила одна. Мабуть, звикла ні в чому себе не обмежувати. Наприклад, вона могла повісити випрану нижню білизну на найнесподіваніші місця – спинку стільців, двері, батареї. Мало того, що це було неприємно, так вона ще й ображалася, коли її просили прибрати це і повісити на балкон.
– Так у вас балкон вічно відкритий. Білизна буде вся в пилу. Це жахливо шкідливо! Я не збираюся підхоплювати всілякі мікроби через ваші капризи.
– Мамо, ти не розумієш, чи що? Я все-таки чоловік, твій син, мені не дуже хочеться бачити твою білизну на спинці кухонного стільця.
– Ой, які ми ніжні! Нагадати тобі, що я бачила і твої труси, поки ти жив зі мною?
– Мамо, досить! Це останнє зауваження. Не хочеш сушити на балконі – суши праскою!
– Ага! Ти в своєму розумі? Праскою, щоб пар мене добив? Ти не забув, що у мене астма?
– Ну якось треба це питання вирішувати?
– Я можу не прати!
– Ну ось вже ні, – втрутилася в діалог Катя, – прати ви будете. І ще, Зінаїда Петрівна, дорога, не соромтеся користуватися душем і ванною, ми не так багато за воду платимо. Не бійтеся, можете хоч кожен день митися.
– Це ти зараз на що натякаєш? – свекруха приготувалася відстоювати свою зганьблену честь.
– Ні на що, крім того, що ви за час перебування у нас всього два рази в душі були. А за вікном не січень. Може вам незручно? Мочалка погана, мила немає? Я готова вам допомогти.
– Сергію! Ти будеш мовчки слухати, як твою матір відкрито ображають?
– Мамо, Катя ж як краще хоче, – почервонів син.
– Я просто з’ясовую, може вам у нас не комфортно? – перебила чоловіка Катя. – Може у дочки краще буде?
– Ось цього я не очікувала! – крикнула мати і зникла у своїй кімнаті, голосно грюкнувши дверима.
– Сергію, тобі не здається, що твоїй матері час додому? – накинулася на Сергія дружина.
Сергій змінився в обличчі, але постарався взяти себе в руки, щоб дружина не помітила його приреченого вигляду.
– Ну вона ж скоро з’їде, – проковтнув він.
– Сергію, вона молода жінка, при цьому абсолютно не стежить за гігієною. Я вже не кажу тобі про те, які сюрпризи вона часом залишає, бережу твою ніжну психіку. Але якщо так буде продовжуватися, я забороню їй жити з Ксюшею в одній кімнаті.
Це небезпечно для дитини. Крім того, дочка скаржиться, що бабуся страшенно хропе!
– Та годі тобі, прямо страшенно…
– Знаєш, я на пару ночей тебе до неї відселю. Перевіриш! Дитина не висипається, а вона ж у першому класі, для неї і так зараз складний час. В обід вона тепер не відпочиває, ще й вночі не спить. Або ти вирішуєш питання з матір’ю, або сам з нею в кімнаті житимеш. А я з донькою в нашій спальні. Зрозумів?
– Зрозумів… Я поговорю з нею.
– Сергію, зміни платівку, ця вже заїжджена. – йдучи, кинула Катя.
Минув ще один місяць, почався третій. Натяків на те, що мама збирається з’їжджати, не було. Катя вже зневірилася натякати і лаятися з чоловіком. Сергій теж став якийсь дивний. Перестав сперечатися, постійно обіцяв поговорити з матір’ю, але нічого не змінювалося.
– Сергію, я все розумію, ремонт затягнувся. Вп’яте його переробляють. Але! За три місяці цілком можна було пофарбувати стіни, покласти лінолеум і натягнути стелі! Вибач, але я не дурна.
Справа не в ремонті, так? Давай розповідай! Або я зараз їду додому до свекрухи, сама все дороблю і перевезу її. Все! Мені набридло! Вона мене дістала!
– Ну, кошеня. Там просто у сусідів трубу прорвало, якраз перед самим закінченням ремонту. Залило все, і мамину квартиру, і нижче поверхом. Я тобі не хотів говорити, щоб не засмучувати. Але їй доведеться у нас ще пожити. Там місяць тільки сушили все, обдирали і тепер ось почали заново…
Каті хотілося битися головою об стіну від безвихідного становища. Вона бачила, що чоловік або недомовляє, або бреше. Але втома і роздратування вже настільки захопили її, що вона боялася влаштувати скандал, який покладе кінець не тільки перебуванню свекрухи в її будинку, але і її сімейному життю.
Каті здавалося, що ще трохи і вона виставить свекруху і чоловіка за двері, щоб нарешті зажити в тиші, чистоті і спокої. Дочка теж постійно питала, коли поїде бабуся.
Почала проситися з ночівлею до другої бабусі, хоча раніше не любила ночувати поза домом. Тепер же мало не щодня вона просила залишити її у другої бабусі.
Ситуація складалася безвихідна, і невідомо, скільки б ще вона залишалася такою, якби одного разу Катя не прийшла з роботи раніше і не підслухала цікаву розмову.
– Донечко, я ж відправлю тобі гроші, не кричи! Квартиранти сказали, що у них там якісь проблеми. Віддадуть. Ні! Я не можу їх виселити, доведеться інших шукати. А це час!
Що? Як мені тут? Нормально! Хоча ця зараза добряче попсувала нерви. Ні! Я не можу її послати, я живу у неї. А твій брат підкаблучник, теж не сміє їй слово сказати. Гаразд, давай. А то скоро ця мегера з роботи з’явиться, буде по шафах шарити, перевіряти скільки я з’їла.
Каті здавалося, що на неї впав метеорит. Хоча підслухане відразу робило ситуацію логічною і зрозумілою. Свекруха до них переїхала, у свою квартиру пустила мешканців, а гроші доньці відправляє. Всім добре, всі задоволені!
А що до Каті – мегери, так на неї і уваги звертати не варто. Каті привиділося, що якби зараз їй під руки потрапив чоловік, вона б його навпіл розірвала голими руками. А вже свекруху – на дрібні шматочки покришила.
Щоб не розплескати злість на чоловіка, Катя вирішила тихо вийти і дочекатися його біля під’їзду. Ксюша сьогодні ночувала у її матері, тому збори свекрухи повинні пройти так, як запланувала Катя.
Нічого не підозрюючи, Сергій з посмішкою йшов від машини до будинку. Він здалеку помітив дружину, що сиділа на лавочці, але не здивувався, що вона зустрічає його біля будинку, чого за всі вісім років шлюбу не було.
– Привіт, кошеня! А ти чого не заходиш? – підійшов Сергій.
– Та ось, чекаю на тебе, – байдуже відповіла дружина.
– Навіщо? Скучила?
– Звичайно! В очі хочу твої подивитися, перед тим, як вирву тобі їх до біса! – раптом гаркнула Катя, підстрибнувши на лавці.
– Що у вас там знову сталося?
– У нас? Нічого! А ось у вас з мамою сьогодні переїзд. У її квартиру. Квартирантів виселите, чи до Дарини підете, мені все одно. У моєму домі вашої ноги більше не буде!
– Які квартиранти? – Сергій проговорився вже на першому реченні, бо брехати він не вмів.
– Такі! Я все знаю, досить викручуватися!
– Ну, зайчику! Ти ж знаєш, Дарина живе дуже погано, дитина маленька, працювати вона не може. А зараз ще й чоловік її не працює. Їм нема на що жити. Ось мама і придумала здавати свою квартиру, а гроші їм віддавати. Хоч якась допомога…
– А чому ця благодійниця не живе з ними?
– Ну Катю, що ти нісенітниці несеш. Куди вона поїде. У нас і місця більше, і умови кращі.
– І ні копійки ми за це все не просимо, так? – У Каті всередині все вирувало.
– Зайчику, давай додому зайдемо і там поговоримо?
– Давай! Якраз речі збереш. Свої і мамині! І сьогодні ж з’їдете. Обоє!
– Ти що, виганяєш мене?
– Ти мене обманював три місяці. Я втомилася. Досить! Це моя квартира і я хочу жити в ній з комфортом. – прошипіла Катя.
– Ага, твоя, яку я обставив! – випалив Сергій.
– Яку я обставила на гроші, отримані від шиття! Якщо пам’ятаєш, я шити почала, коли дочка маленька була. На відміну від твоєї сестрички я не нила, не сідала матері на шию, а працювала!
– Ой. Ну не заводи свою шарманку. Свята Катерина!
Катя з чоловіком піднялися в квартиру, де їх чекала мати. Вона почула, як вони скандалять біля порога, і приготувалася захищати сина і нападати на невістку. Але Катя випередила її.
– Дорогі гості, а вам господарі не набридли? – Катя кипіла, немов розігрітий чайник.
– А що таке? – здавалося, Зінаїда Петрівна була щиро здивована обуренням невістки. Її бажання скандалити випарувалося, ледь вона побачила, як рішуче налаштована Катя.
– Вам додому не час? Начебто ремонт закінчився! Я вам більше скажу, і ремонт закінчився, і моє терпіння, і час вашого безцінного перебування у нас!
– Ну і що? Мені у вас добре! Я не планую їхати. Тим більше, тепер ти все знаєш, та й звикли всі вже один до одного. Три місяці живемо душа в душу! – видала свекруха.
– Нумо швидко зібрали свої манатки і за двері! – Катя перестала стримуватися і закричала на всю силу своїх легенів. Терпіти присутність родички чоловіка вона більше не могла і не хотіла. І так за час перебування в гостях «мами» у неї здали нерви.
Чоловік вирішив заступитися, але миттєво прикусив язика, ледь Катя перевела на нього лютий погляд.
Вона взяла телефон і пішла дзвонити Дарині, щоб та терміново приїхала.
– А що сталося? У мене дитина спить! – заперечила жінка.
– З нею чоловік може посидіти, ти прекрасно вмієш водити!
– У нас бензину немає, ти мене заправиш?
– Сама заправиш! І так вже звикла на чужій шиї кататися! Щоб через годину тут була.
Через годину незадоволена зовиця ввалилася в квартиру.
– Ну і що за терміновість?
До її приїзду Катя вже зібрала речі чоловіка і покидала в сумку все з полиць свекрухи, незважаючи на їхні спроби заперечувати і вмовляти.
– Забирай своїх родичів! Я думаю, ти достатньо накопичила грошей від оренди квартири матері, тепер зможеш утримувати свою сім’ю!
– Не зрозуміла…
– А я й не дивуюся! Я втомилася тягнути на собі цю нахлібницю і цього брехуна. Все! Досить! Мати тобі допомагає, от і забирай її собі. А твій брат нібито й сам заробляє, взагалі вигідне придбання!
– Катю, у тебе дах поїхав, чи що? Нікого я забирати не збираюся! У тебе он які хороми, грошей у вас навалом, могла б і потерпіти! А ми живемо погано, чоловік не працює, дитина маленька.
– Чоловік твій вже три місяці сидить, не працює і не шукає роботу. А навіщо? Адже є гроші від оренди! Нічого! Тепер знайде роботу! Подивися, скільки плюсів відразу!
– Мати не може у мене жити! Мій Ігор проти, вони не порозумілися!
– Та ти що? Який збіг! Ми з нею теж не порозумілися. Але нікого ж це не збентежило!
– Він би не погодився з нею жити!
– Та плювати я хотіла!
Суперечки тривали ще близько двадцяти хвилин. У підсумку, Дарина, обзиваючи Катю невдячною сволотою, забрала матір з її речами і поїхала. Сергій залишився. Катя не наполягала. Вигнати його їй хотілося тільки перші півгодини скандалу. Він, звичайно, обдурив її ,але…
Каті не хотілося зараз скандалити. Вона мовчки розвернулася і пішла спати. Скандалити вона не любила, будь-які з’ясування стосунків давалися їй важко. А тут таке видовище. Мабуть, всі сусіди вухом до стін прилипли! Зараз вона була вичавлена, як лимон. Не було навіть відчуття перемоги.
Наступного дня Катя отримала гнівне повідомлення від зовиці. Схоже, та всю ніч його складала. Відповідати не було ні сил, ні бажання. З ранку вони з чоловіком влаштували генеральне прибирання в квартирі, якраз був вихідний.
Після обіду забрали дочку від мами і пішли з нею в парк, а пізніше повернулися до своєї квартири.
– Навіть не віриться… – Катя не стала пояснювати, що мала на увазі, але Сергій і так все зрозумів.
Свекруха і зовиця не спілкувалися з Катериною більше року, всім знайомим розповідаючи, яка вона меркантильна особа. Адже вони хотіли поселити матір всього на рік, щоб сім’я Даринки стала на ноги. А Катька-зараза вигнала рідну свекруху за поріг, та ще й шматком докоряла, їсти не давала.
Всі ці принади Каті передавали спільні знайомі.
Коли рідня чоловіка вирішила змінити гнів на милість і нагрянути в гості, Катя не відкрила їм двері. Нехай знають, що вона не з тих, хто прощає хитрих і нахабних.
Спеціально для сайту Stories
