Шлюб Інни та Миколи тріщав по швах. Принаймні для самої Інни. Останнім часом чоловік дратував її просто нестерпно.
Їй нічого не варто було почати сварку та довести її до апогею, внаслідок чого вони з Миколою могли не спілкуватись цілий день. Благо, син уже підліток і проводить досить багато часу з ровесниками, щоб не бачити цих скандалів.
Інна не знала, як їй бути. Адже за фактом їй нема на що скаржитися у своєму сімейному житті. Микола — людина миролюбна. Заробляє добре та постійно думає про сім’ю.
З сином, на превеликий подив Інни, теж немає проблем. Особистих коштів вистачає на все, що Інна забажає. Хіба що робота набридла своєю одноманітністю, але хто таким не страждає. Проте Інні було погано.
Здавалося, що ніщо не може витягти її з цієї емоційної трясовини до дня корпоративу. Інна пішла туди без супроводу, бо знову посварилася з чоловіком.
Обстановка серед колег, що повеселішали, допомогла Інні розслабитися. Вона так само почала веселитися, танцювати та сміятися з приятелями. Час минав і поступово всі почали розходитися. Інна вийшла надвір не одна. Один із її знайомих колег запропонував довести її до зупинки. Інна погодилася.
Колегу звали Руслан. Це був невисокий і не особливо привабливий чоловік із дивною звичкою постійно розгойдуватися з пальців на п’яти. Зупинившись біля дороги, вони говорили про різні дрібнички. Після чергового жарту Інна розсміялася і несподівано для себе поцілувала Руслана. А за 5 хвилин вони вже поспішали до готелю.
З того дня всі думки були зайняті лише ним. Інна не могла не думати про Руслана. Вона постійно писала йому і з нетерпінням чекала на кожну нову зустріч. Микола нічого не запідозрив. Він вирішив, що Інна просто чудово провела час зі своїми подругами по роботі. Тому вона прийшла додому така бадьора та задоволена.
Тим часом службовий роман продовжував набирати обертів. Коханці зустрічалися або у номері готелю, або вдома у Руслана. Почуття Інни не вщухали. Вона й сама дивувалася, як її серце зміг завоювати цей незрозумілий тип. Ні краси, ні достатку, ні гарної посади на їхній спільній роботі. Проте він був її всім. Так тривало 8 місяців.
Якоїсь миті Інна вирішила, що піде від чоловіка, про що поспішила повідомити Руслану. Той відреагував неоднозначно. Він не хотів, щоб через нього валилася сім’я. Та він ніби й не дуже горів бажанням заводити офіційну пасію. Його цілком влаштовувала роль непоказного коханця, що нічого не зобов’язувала, який ловив момент кохання з гарною жінкою.
Було ясно, що почуття Інни не взаємні. Але це нічого не змінювало. Емоції брали гору над усім. Вона відкрито заявила Руслану: або разом вони офіційно, або ніяк. Руслан вибрав ніяк.
Інна так і не розповіла Миколі про зраду. Вона навіть не знала, чи він підозрював щось. У будь-якому випадку це було вже байдуже. Інна взяла відпустку власним коштом і провела її у своїй кімнаті. Вона майже весь час спала, посилаючись на перевтому на роботі. Микола поставився з розумінням і намагався не турбувати дружину.
Зараз Інні треба думати про те, як жити поряд з Миколою, щоб той ні про що не дізнався, і наскільки можна відновити гармонію в їх сім’ї. Образ Руслана не залишав Інну, але через брак коханця чоловік був прийнятною альтернативою.
Все ж таки їй було з ним комфортно: вони давно навчилися жити так, щоб не турбувати одне одного. Син росте у добрих умовах. Інні цього має бути достатньо.
