Коли в нашої сім’ї були вільні гроші, ми з чоловіком вирішили вкластися в купівлю квартири, щоб у доньки, коли вона виросте, був свій куточок. Таке місце, куди вона завжди зможе повернутися, як би не склалося її життя
Квартиру я оформила на себе. І відразу говорила доньці, що продати це житло вона не зможе. Також не зможе і жити тут разом із чоловіком. А якщо вирішить вийти заміж, то нехай переїжджає до свого обранця, як і заведено.
Так, може бути так, що в її молодого чоловіка не буде власного житла. Нічого страшного, нехай він орендує, нехай заробляє на купівлю житла для власної родини.
Але нехай навіть не дивиться на її квартиру і не розраховує на цю нерухомість. І ось моя 28-річна крихітка зібралася заміж. Стосунки молодих планомірно розвивалися, тому до такого рішучого кроку вже всі були готові.
Цивільний шлюб їх не влаштовує, і я це всіляко підтримую. Залишилося з’ясувати, де вони після весілля житимуть. Усі ці роки дочка жила у власній квартирі – тій, яку ми їй купили. Звичайно, вона обжилася там, звикла.
І їй зовсім не хочеться переїжджати на орендовану квартиру нареченого. Хоча я навідувалася до нього в гості, і там доволі хороші умови, можна цілком комфортно жити.
Що стосується квартири доньки, то вона цілком може її здавати, а ці гроші витрачати на свій розсуд. Але мій цілком розумний план зустрів несхвалення як з її боку, так і з боку інших близьких людей.
Наприклад, моя сестра вважає, що я тільки все ускладнюю. Каже, що винаймати житло варто тільки в тому разі, коли немає нічого власного. І мені слід відступити від своїх принципів і дозволити доньці жити у її ж квартирі.
Але як же тоді вони навчаться відповідальності? Якщо донька та зять такі дорослі й самостійні, то нехай самі збирають собі на житло. Нехай заробляють, розвиваються, пробиваються в люди, збирають.
Щоб жити на всьому готовому, багато розуму не потрібно. Та й як зять зможе спокійно жити в цій квартирі, до якої він жодного стосунку не має? Батьки дружини собі в усьому відмовляли, купили, а він тільки й радий?
