Запевнив, що повернувся в наше місто, бо не зміг мене забути. І, знаєте, я тієї ж хвилини зрозуміла, що теж забути його не змогла….

Я заміжня вже дев’ятий рік,. Чоловік на п’ять років за мене старший. Коли ми створювали сім’ю, мені здавалося, що кохаю його. Познайомилися на гулянці спільних друзів, кілька місяців зустрічалися, і він зробив пропозицію.

А я й погодилася, навіть не подумала як слід. Швидко зіграли весілля, я незабаром в нас з’явилася донька. У нас цей час був найкращим і найщасливішим. Чоловік обожнював доньку, а мене ледь не на руках носив.

Тоді я й подумати не могла, що через кілька років ми з чоловіком станемо зовсім чужими. Пізніше народилася ще одна донька, і я ще більше занурилася в домашні справи.

Чоловік працював один, але він заробляє достатньо, щоб ми ні в чому не мали потреби. Я й сама не помітила, як він віддалився і від дітей, і від мене. Він вважає, що головне завдання – забезпечувати сім’ю, а інше не важливо.

Він з головою в роботі, їздить у відрядження і навіть вечорами сидить за ноутбуком. Справи дочок давно його перестали цікавити, він усе спихнув на мене. Якщо зроблю нову зачіску або одягну нову сукню, він цього не помітить.

Раніше я думала, що це нормально, коли ми за вечір можемо одне одному й слова не сказати. Тепер же мої уявлення змінилися. Після другого декрету я влаштувалася на роботу і там зустріла своє давнє кохання.

Він мене відразу впізнав, але при колегах не подав виду, а потім того ж дня десь узяв мій номер, зателефонував після роботи і запросив у кафе. Виявилося, що він досі не одружений.

Запевнив, що повернувся в наше місто, бо не зміг мене забути. І, знаєте, я тієї ж хвилини зрозуміла, що теж забути його не змогла. Відтоді він підвозить мене до дому, дарує квіти та цукерки, запрошує в кафе.

З ним я весело проводжу час, з ним мені цікаво і добре. Він дає мені ті емоції, яких із чоловіком я ніколи не відчувала. Тепер-то я розумію, що чоловіка ніколи по-справжньому не кохала. І що тепер робити?

Зберегти сім’ю заради дітей? Так діти виростуть і поїдуть, а мені доведеться й далі жити поруч з чоловіком. Навіть сама думка, що мені до кінця своїх днів доведеться жити під одним дахом із людиною, яку не кохаю, нестерпна

You cannot copy content of this page