Після весілля ми з чоловіком вирішили, що перший час поживемо в орендованій квартирі.
Більше 5 років ми збирали на власне житло. Більше 5 років я уявляла собі, якою буде наша перша покупка квартири. Простора 2-кімнатна домівка з великою кухнею, затишною вітальнею, спальнею і світлою ванною кімнатою. Дитяча мрія!
Мрія, якій не судилося здійснитися … Справа в тому, що в нашій родині працює лише Костя. Отже, він і відкладає гроші на покупку. Нещодавно я дізналася, що він збирається купувати 2 однушки: одну для нас, а іншу для своєї матері. Ось я очманіла!
Спочатку я мовчала, але Костя взагалі нічого не збирався мені розповідати. Мабуть, тягнув до останнього. Але я бачу, що йому постійно телефонують якісь невідомі номери. Та й до свекрухи він став навідуватися частіше, ніж зазвичай.
А днями я побачила його історію в браузері: там ціла підбірка сайтів з нерухомістю і варіанти з 1-кімнатними квартирами! Чому все це відбувається за моєю спиною?
Загалом, я не витримала і запитала у нього, нічого він не хоче мені розповісти. Костя зізнався одразу та чесно.
«Тяжко мамі дуже, зрозумій. Однієї пенсії їй не вистачає, тому я вирішив, що буде просто чудово, якщо вона зможе здавати квартиру. Зайва копійка ніколи не завадить. А потім ця ж квартира дістанеться нашій дитині. Хіба це не гарний план? » – наївно запитав мене чоловік.
Ні, план, звичайно, просто прекрасний! Правда, чому я дізнаюся все в останню чергу? Ситуація настільки мене розлютила, що я вирішила поспілкуватися зі своєю свекрухою на цю тему.
Подзвонила їй і запросила до нас в гості. Наталія Федорівна з радістю прийняла моє запрошення і прийшла в той же вечір.
Але її радість в очах швидко зникла, коли вона побачила мене. От уже не знаю, напевно, по мені відразу було видно, що я розгнівана.
«Наталя Федорівна, вибачте мене, будь ласка. Але ви випадково не знаєте, чому мій чоловік вирішив купити вам квартиру замість того, щоб придбати для нашої сім’ї велике 2-кімнатне житло? »
Свекруха змінилася в обличчі:
«Донечко, я ні про що його не просила! Це виключно його рішення, чесне слово. Я розумію твоє обурення, але давай на чистоту. Ти не вклала ні копійки в квартиру, яку будеш називати власною. Хіба це чесно? Костя працює як проклятий, щоб ти була щаслива.
А ти смієш його судити? Вчинок мого сина говорить про його шляхетність. Тим більше я абсолютно не претендую на цю квартиру. Коли у вас з’явиться дитина, вона дістанеться їй. Це ж, навпаки, чудово! »
Слова свекрухи звучали досить переконливо. Але мені було дуже прикро. Адже Костя наполягав на тому, щоб я не працювала і сиділа вдома.
Я всю себе віддавала, щоб зробити нашу квартиру затишною. Планувала, як буде виглядати наше власне житло. Хотіла зробити все, щоб нам було комфортно. А тепер виходить, що я не маю до цього ніякого відношення?
Найбільше мене ранить те, що чоловік взагалі зі мною не порадився! Просто поставив перед фактом, коли я у нього запитала. Мені огидно, тому що довелося мало не шпигувати, щоб з’ясувати, що відбувається.
Тепер я навіть думаю, що, може, мені пора піти на роботу? Стану більш самостійною, раз мені пред’являють такі претензії!
