Згодом я почала відчувати себе рабинею в цьому будинку. Я робила буквально всю роботу…

Майже рік тому я вийшла заміж. У нас із чоловіком не було можливості переїхати на орендовану квартиру, а про купівлю власного житла й мови не йшло. План був такий: збираємо гроші, а поки живемо з матір’ю чоловіка.

У неї свій заміський будинок, тож місця там було більш ніж достатньо. Одразу скажу, що стосунки зі свекрухою у мене ніколи добрими не були. Аж надто різні в нас характери. Я людина домашня, сімейна.

Люблю чоловіка тішити всілякими смаколиками, стежу за порядком, щоб чисто було скрізь. Цього мене моя матінка навчила. А свекруха думає лише про своє благополуччя.

За будинком не особливо стежила, зате регулярно відвідувала салон краси. Якісь подвійні стандарти. Не розумію, як можна ходити з гарною укладкою, поки в будинку такий срач. Коли я переїхала туди, насамперед усе прибрала.

Вдихнула в цей будинок нове життя, так би мовити. Потім я почала систематично готувати їсти, і до моїх страв активно долучалася свекруха. Я тонко натякала їй, що готувати і вона сама може, але все закінчувалося скандалами.

Мовляв, поки я тут живу, то винна їй. Тим часом я почувалася так, ніби перебуваю тут на пташиних правах. І це при тому, що ми з чоловіком повністю комунальні послуги почали оплачувати.

Вести зі свекрухою спільне домашнє господарство не виходило. Вона все звалювала на мене. І врешті-решт зробила неймовірне. Купила безліч курей, гусей та іншої живності, але займатися цим усім не збиралася.

Ось, мовляв, тримайте, буде в нас усе своє, домашнє. Сваритися зі свекрухою не було часу. На мене в один момент звалилася величезна кількість нових завдань, пов’язаних із побутом. Потім почалася робота на грядках.

Влітку готувала закрутки на зиму. Загалом, одному богу відомо, як я примудрялася при цьому ще й працювати. Згодом я почала відчувати себе рабинею в цьому будинку. Я робила буквально всю роботу.

Просити допомоги в чоловіка я не могла, оскільки його цілими днями безперервно не було. Він працював понаднормово, щоб наша мета стала реальністю. Він втомлювався не менше за мене, робота в нього стресова.

У мене язик не повертався скаржитися йому на мої проблеми вдома. Я терпіла і працювала, але мені й самій було приємно бачити, що моя праця приносить плоди. Домашні овочі, ягоди і зелень, свіжі яйця. Це так здорово!

Усе було так, поки в гості не приїхала з-за кордону сестра мого чоловіка. Свекруха почала пригощати її всім, що я робила. Віддавала їй мої закрутки, поки я не бачила. Потім почала передавати їй у місто яйця наших курочок.

Ось тут я вже не витримала і влаштувала їй скандал. Я вважаю, що це несправедливо. Свекруха палець об палець не вдарила, щоб чимось розпоряджатися тут. Вона ж почала кричати, що купила курей та інших тварин.

Мовляв, це взагалі її ідея була, а я лише виконавиця. Я просто не витримую. Поставила чоловіка перед фактом: збираю речі і їду до батьків. Жити з його матір’ю більше не можу. Нехай сама тепер грядки прополює і врожай збирає.

You cannot copy content of this page