Коля стояв, втягнувши голову в плечі. Він був маленького росту, з великими відстовбурченими вухами і вічно кудлатим волоссям. Поступливий, беззлобний, тихий, працьовитий. Освіти вчасно не отримав, треба було годувати молодших братів та сестер. Мати хворіла.
А потім зустрів Жанну, закохався. З’явилися діти. Але рідним все одно треба було допомагати – ніхто не хотів брати до себе немічну матір. Коля взяв. І роботу намагався шукати таку, щоб до матері прибігти кілька разів на день. Ютилися п’ятьох у кімнатці.
Матері нещодавно не стало, але можливості покращити житло не було. У Колі численні рідні лаялися через трикімнатну квартиру, він тактовно відійшов убік, а у Жанни батьки та сестра з дитиною та чоловіком жили у двокімнатній квартирі.
Спочатку вони винаймали, потім зрозуміли, що більше не потягнуть. Довелося до гуртожитку з’їхати. Того самого дня, який зіграв доленосну роль у їхній долі, Коля з премією додому повертався. Начальник розщедрився. І він просто летів на крилах, уявляючи, як зрадіє Жанна.
Як вони до магазину підуть. І тут побачив на площі поряд із магазином молоду жінку. Вона здалася йому розгубленою. До неї тулився хлопчик років п’яти. Вони були дуже добре одягнені, це Коля одразу відзначив. Щось просили, а люди посміхалися та відверталися.
Тут незнайомка зустрілася з Колею поглядом і підбігла до нього. І попросила грошей. Сказала, що поверне. Мовляв, їй треба поїхати додому. Вона розповіла, що мала багатого чоловіка, але занудьгувала і втекла до свого першого кохання разом з дитиною.
Жінка думала, що в неї почнеться нове життя, а вийшло, що вона опинилася у жахітті, та ще й грошей я не взяла. Реальність виявилася гіршою. Син проситься до тата. Вона й сама хоче у колишнє життя, де не треба ні про що думати і все є.
Можна просто зателефонувати чоловіку, аде вона боїться, що той захоче покарати її і забере сина, та й телефон вона з собою не взяла. Тепер хоче приїхати і в ноги до нього впасти, а грошей нема. Вона дивилася на Колю сапфіровими очима, розповідаючи свою історію.
Чекаючи дивився сіроокий малюк, на щоках у нього були доріжки від сліз. І Коля дав грошей. Всю премію. Повністю. І запросив, чаю попити, дощ накрапував. Хлопчик у гуртожитку злякано тулився до мами, а вона, широко розплющивши очі, зі страхом дивилася на всі боки.
Потім він їм таксі викликав. І тільки тоді схаменувся, що імені не запитав навіть. Хлопчика тільки пам’ятав, що Сашенька звуть. Жанна метала блискавки. Катя, яка прийшла з садка, залізла до батька і вмостилася в нього на колінах, обійнявши за шию.
Син Льоша просив його з дерева солдатика виточити, а чоловік усе намагався пояснити Жанні, що він відчував, що не аферисти це. Їм дійсно, допомога потрібна була. Жанна розплакалася, бо розуміла, що їх чекають ще важчі часи. Коля ніяково її втішав.
До вихідних вирішив пельменів наробити. Він і готував сам. Любив цю справу. У колеги, що свій будинок тримає та господарство, фаршу в борг взяв. Діти йому помагали. Плита у них в кімнаті була. Жанна гладила білизну. І тут пролунав стукіт у двері.
Старший син, не питаючи, кинувся відчиняти. Тут же гуртожиток, всі туди-сюди ходять. У кімнату увійшли двоє чоловіків. Жанна злякано поставила праску. Один був старший. З холодними сірими чіпкими очима, у довгому пальті, сивий. Другий тримав у руках кілька пакетів та велику ляльку.
На неї тут же заворожено зазирнула Катя. Вийшла до чоловіків і одразу спитала, чому вони прийшли і для кого лялька, надто вона їй сподобалася. Один з чоловіків посміхнувся і простягнув ляльку дівчинці. Витираючи об витягнуті треники руки в муці, вперед вийшов Коля.
Чоловік простяг йому руку, Коля у відповідь свою. Чоловік подякував Колі, що він допоміг його дружині та сину. Виявилося, що жінка завдяки грощам Колі дійсно приїхала додому і все розповіла чоловікові – як просила гроші, як Коля її врятував.
Чоловік ще раз подякував Колі і простягнув якісь документи. Коля, здивовано знизавши плечима, її розкрив, а там були документи та ключі. Незнайомець сказав, що це документи на їх нову квартиру та ключі від неї, і повернувся, щоб піти. Жанна дар мови втратила.
Льоша витяг з пакетів планшет і радісно дивився на нього. Катя гладила чудову ляльку. Коля ухопився рукою в муці за рукав ошатного пальта і намагався повернути такий щедрий подарунок. Незнайомець посміхнувся і та пішов, залишивши розгубленого Колю з документами в руках.
Жанна, почервонівши, одразу відвернулася. Тільки аромат дорогих парфумів залишився витати в повітрі. Оговтавшись, Жанна кинулася до чоловіка з документами. Вона дивилася на папери і не могла повірити своїм очам. А той тільки бентежився, та примовляв, що йому й не треба нічого.
Він просто так допоміг, від душі! Вони переїхали, звісно. У простору та світлу велику квартиру. І Жанна всім розповідає тепер, який у неї чудовий чоловік і як йому раптом пощастило. Просто маленький бумеранг добра, відлетівши вгору, стрімко повернувся, несучи з собою набагато більше…
