Самостійне життя в Жені почалося, коли після школи вона вступила до інституту на заочне і переїхала жити в мегаполіс. Життя у великому місті – завжди дороге і грошей їй весь час не вистачало.
Дружині доводилося постійно підробляти – кур’єром, роздавати листівки, офіціанткою. А потім пощастило – подруга пішла в декрет і порекомендувала дівчину на своє місце продавчині в престижний ювелірний магазин у самому центрі.
Особисте життя буксувало – у Жені було мало часу на нього – навчання і робота забирали всі сили. Крім того, їй не подобалися однокурсники або сусіди по комунальній квартирі, де вона кімнату знімала. І Женя обходила їх стороною.
Ось так і вийшло, що перша велика романтична історія в неї трапилася просто на роботі. Усе було яскраво – як у кіно. У магазин зайшов просто запаморочливо красивий хлопець. Він був молодим, веселим і неймовірно чарівним.
Андрій вибирав каблучку-«печатку» в подарунок своєму другові – і між справою та жартами вони й познайомилися. Назавтра він заїхав за дівчиною після роботи на модній машині – чорному, як вугілля, BMW і повіз її в шикарний ресторан.
Загалом, дівчина закохалася по вуха – і понеслося. Хлопець жив окремо від батьків – він був трохи старший за Женю – і нещодавно закінчивши престижний фінансовий інститут, працював фінансовим аудитором у якійсь фірмі.
Андрій жив легко і з задоволенням, витрачав гроші направо і наліво – особливо на Женю. У нього було все, що потрібно для того, щоб закрутити голову недосвідченій провінціалці-заочниці.
На роботі в магазині Женя здружилася з іншою продавчинею Оксаною – і весь роман розвивався в неї на очах нашого роману.
«Пощастило тобі, Женько. Ти з таким хлопцем зустрічаєшся! Це твій щасливий лотерейний квиток. Вважай, що ти – сучасна Попелюшка!», – говорила вона.
Звісно, збоку все виглядало дуже здорово – красива, заможна і закохана молода людина поруч зі мною. Щоправда, потім виявилося, що хлопець із багатої сім’ї, а працює на фірмі у свого дядька, але це дівчину анітрохи не бентежило.
Вона була така щаслива і малювала собі райдужні картинки їхнього майбутнього спільного життя. Так минув рік – і Андрій почав змінився не в кращий бік. Став пропадати десь вечорами і до Жені явно охолов.
Одного разу він сказав Жені, що поїде на кілька тижнів у відрядження за кордон – але буквально на наступний день вона побачила знайомий чорний «бумер» на паркові одного з його улюблених нічних клубів.
Коли Андрій повернувся з «відрядження», Женя прямо запитала – мовляв, що це за справи. Той відпиратися не став. Виявилося, що до зустрічі з Женею у нього була дівчина, з якою він жив разом три роки, але потім вони розійшлися – точніше, пішла вона.
«Розумієш, малюк. Мені з тобою було добре, але це було не кохання», – наостанок сказав він і вийшов із квартири.
Женя тоді проплакала всі очі. Розчарування було таким величезним, що вона насилу якийсь час існувала.
Ще довгий час Женя не могла оговтатися після розриву. Рятувала її тільки потреба закрити чергову сесію, навчання і робота – але у своєму магазині, коли не було клієнтів, Женя сиділа в куточку де-небудь за прилавком і тужила.
І тут її життя заклало новий і стрімкий поворот. Вона навіть через багато років пам’ятає той день так чітко, ніби все сталося вчора. Як завжди, вона сиділа на своєму робочому місці в крамничці й тужила.
Хоча минув уже місяць, як вона розлучилася з Андрієм, весь цей час, день за днем, вона все прокручувала й прокручувала в голові їхній роман. І ніяк від цих думок не могла позбутися.
З нелегких роздумів її вирвав чийсь веселий голос: «Дівчина, як Вас звати? Можете мені допомогти з покупкою?».
Женя підняла голову і побачила блакитні очі, світле волосся і посмішку хлопця, який дивився на неї уважно.
Зав’язалася розмова. Хлопець розповів, що його звати Сергій, він працює в Болгарії в туристичній фірмі, а зараз приїхав відвідати родичів у відпустці.
Було видно, що Женя сподобалася йому. Вони мило поговорили, і він запропонував дівчині зустрітися після роботи.
«Була-не була. Може, цей хлопець зможе відволікти мене від думок про Андрія», – подумала Женя.
Перше побачення з Сергієм вона запам’ятала не дуже чітко. Спочатку їй було важко зосередитися на тому, що він говорив, адже востаннє вона ходила на побачення в дорогий ресторан з Андрієм, спогади так і шарпали її голову.
Але Сергій їй сподобався і просто на третьому побаченні з нею ніби щось сталося. Вона подивилася в блакитні очі хлопця і відчула, що забуває про все.
Її погані спогади відступили, а хлопець, що сидить перед нею, раптом став для неї якимось рідним. З тієї хвилини Женя і почала забувати про Андрія, минуле зникало, йшло кудись далеко-далеко.
Потім усе було як у тумані. Їхній роман вийшов коротким і стрімким, а там і відпустка закінчилася.
Сергію довелося виїхати до Болгарії. Женя почала тужити і навіть закралася зрадницька думка – раптом це для нього всього лише був курортний роман?
Наступні два місяці були для Жені болісними – дівчина знову сумувала на роботі. Раптом, наче в казці, скрипнули двері – і в приміщення влетів її Сергій. Із широченною посмішкою і величезним букетом квітів. Виявилося, він звільнився з турфірми, продав дідусеву і бабусину квартиру, а потім першим же рейсом рвонув до неї.
Через рік, якраз у річницю нашої зустрічі, Женя вийшла заміж за Сергія. Живуть вони відтоді щасливо і спокійно – і навіть побачивши якийсь «чорний» бумер на вулиці, дівчина вже здригається, а тільки іронічно посміхається.
