Подруга Жені, Світланка, давно була одержима ідеєю вийти заміж за багатого хлопця й іноді брала її з собою на побачення – моральна, так би мовити, підтримка. Конкурентки вона в ній не бачила – Женя була невеликого зросту і вічно носила короткі стрижки.
Їй начебто і хотілося інший раз відмовити Світлані, але та, як правило, кликала її у всякі шикарні місця, куди просто так дівчині було б не потрапити.
Ось і цього разу вона вирішила взяти Женю із собою.
«Женя, поїхали садити ліси!», – розбудив її з раннього ранку радісний голос подруги.
«Аааа… чого? Світланко, ти там на сонці не перегрілася? Які ліси? Вихідний день, сьома ранку», – спробувала та з’їхати з теми.
«Та нісенітниця, потім поспиш. Така можливість, не можна її втрачати! Микола нас відвезе на своїй машині – у їхньої сім’ї шикарний особняк за містом. Але доведеться разом із ним садити дерева», – тараторила Світлана.
Женя крізь сон ледве згадала, що Микола – симпатичний довготелесий хлопець, але зануда моторошний. Але Світлана давно на нього поклала око – у його тата було чи то 40, чи то 50 продуктових супермаркетів по всій країні. І для сина він не шкодував жодних грошей
«Тоді все зрозуміло. Ти їдь саджай ліси і влаштовуй своє особисте життя, я краще ще посплю», – Женя вперто не хотіла їхати.
«Та годі тобі з твоєю лінню дурня валяти – поїхали, після того як усі саджанці посадимо, відпочинемо на березі озера. Там красиві місця – чистий ліс. А поруч торік лісова пожежа – ось ми на гарі й будемо садити дерева. А потім підемо купатися в озері. І пікнічок, шашличок – усе як годиться», – не здавалася Світлана.
Зрештою перспектива поїздки на природу і Женя, нашвидку одягнувшись в олімпійку та зручні тренувальні штани, сіла в таксі, яке їй Світлана викликала.
Вони з Колею підібрали її біля торгового центру і повезли за місто. Весь час поїздки Женя відчайдушно нудьгувала і в душі проклинала Світлану – ну чому вона вічно зв’язується з багатими занудами?
Коля, як з’ясувалося, виявився фанатом лісової природи і почав читати цілу лекцію – мовляв, потрібно відновлювати цінні породи дерев тощо.
«Порівняно зі звичайними соснами кедрові сосни помітно вибагливіші – не посухостійкі, потребують доволі родючого ґрунту, не переносять хімічних забруднень, тому в містах із загазованим повітрям не виживають. Ми будемо садити європейський кедр», – Коля наче не за місто їхав із дівчатами, а вів науково-популярну передачу на ТБ.
Женя відкрила було рота, щоб запитати, чи можна їй скупатися перед «сільськогосподарськими роботами», але Світланин кавалер не дав їй і слова вставити й продовжував: «Як правильно посадити паростки кедра? У нас є 160 горішків у розсадкових горщиках, і ми», – і все в тому ж дусі.
Коли приїхали на місце, він видав дівчатам по саперній лопаті й показав, де копати ями під саджанці. Крім кедрів, він ще хотів посадити дуби і каштани. І все читав дівчатам лекції про дивовижні дерева, які нібито росли колись тут усюди і тому їх необхідно знову розселити в лісах.
В Жені голова пухла від усіх його незрозумілих промов. Нарешті, Світлана, знайшовши хвилинку, зашепотіла їй на вухо.
«Що ти весь час язиком треш із Миколою, я що, тебе для цього з нами взяла? Кого він має запросити поїхати на Кіпр – тебе чи мене? А він на мене навіть не дивиться», – шипіла вона
«Я, чи що, в цьому винна? Я мовчу, це він мені лекції з природознавства читає. Власне, якщо ти на цього ботаніка такі надії покладаєш, то підготувалася б, щоб із ним на ці теми говорити», – не полізла за словом у кишеню Женя.
Коли Микола почав розповідати про дерево під назвою «фікус релігійний», Женя не витримала і просто втекла. Вона домовилася зі Світланою, що посидить на березі озера одна – а подруга поки візьме Миколу в оборот з приводу Кіпру.
Женя скупалася і, насолоджуючись тишею і спокоєм, сіла в одному купальнику в затінку під деревом, розкрила книжку і тут почула голос Миколи.
«Женя, це знову я. Пардон, що турбую», – сказав він.
Женя схопилася як ошпарена – невже знову слухати ці його тужливі промови!
«А де Світланка?», – запитала вона з надією.
«Поїхала додому. Ми з нею посварилися. Знаєш, Женя, ти вибач мені, що я постійно читав вам лекції – зовсім як учитель-зануда! Просто ти мені страшенно сподобалася, і я намагався справити на тебе враження», – запинаючись, сказав Коля.
Збираючись із думками, Женя уважно подивилася на хлопця – але ж дуже навіть нічого. Приємне мужнє обличчя – і жиром не заплив. Ще б пак, стільки лопатою махати. А він продовжував:
«Зобов’язуюся більше ні слова не говорити про європейські кедри. Підемо скупаємося, а потім я запрошую тебе посидіти в одному затишному ресторанчику», – сказав Коля, червоніючи.
Женя вирішила ризикнути – у ботаніці вона, щоправда, мало що розуміла, але в дитинстві читала Даррелла – може, йому сподобаються розповіді про тварин..
Загалом, на Кіпр разом із Миколою влітку полетіла Женя, а не Світлана! Доля буває напрочуд щедрою на такі фокуси – а зануди виявляються уважними і хорошими коханими.
