Незважаючи на мій вже далеко не юний вік (мені 62), я все ще хочу бути і радіти життю. Ніколи не прийму думки, що, мовляв, у моєму віці вже треба тихо готуватися до заходу сонця і відмовляти собі у всьому.
Крім того, моя пристрасть – подорожі. І я дуже хотіла б побачити світ, поки моє здоров’я дозволяє мені це зробити.
Мене звати Надія. Я виховала трьох дітей, ніколи ні на що не скаржилася і зараз, гадаю, саме час мені пожити для себе. Але, напевно, краще про все по порядку.
Від першого чоловіка в мене лишилося двоє дітей. Він часто їздив на заробітки і знайшов там іншу жінку, з якою і залишився. Виявився людиною, що гуляє, але я її не засуджую.
Другий мій чоловік прожив зі мною 12 років, і наш син, Георгій, залишився з ним після розлучення. Після того, як він поїхав з татом у Німеччину, ми все ще спілкуємося, але самі розумієте. Вибрав він батька.
Після того, як мої діти від першого шлюбу, Маша та Віталій стали дорослими, я відпустила їх на всі чотири сторони. 18 років – гарний вік для вивчення життя самостійно. Ні, не подумайте, я нікого не виганяла, навіть навпаки радила побути зі мною ще трохи. Але не стала суперечити їх власному вибору.
Віталій досить довго поневірявся по орендованих квартирах. Знайти роботу йому не виходило, а всякі шабашки не давали зібрати потрібну суму, щоб почуватися впевнено. З’явилися «одноденні» друзі. А з ними що не день, то гулянка. Про який розвиток могло йтися? Якоїсь миті гроші закінчилися і треба було щось вирішувати.
На черговому об’єкті Віталік вирішив привласнити якісь дорогі будівельні матеріали, але забув, що в наш час скрізь висять камери. Загалом його швидко вирахували і тепер він у місцях не настільки віддалених. Я приходила до нього на побачення, але він не скаржиться. Каже, загалом, нічого поганого там немає і почувається він упевнено. Навіть добре.
Маша зараз живе зі мною. У них із чоловіком з’явилася дитина. А ось сам чоловік потрапив під скорочення на роботі. Тож вони переїхали до моєї двокімнатної квартири. Постійні сварки, дитячий плач, метушня. Я люблю свого онука, але сплю чуйно. Як ви розумієте, останнім часом заснути практично не вдається.
А нещодавно вони взяли кредит і повідомили, що я теж маю платити за нього частину суми. Бойлер для нагрівання води у ванній. Влітку гарячу воду відключають і їм, бачите, не зручно. Але я якось жила з цим усе життя.
Я вирішила звернутися до свого молодшого сина. Він, буває, приїжджає до мене з Європи, коли знаходить час. Я довго мовчала про свою ситуацію. Щоправда, не люблю, коли оточуючі мене жаліють. Але кредит став останньою краплею.
Почувши мої благання, Георгій тільки розвів руками. Сказав, що це мої проблеми, а свою нехай і не рідну, але сестру він знати не хоче.
Відмовив мені у наданні коштів, щоб я могла дозволити собі хоча б однокімнатну квартиру на околиці міста. Каже, я сама в усьому розберусь. Я вже доросла, і нема чого мені жалітися. Ось так.
Вже не знаю, чи батько його напоумив чи ще чогось. Але факт залишається фактом. Мої діти пустили мене світом. І ось тепер мені немає місця навіть у власному домі. Що мені тепер робити?
