— Ти що, чіплялася до мого майбутнього чоловіка? Зовсім від заздрості з розуму з’їхала?
— Та ти собі таких сто знайдеш. А я, на відміну від тебе, не актриса, і в нашому місті такі принці не водяться!
*****
Віка росла в бідній родині, разом із сестрою Марією вони мріяли в дитинстві про красиве життя.
— Ось я виросту, вийду заміж за принца і буду правити в палаці. На сніданок у мене будуть ананаси, на обід шоколадки, а на вечерю морозиво, — говорила маленька Марія.
— А я хочу стати актрисою і заробити багато грошей. Тоді я куплю батькам шикарний будинок і буду подорожувати! — відповідала Віка.
*****
Часто бувало, що в будинку не було навіть хліба. У дев’яності виживали як могли, багато хто за рахунок городів і свого господарства. Але сім’я дівчаток знаходилася в невеликому містечку, а зарплату батькам постійно затримували, ось і перебивалися як могли.
Згадуючи ті часи, Віку досі пересмикує. Але коли вона була дитиною, то просто жила своїм дитячим, мрійливим життям. Тепер вона виросла, відучилася в театральному і отримала першу гучну роль.
Грошей цілком вистачило, щоб купити квартиру під Києвом. Їй хотілося поділитися радістю, тому вирішила запросити всю родину на новосілля.
— Ой, Вікуля, вітаю, яка краса! А який стіл накрила! — сказала, заходячи, мама Наталія Володимирівна.
— Так, донечко, стелі які високі! Ну, показуй, — пишався батько.
— Ого, а який шикарний вид! — заздрісно сказала сестра Марія.
— Так, дякую, я через вид і купила, якщо чесно.
— А з роботою, як? Є ще ролі?
— Ні, поки що, але завтра на кастинг йду. Може, агент щось знайде.
— Ну ти вже наступного разу нам допоможи чимось. Хоч меблі в будинку оновити.
— Мамо, у мене й самій меблів особливо ще немає. Будуть гроші, допоможу, звичайно.
— Так, своїх не забувай.
— Пощастило тобі, Віко! Про що мріяла в дитинстві, тим і займаєшся! — почала міркувати Марія.
— Так і ти почни щось.
— Я поки визначаюся. Ось не знаю, чого хочу. Вивчилася на бухгалтера, але яка нудьга.
— А навіщо тоді вступала? — втрутився батько.
— Ви ж самі на цьому наполягли!
— Ой, ну, вивчилася і добре. Освіта не пропаде, донько!
— Віко, а немає там ніякого багатія-актора знайомого? Я б відразу вийшла заміж, щоб не працювати! — потягнувшись, посміхнулася Марія.
— Хитра яка. Актори — народ специфічний і непостійний.
Незабаром у Віки з’явилися нові ролі, і вона почала допомагати родині. Купила батькам гарний будинок, а їхня квартира дісталася сестрі.
Для Марії принц все не знаходився, і незабаром вона вискочила заміж за колишнього однокласника — спортсмена.
Віка теж незабаром зустріла майбутнього чоловіка — успішного бізнесмена, який інвестував у фільм, в якому дівчина зіграла головну роль.
Так і познайомилися. Віктор виявився людиною порядною і через три місяці зробив пропозицію.
— Вітю, ти впевнений, що нам варто спробувати жити разом? У мене багато роботи, у тебе теж. Коли ми будемо бачитися? — сміялася дівчина.
— Вдома і будемо. А ці роз’їзди: то до тебе, то до мене — набридли.
— Ну, давай спробуємо.
— До речі, я ще не знайомий з твоєю родиною. Може, запросимо їх якось у гості? З моєю мамою ти вже бачилася.
— Навіть не знаю, ми з різних верств суспільства.
— Що за нісенітниця? Ти не могла вирости в поганій родині. Тобі нема чого соромитися.
— Ну, добре, наступних вихідних покличу їх у гості.
Через тиждень Віка поїхала зустрічати родичів.
— Мамо, а навіщо ви Марію взяли? — прошепотіла дівчина матері.
— Ти не рада бачити сестру?
— Рада, просто запрошувалися тільки батьки. Вітя хотів з вами познайомитися.
— Марія твоя родина. Вона як дізналася, що ми їдемо, то теж захотіла подивитися, як ти живеш. Я не змогла їй відмовити. Що їй в голову влізе, то кліщами не витягнеш.
— Добре, що без чоловіка приїхала. Цей її … мені не подобається. Він хоч на роботу влаштувався?
— Ой, не знаю, донько, там все складно.
— Просто він ледар, в голові тільки гирі.
Коли вони під’їжджали до заміського будинку Віктора, Віка відразу вирішила попередити їх про те, щоб поводилися пристойно.
— Я розумію, що вам буде незвично, і здасться, що все занадто розкішно. Але не ойкайте і не зітхайте, будьте скромнішими. Маріє, особливо це стосується тебе!
— А чому це особливо мене? — зробила гримасу дівчина.
— Тому що почнеш зараз присвистувати і заздрити.
— Нічого собі заява. Якщо живеш багатше, то стала кращою за нас, чи що? Ні, люба, ти з такої ж глушини, як і я.
— Я просто прошу поводитися спокійно. Ми зустрічаємося з Віктором не так давно, не хочу все зіпсувати.
— А він дуже багатий, так?
— Достатньо.
— Ох, добре! Молодець Вікуля, правильно, заміж треба виходити за пристойну людину. Не те що деякі, вискочила за голодранця, тепер не знає, як відчепитися. — Єхидно зауважила мати, дивлячись на старшу дочку.
— Я не винна, що він травму отримав… і все… кар’єра успішного спортсмена закінчена. А кого в нашому селі ще знайдеш? — прикусила губу Марія.
— Гаразд вам, влаштували курник. Давай, Віка, веди нас у свої хороми, — втрутився батько.
Коли всі підійшли до входу, з дверей вийшов Віктор і став вітати гостей. Після знайомства запросив їх до будинку і провів невелику екскурсію.
Спочатку все йшло добре, Віка навіть заспокоїлася. І тільки сестра ніяк не могла заспокоїтися.
— Ти де такого чоловіка відхопила? Красень, багач. Пощастило ж.
— Так, на роботі перетнулися, відразу один одному сподобалися!
— Так, прямо історія кохання. Все, як я хотіла в дитинстві. Тільки чомусь моя мрія збулася у тебе. — закотила очі сестра.
— Ну і ти кого-небудь гідного зустрінеш. Головне — кидай свого безглуздого спортсмена.
— Та ймовірність, що я у себе когось зустріну, дорівнює нулю. От якби до Києва перебратися… житло тепер твоє вільне. Ти б взяла мене в свою компанію, може, когось і підчеплю.
— Ой, Маріє, давай потім. Пора обідати. Та й квартиру свою я здавати хочу.
Весь обід Марія не зводила очей з Віктора. Він їй дуже сподобався, та ще й заздрість до сестри з’явилася. Їй стало неприємно, коли та її так відшила.
— А я ось жодного разу не гуляла по Києву. Минулого разу, коли ми до Віки приїхали, часу не було… — сумно заговорила Марія.
— Так? Ну, це можна виправити. Можете залишитися на кілька днів і сходити куди-небудь, — відповів Віктор.
— Ну що, ви, адже нам на роботу в понеділок, — вступилася Наталія Володимирівна.
— А мені ні, мамо. Я могла б залишитися, якщо Віка не проти.
— У тебе якраз перерва у зйомках, люба. Ви б чудово провели час із сестрою.
— Ну… не знаю, у мене зараз кастинги. Якраз у пошуках ролі.
— Ну на пару днів, Віко! — заканючила Марія.
Дівчині нічого не залишалося, як погодитися. Наступного дня, поки вона відвезла батьків на вокзал, Марія вирішила скористатися моментом і поговорити з Віктором.
Вона чула, що він уже прокинувся і готував сніданок на кухні. Вона спустилася в одній футболці.
— Ой, ти вже прокинувся? А я думала, що вдома нікого немає.
— Так, у домробітниці вихідний, ось, сам сніданок готую. Приєднуйся, любиш яєчню?
— Із задоволенням. Який чоловік дістанеться Віці: навіть сам готувати вміє. А ось їй мінус: як це, не зробила своєму коханому сніданок. Я ось добре готую.
— Вони рано вранці поїхали, щоб на поїзд не запізнитися. А ти не працюєш, раз нікуди не поспішаєш? — посміхнувся чоловік.
— Так, я тільки звільнилася, так що поки вільна пташка. Так, Віка нескоро приїде? У Києві зазвичай затори. Значить, ми одні в усьому будинку?
— Так, напевно. Мені теж сьогодні рано вранці нікуди не потрібно.
Дівчина відчайдушно загравала з чоловіком: поправляла гарне волосся, ефектно закидала ногу на ногу, посміхалася. Але він ніби не помічав натяків. Вона крутилася то так, то сяк.
Їй хотілося, щоб її план зваблення спрацював. Тоді навіть повертатися до свого містечка не доведеться. Її сестра — актриса, зможе ще такого нареченого знайти.
А ось у Марії шансів небагато, вік вже перевалив за 27. Зате вона більш досвідчена і впевнена в собі жінка. Та й такі чоловіки, як Віктор, напевно люблять різноманітність у житті. Він міг дозволити собі будь-яку.
Зрештою, дівчина впритул підійшла до чоловіка і взяла його за руку.
— Знаєш, ти мені відразу вчора сподобався. Віриш у кохання з першого погляду? Ось як зайшла вчора, так і зрозуміла. А я тобі подобаюся?
— Ем… мені подобається Віка. Я думав, це зрозуміло. Так що… — відсторонився він.
Але Марія ще щільніше стиснула його руку і прошепотіла на вухо.
— А я знаю, як це перевірити! Один поцілунок все вирішить! — дівчина потягнулася, але Віктор відгородив її від себе.
— Маріє, ти ненормальна? Я зустрічаюся з твоєю сестрою. Навіщо мені псувати наші з нею стосунки заради дурної інтрижки?
Дівчина ошелешилася від такої відповіді і почервоніла. А чоловік продовжив.
— Іди одягнися, і я попрошу тебе поїхати назад найближчим поїздом. Мій водій відвезе.
— Тоді краще виклич таксі на вокзал.
Дівчина кинулася збиратися і незабаром розчарована поїхала.
Коли Віка повернулася додому, Віктор, звичайно, їй все розповів.
— Знаєш, твої батьки мені сподобалися, але ось Марію я більше бачити не хотів б. Яка дурість. Ви, може, не рідні? Занадто різні.
— Рідні, просто вона любить тільки себе. Просто позаздрила, що у мене в житті все так добре складається.
Спеціально для сайту Stories
