Дружила ми з першого класу, а зараз нам по 27 років. І по магазинах разом ходили, і плітками ділилися, і на мужиків скаржилися. Минулого року я вийшла заміж, причому до цього ми вже сім років прожили з коханим.
Моя подруга ж незаміжня, як то кажуть, “в активному пошуку”. Вона часто буває в нас у гостях, звісно, сідає і за комп’ютер. Місяць тому вона пішла і не закрила свою сторінку з листуванням у соцмережах.
Звісно, виявивши таке, потрібно було все просто закрити, але повідомлення прямо кинулися мені в очі. Писала вона одразу кільком нашим спільним знайомим про те, що мій чоловік закоханий у неї.
Крім того, він начебто обіцяв, що між ними скоро будуть стосунки. Я не істеричка і не ведуся на провокації, тому що ми вже багато років з коханим разом, ініціатором і стосунків, і весілля був він.
Я ж на 200% впевнена, що він дуже мною дорожить. Тому я абсолютно вільно показала ці письмена йому, і ми дружно і весело посміялися. От тільки не знаю, що ж тепер мені робити з подругою і нашою багаторічною дружбою?
А головне, не розумію, навіщо вона розіслала ці повідомлення? Сподівалася, що я влаштую скандал, вижену чоловіка, і наш шлюб зруйнується? Але чому тоді вона не намагалася нас посварити, поки ми не зіграли весілля?
А ще я вважаю, що навіть якщо вона раптом раптово закохалася в мого чоловіка цього року, то як подруга не мала права в такий спосіб завойовувати своє щастя. Чи за щастя боротися можна будь-якими засобами?
Мучуся з цими думками вже котрий день. З подругою не спілкуюся. Чоловіка, який рвався розібратися з нею, зупинила. Може, потрібно вчити таких “друзів” розуму-розуму?
