— Олю, а ти бачила, що рахунки за квартиру прийшли? Минулого тижня ще, — між іншим за сніданком запитав її чоловік. — Оплатити не завадило б.
Антон, як завжди, з апетитом смакував приготований дружиною омлет з шинкою і сиром, бутербродами з хрустких тостів з вершковим маслом.
Апетит у чоловіка був хороший, він міг їсти навіть вночі, якщо запропонують. Жодні життєві негаразди та переживання не могли його зіпсувати.
А взагалі-то Антону було зараз від чого засмутитися. Ось уже п’ятий місяць він сидів без роботи. І всі фінансові проблеми їхньої сім’ї тепер вирішувала дружина.
— Так, я бачила платіжки. І навіть встигла їх оплатити, так що ти трохи запізнився зі своїм зауваженням. Тільки ось мені одне незрозуміло — чому вже кілька місяців цим займаюся тільки я? — невесело промовила Ольга у відповідь.
— Олю, ну досить, га? Щоранку одне й те саме! Не набридло? Ти ж прекрасно знаєш, що я шукаю роботу. Шукаю, але поки що немає нічого гідного. Моя рідкісна спеціальність, на жаль, у нашому місті не котирується. І з цієї причини мені нічого гідного запропонувати не можуть.
— Знайшов проблему! Іди працювати не за фахом. Зараз багато хто так робить, хто хоче заробити. Шукають вигідніше місце, не дивлячись ні на фах, ні на диплом. І всіх цікавить лише розмір зарплати, — з незадоволеним обличчям продовжувала дружина.
— Ні, ну про що ти? Як я можу не за фахом? Та й батьки мене не зрозуміють. Мама так раділа, коли я закінчив університет і став метеорологом, — відповідав Антон, ретельно пережовуючи ситний сніданок.
— Краще б твоя мама порадила синові отримати більш затребувану професію! Щоб він не сидів на шиї у дружини по півроку!
— Олю, ну не злись, прошу тебе! Навіщо ранок починати зі скандалу? Я вже послав резюме в приватну фірму, заїжджав на співбесіду. Вони обіцяли незабаром дати відповідь. Так я не зрозумів, ти заплатила за квартиру? Так?
— Так, я ж сказала! — голосно відреагувала Ольга.
— Ось і добре. Тоді дай мені грошей на проїзд. Та й пообідати доведеться в місті. Швидше за все, саме сьогодні мені подзвонять з приводу роботи, — звично, як робив це мало не щодня останнім часом, запитав Антон.
— Як же мені це все набридло! Я заміжня, але чомусь всі проблеми в нашій родині тепер вирішую я! — сьогодні настрій у Ольги був гірший нікуди, і вона вирішила не стримувати емоцій.
— Ти чого розлютилася? Не можеш почекати? У всіх в сім’ях бувають тимчасові труднощі. Навіщо нагнітаєш обстановку? — Антону не хотілося знову слухати неприємні розмови, які дружина заводила мало не щодня.
— Та я через ці тимчасові труднощі вже рік без відпустки працюю! І навіть змушена була взяти грошову компенсацію, щоб тягнути нашу сім’ю, в якій останні місяці працюю я одна! Нічого не бентежить у цьому? І не здається тобі, мій дорогий, що це вже занадто?
— Нічого страшного, Олю. Керівництво тебе цінуватиме за старанність. Бачиш, навіть підвищення дали за твою працю на благо організації. Хіба це погано? — цинічно запитав Антон.
— Добре! Але тільки в даних умовах мене це зовсім не надихає. Мені зовсім ніколи радіти своїм успіхам. Навіть усвідомити поки не виходить. І скільки б не заробила тепер, все йде на ті борги, які у нас утворилися. Через тебе, між іншим!
— То даси мені грошей? — чоловік вирішив закінчити скандал, що розгорався.
— О, Боже! Зараз кину на картку. Ти все одно не відступиш. Сподіваюся, що сьогодні питання з роботою вирішиться, — приречено сказала Ольга і пішла.
Ольга і Антон жили разом третій рік. Коли закохана дівчина виходила заміж за молодого перспективного чоловіка з власною квартирою, то була щаслива і вважала, що їй дуже пощастило.
Але квартира, в якій подружжя почало жити після весілля, за документами належала свекрам. І Оля заявила чоловікові, що потрібно збирати гроші на власне житло.
Антону ця ідея здалася абсурдною. Він щиро не розумів, навіщо збирати, обмежувати себе у всьому, якщо дах над головою вже є.
Але дружина не стала його слухати, вирішивши, що рано чи пізно настане такий момент, коли власна квартира буде дуже доречною. Поки Антон працював і приносив додому зарплату, їм навіть вдалося відкласти невелику суму для першого внеску за іпотеку.
Але потім чоловіка звільнили, і, на подив Ольги, він якось відразу розслабився і не особливо шукав нову роботу. В якості аргументу тепер звучав один — у нього рідкісна спеціальність, а в тих місцях, куди можна було б влаштуватися, абсолютно немає нормальних умов для його діяльності.
Ользі з жалем довелося визнати той факт, що чоловік просто лінується.
Навіщо працювати, якщо дружина приносить додому непогані гроші? Жити їм є де, їжа в холодильнику теж є. Всі платіжки будуть оплачені стараннями дружини. Краще витратити свій час на більш приємні заняття.
А дружині і батькам можна з стурбованим обличчям стверджувати, що він у пошуку роботи.
Гроші, які вони відклали на покупку житла, тепер були для Антона ласим шматком. Навіщо витрачати свої нерви на пошуки роботи, коли можна просто попросити дружину скинути йому потрібну суму.
Тим більше, що своїх звичок навіть із втратою роботи він змінювати не збирався. Антон продовжував ходити у фітнес-клуб на платні тренування. А пару раз на місяць зустрічався з інститутськими друзями десь у барі або в лазні.
— Антон, ти знову витратив гроші! На що цього разу, скажи мені? У нас і так вже майже нічого не залишилося! — обурилася Оля днями, розуміючи, що всі розмови марні.
— Я мамі їх дав. Вона попросила на покупку пральної машини. Стара у них зламалася, а мама не захотіла купувати нову в кредит. Частина суми у неї була, а частину додав я, — розповів Антон про свою благодійність.
— Ну, молодець! Очманіти можна! Сам не працює, але гроші роздає направо і наліво, — не стрималася дружина.
— Ти думай, що говориш. Що значить — направо і наліво? Це моя мати. І я хочу тобі нагадати, що ми живемо в батьківській квартирі.
А якби орендували, то щомісяця віддавали б таку ж суму чужому дядькові. А може, і більше.
— Ось спасибі твоїм батькам, що не беруть з нас за квартиру щомісяця! А тільки іноді, завуальовуючи під чергову велику покупку.
Браво, ось молодці! І ти, і твої батьки! Працюй, Оля, працюй без відпустки і вихідних, а ми будемо пральні машини і телевізори за твій рахунок купувати.
— Заспокойся! Я ж сказав, мама позичила гроші. Вона віддасть, але пізніше, — сперечався з дружиною Антон.
— Віддасть? Та годі! Сам-то віриш у це? Чомусь за путівки в санаторій, куди вони з твоїм батьком їздили три місяці тому, вона не поспішає віддавати. І за ремонт даху на дачі, коли ти додав їм бракуючу суму, щоб батьки розплатилися з робітниками. Не пам’ятаю, щоб твоя мати хоч гривню з тих грошей повернула.
— Ми сім’я, Ольго. Дуже погано, що ти рахуєш кожну копійку, яку ми даємо моїм батькам.
— Тому що ці копійки, як ти висловився, заробляю я одна! Своєю важкою працею. А своїм батькам допомогти не можу. Навіть на нормальні подарунки в день народження не вистачає. Ти ж постійно роздаєш всі наші гроші!
Того дня Ольга поїхала на роботу засмученою і кілька днів не розмовляла з чоловіком.
Так, доводилося визнати, що вона помилилася з вибором чоловіка. І ці думки все частіше з’являлися в її голові. Ольга поспішила з шлюбом.
Не розібралася в тому, що Антон — звичайний ледар і пристосуванець. І для нього, як з’ясувалося, комфорт і авторитет матері були набагато важливішими, ніж проблеми і переживання молодої дружини.
Сьогодні ввечері Ольга повернулася додому виснаженою і морально, і фізично.
Шеф змусив її об’їхати з перевіркою кілька філій, що знаходяться в місті. На завтра чекала ще більша робота — поїздка в далекі філії, і це мало радувало втомлену жінку.
— Ти влаштувався на роботу? — запитала Ольга, не дивлячись на чоловіка, який звично розвалився на дивані з телефоном.
— Ні. Я сам відмовився, там зарплата — кіт наплакав.
— Ну, звичайно, тобі відразу мільйон подавай. В приватній компанії низька зарплата? — неприємно здивувалася дружина.
— Там ненормований робочий день, та ще й у вихідні іноді треба працювати. А мене це зовсім не влаштовує. Коли я відпочиватиму?
— Звичайно! Ти ж так втомився сидіти вдома, що відпочинок від роботи тобі зараз дуже потрібен, — Ольга навіть зморщилася від неприємних почуттів, що заповнили душу.
Того вечора з чоловіком вона більше не розмовляла. А наступного дня поїхала по роботі в сусіднє місто.
Всю дорогу туди і назад Ольга думала про свою проблему. І висновки, до яких вона прийшла в результаті, були для неї невтішними.
Її нахабно використовують, і це єдина правда. І чоловік, і його батьки просто банально витягують з неї гроші, які вона зараз заробляє.
На додачу до неприємних роздумів прийшло повідомлення від чоловіка, яке остаточно її добило і в черговий раз показало, яким безсовісним був її чоловічок.
«Ти не оплатила мені інтернет! Забула? Швидко кинь гроші», — писав він Ользі в наказовому тоні, приймаючи це за норму.
Так, з чоловіком доведеться розлучитися. Добре, що у них поки немає дітей.
Так більше жити не можна, зараз молода жінка відчула це в повній мірі. Антона все влаштовує, а вона вже витратила всі нерви. Два роки заміжня, а навіть дитину народити ніколи. Тому що, якщо вона піде в декрет, то сім’я просто буде голодувати з таким годувальником.
І свекруха безсовісна, олію у вогонь підливає. Не може змусити сина-ледаря йти працювати, так вона ще й останні гроші у них тягне.
Повернувшись ввечері з відрядження, Ольга зайшла до шефа.
— Що з тобою, Лебеденко? Захворіла, чи що? Щось ти не дуже добре виглядаєш, — поцікавився він. — Як з’їздила?
— Добре з’їздила, по роботі все чудово. Вікторе Веніаміновичу, я не про це хотіла з вами поговорити. Мені потрібна відпустка на кілька днів. Не можу я, втомилася. З ніг валюся просто, — Оля ледь не плакала, так стало шкода себе в цей момент.
— Ну йди, звичайно. Хоч і не вчасно це все. Але раз треба, то відпущу. Тільки ненадовго, днів на десять, а потім знову в стрій. Домовилися?
— Так, велике вам спасибі!
Наступного дня Ольга не прокинулася о шостій ранку, як це робила завжди. Вона спала міцним сном, але недовго. О восьмій ранку пролунав здивований вигук чоловіка.
— Ти проспала! Олю, підіймайся! Ти з глузду з’їхала, не вистачало тобі ще догану отримати за запізнення, — метушився Антон, який, прокинувшись, з подивом виявив дружину вдома.
— Відчепися, — відмахнулася Ольга, закриваючись від нього ковдрою.
— Вставай, кажу тобі! Вже вісім на годиннику. Тобі ж добиратися ще годину! — не вгамовувався Антон.
— Мені більше нікуди їхати не треба, я звільнилася, — із задоволенням промовила Ольга і, солодко позіхнувши, відвернулася від ошелешеного чоловіка.
— Що? Ти жартуєш? Як ти додумалася до такого? Звільнилася вона, а на що ми жити будемо? Збирайся і їдь на роботу, забери заяву! Швидко, зараз же. Скажи, що погарячкувала і передумала.
— Як жити будемо, кажеш? О, яке гарне питання, мій дорогий! З цього дня нас забезпечувати будеш ти. Все, тепер твоя черга, вперед.
— Та ти що, здуріла?! Я ж тільки шукаю роботу. І невідомо ще, скільки може тривати цей пошук!
— Не треба більше шукати, Антон. Іди туди, де потрібні робочі руки, і заробляй. Годуй сім’ю.
Ольга вирішила дати чоловікові останній шанс. Вчора вирішила, в дорозі, коли довго розмірковувала, про те, як же їй тепер вчинити.
Все-таки заміж вона виходила з кохання, і залишки цих почуттів ще жили в душі жінки.
Оля підвелася, поспати більше не вийде. Вона вирішила сьогодні поїхати до своїх батьків. Відвідати їх і зробити їм гарний подарунок.
Купити холодильник, наприклад. А то старий у них давно вже ламається, майстрів скільки разів викликали. Все одно всі гроші, що у них залишилися, будуть витрачені на чоловіка або його рідню.
Вона так і вчинила, заїхала в магазин і оплатила покупку і доставку нового холодильника батькам.
Весь день вона провела з рідними людьми. А ввечері Ольгу чекала неприємна розмова зі свекрухою.
Мати чоловіка не полінувалася заради цього приїхати до них особисто. Сиділа і наполегливо чекала, коли ж невістка повернеться додому.
— Як у тебе вистачило розуму? — закричала вона, побачивши невістку, яка повернулася додому.
— Ольга, ти здуріла? Звільнитися з такої роботи! Зарплата така гідна і умови хороші. І на що ви жити тепер будете? Та й ми теж! Адже ви з Антоном так допомагали нам останнім часом!
— Доброго вечора, Тетяна Олегівна, — зі спокійною посмішкою сказала Ольга, яка чекала на щось подібне.
— Що на тебе найшло, скажи мені? Як можна було прийняти таке божевільне рішення, не порадившись ні з чоловіком, ні з нами? Ти точно здуріла! — кричала свекруха.
— Чого мовчиш і дивишся? Ти будеш мені відповідати? Ще й посміхається!
— Ні, я не збожеволіла, Тетяна Олегівна. Саме зараз я міркую як ніколи тверезо. І нарешті повернулася до свого розуму і до здатності тверезо мислити. І аналізувати.
А з батьками я порадилася, ви помиляєтеся. Але тільки зі своїми. З тими людьми, яким до мене є діло і які від душі бажають мені добра, — намагаючись залишатися спокійною, вимовила Ольга.
— Ой, як вона заговорила! А ми всі що, зла тобі бажаємо, чи що? І що тепер робитимете? На паперть підете? — не вгамовувалася свекруха.
— Ваш син, можливо, так, піде. Адже він уже давно звик жити за чужий рахунок. А зі мною все буде гаразд, повірте мені на слово.
— Ти що, розлучатися надумала? Яка невдячна, га! У квартирі своїй поселили її, всі умови для життя створили, тільки живи і радій. Ну, подумаєш, чоловік тимчасово не працює, так це ж не назавжди!
Вам вистачало на життя, я знаю, так чого ти розлютилася? Влаштовуєш тут концерти. Дивись, звільнилася вона! На зло нам зробила це, так?!
— Вам, напевно, не зрозуміти, чому я так вчинила. Тому я навіть і пояснювати не буду, — тихо відповіла Ольга. — Ну, а ти що мовчиш? Додаси щось, мій дорогий чоловіче?
Антон виглядав злегка розгубленим. До цього він мовчав, але зараз сказав те, що поставило крапку в їхніх стосунках з дружиною.
— Мама права, ти, Ольго, вчинила підло. Залишила нашу сім’ю без грошей. А інтернет мені досі так і не оплатила!
— Ну власне, це все, що я і хотіла почути від вас усіх, — тихо промовила вона і пішла збирати свої речі.
— Завтра ж я подам на розлучення. Не хочу більше бути грошовим мішком для людей, яким абсолютно наплювати на мене і мої інтереси.
А з приводу своєї роботи скажу так — я вас обдурила. У мене все добре. І через кілька днів я вийду з відпустки і буду так само працювати і отримувати гідну зарплату.
Ольга і Антон розлучилися. Він тепер живе з батьками, там є їжа і гроші. Квартиру, де жили молоді, здали в оренду.
Ольга незабаром купила собі однокімнатну квартиру в іпотеку.
Їй все-таки вдалося зберегти частину тих грошей, що вони накопичили з чоловіком.
У неї хороша зарплата, і жінка сподівається, що їй цілком вистачатиме на життя.
Виходити заміж поки не збирається, боячись ще раз помилитися…
