Неллі Георгіївна працювала начальником цеху на заводі і була жінкою суворою, рішучою і владною.
Удома теж усе і вся мало підкорятися їй. Можливо, тому чоловік утік від неї, коли їхньому спільному синові Славіку було п’ять років.
Неллі Георгіївна категорично заборонила зраднику з’являтися на порозі, а аліменти, що приходили від нього, збирала на окремому рахунку.
– Нелько, ти б зменшила свій запал, – осудливо хитала головою її єдина подруга Галина Іванівна. – Чоловіки не люблять, коли ними командують. Тихіше треба бути. Як тепер Славік без батька буде?
– Не потрібен йому такий батько! – відрізала тоді ще просто Неллі. – Сама виховаю, підніму – нічого страшного!
І виховала, і підняла, хоча поки посаду начальника цеху не отримала, фінансово їм зі Славіком жилося дуже непросто.
Синок намагався маму не засмучувати, вчився добре, по дому допомагав, дуже її любив і шкодував, на подив оточуючих, багато хто з яких Неллі Георгіївну недолюблювали.
Славко здобув професію інженера і спочатку працював на одному заводі з матір’ю, тішачи її своїми успіхами в роботі.
– Мій Славік скоро провідним інженером стане, – хвалилася Неллі Георгіївна подрузі. – Зарплата у нього, знаєш яка! А буде ще більша.
– Щаслива ти, Нелька, – зітхала бездітна Галина Іванівна. – Он якого розумника і красеня виростила! Завидний наречений! Наречена в нього є, мабуть?
– Яка наречена?! Рано йому ще про це думати – лише 25 років хлопчикові.
Насправді, Неллі Георгіївна вже пригледіла для свого сина наречену – симпатичну, скромну Олену з бухгалтерії, але зводити молодих не поспішала.
Нехай Славко спочатку на роботі себе зарекомендує.
Так, видно, даремно вона затягнула з цим – синок сам наречену знайшов.
– Знайомся, мамо, це Оксана – ми одружилися, – оголосив Славік, обіймаючи худеньку, якусь бляклу дівчину з блакитними очима навикаті.
– У сенсі, одружилися?! – суворо запитала Неллі Георгіївна. – А в матері запитати?!
– Мамо, я вже давно повнолітній і сам ухвалюю рішення, – твердо сказав син. – Ми заважати тобі не будемо – оселимося в кімнаті в гуртожитку.
Неллі Георгіївна схопилася за серце, Славік – за телефон. Лікарі, які приїхали, зафіксували стрибок тиску в пацієнтки, але в лікарню вона їхати відмовилася.
Яка лікарня?! Потрібно синочка рятувати! Ця Оксана тільки на вигляд тихоня – знаємо ми таких! Потім вчепиться хижачка – не відчепиш!
Цілий рік знадобився Неллі Георгіївні, щоб розлучити молодих. Довелося синочкові мало не щодня скаржитися на здоров’я, щоб він частіше заїжджав.
Шепотіти йому, ніби ненароком, що бачила його Оксаночку в місті з незнайомим чоловіком.
Наголошувати з приводу його нібито виснаженого вигляду: “Не годує вона тебе!”
– Нелько, ти припини, а то й без сина залишишся! Відомо ж, що нічна зозуля денну завжди перекукує, – закликала Галина Іванівна.
– Та ось зараз! Ще подивимося! Галю, ну не пара вона моєму Славіку! Невже ти не бачиш?!
Чи то “зозуля погано кукувала”, чи то любові у молодих не було, тільки Неллі Георгіївна домоглася свого.
Розлучили їх швидко, і навіть дитину вони у світ привести не встигли, слава Богу! Тільки от Славік сумний потім довго ходив. Та нічого – справа молода, все забудеться!
Через півроку Славік почав зустрічатися з тією самою Оленою з бухгалтерії, а Неллі Георгіївна їх усіляко в цьому підтримувала.
Щоправда, у РАЦС Славік не поспішав, але тут його квапити ніхто не став. А даремно, як з’ясувалося.
Вирішив він раптом напроситися у відрядження в інше місто, де потрібно було налагодити обладнання, і, не порадившись ні з мамою, ні з Оленою, поїхав.
– Та дістали ви його обидві! – винесла свій вердикт Галина Іванівна. – Тисните на нього з обох боків, ось він і втік. Хлопцеві вже 30 років! Скільки можна-то?!
– Багато ти знаєш, Галко! – відмахнулася Неллі Георгіївна. – Ось повернеться, скажу, щоб відразу весілля грали.
Галина Іванівна тільки осудливо похитала головою.
За півроку Славік справді повернувся, тільки не один, а з… дружиною, та на три роки старшою за нього!
Звісно, Інна мала чудовий вигляд, і різниця у віці в них зовсім не була помітна, але сам факт надзвичайно обурив Неллі Георгіївну!
Якась стара прибрала до рук її синочка! Не інакше як приворожила! Та не на тих напала!
На Олену розраховувати не доводилося – виявляється, син давно з нею поговорив, і вони розлучилися, тож Неллі Георгіївні належало боротися за синочка самій.
Але старі перевірені методи для розлучення подружжя цього разу чомусь не працювали. З’ясувалося, що невістка – лікар-кардіолог, і доволі добрий, оскільки в цьому місті їй одразу запропонували місце в дорогій приватній клініці.
Тож, коли Неллі Георгіївна влаштувала першу виставу під назвою “серцевий напад”, невістка одразу ж організувала їй повне обстеження.
– І уявляєш?! Ця курка показала результати Славіку! А з них випливає, що я здорова як слон! Та вона їх підробила! – скаржилася Неллі Георгіївна подрузі.
– Ми з тобою обидві знаємо, що ти здорова! – не підтримала її Галина Іванівна. – Відчепись від дітей!
Неллі Георгіївна не встигла зробити жодних кроків, як з’ясувалося, що невістка при надії.
– Мамо, я тебе дуже прошу залишити нас у спокої, – твердо звернувся до неї син. – Інакше ти ні мене, ні онука не побачиш.
– А ти впевнений, що це твоя дитина?!
– Мамо!!!
Тероризувати Інну в неї духу не вистачило. Тим паче що це було проблематично – подружжя взяло іпотеку і жодного дня з Неллі Георгіївною разом не прожило.
Невістка була з нею гранично ввічливою, але відразу твердо заявила, що до них у гості свекруха може приходити тільки за попереднім дзвінком.
А її порад – якими б вони слушними не були – їхня сім’я не потребує.
Оце так! І синок улюблений, головне, в усьому цю мегеру підтримував!
У Неллі Георгіївни залишалася надія на те, що син Інни виявиться не рідним Славіку, і тут уже вона їх розлучить, але Павло ріс копією В’ячеслава – ніяка експертиза не потрібна.
– Ну не може такого бути, що вона прям вся така біла і пухнаста! І заробляє добре, і відмінно готує, і про чоловіка з сином піклується невтомно! – журилася Неллі Георгіївна.
– Чому ж? Може, твоєму синові просто пощастило? – знову не підтримала її Галина Іванівна. – Ти б раділа!
– Ну вже ні. Я знайду спосіб їх розлучити! А онук із нами залишиться – якщо вже він копія Славіка!
Шанс розлучити подружжя випав Неллі Георгіївні тільки за чотири роки.
Того дня вона вирушила до дітей, щоб забрати Павла на прогулянку – так, невістка видавала їй онука за розкладом!
Приїхала раніше на півгодини і, підійшовши до квартири, почула всередині голоси. Щось змусило її не натискати на дверний дзвінок, і вона почула таке…
– Інно, ну допоможи мені, будь ласка, – благально говорив незнайомий жіночий голос. – Ти ж знаєш, що я хороша медсестра, ми ж із тобою з дитинства знайомі…
– Олю, я тобі вже двічі допомагала на роботу влаштовуватися, а ти що?! – жорстко запитувала невістка.
– Ну що?! У мене Данька захворів – от і прогуляла один раз…
– Захворів?! Один раз?! У мене інші відомості – загуляла ти на тиждень. І роботу прогулювала, і Даньку в тебе мало не забрали! Не буду я тобі більше допомагати. Навіщо ти взагалі в це місто приїхала?
– Ось, значить, як?! Я думала, що ми подруги! Ну, звісно – звідки тобі знати, як дитину одній ростити?! Одну в дитбудинок здала, іншу татко обожнює!
– Олю, припини! Іди зараз же!
– Ти ще пошкодуєш!
Неллі Георгіївна ледь встигла піднятися на поверх вище, щоб не зіткнутися з подругою Інни.
Та вискочила з квартири й понеслася вниз, бурмочучи лайки.
Неллі Георгіївна роздумувала буквально кілька секунд і кинулася слідом за нею.
Наздогнала вже на вулиці:
– Ольго, почекайте, будь ласка!
Молода жінка різко зупинилася і здивовано повернулася до Неллі Георгіївни:
– Ви хто? Що вам потрібно?
– Я – свекруха Інни. Давайте відійдемо, поговорити треба.
– Чому я маю з вами розмовляти?
– Не мусите, але цілком можете… – Неллі Георгіївна швидко оцінила нову знайому і полізла в сумку по гаманець. – Не безплатно, звісно.
Оцінка виявилася правильною, і Ольга за 3 тисячі розповіла таємницю подруги.
Виявляється, та в 17 років привела у світ дочку, але залишила її за наполяганням батьків.
Дуже переживала з цього приводу, але вдіяти нічого не могла – ні роботи, ні грошей у неї не було, а батько дитини зник, тільки дізнавшись про дитину.
– Вона через чотири роки, коли її батьків не стало, намагалася дочку знайти, але безуспішно, – розповіла Ольга. – Таємниця усиновлення – навіть гроші не допомогли. І ось заміж вийшла вдало, сина у неї, радіє… А я мучуся… – схлипнула жінка.
– Зрозуміло… – протягнула Неллі Георгіївна. – Ну що ж, дякую за інформацію.
– Ви тільки мене не здавайте! – крикнула їй услід Ольга.
Неллі Георгіївну найменше хвилювала доля подруги Інни, а ось скористатися отриманою від неї інформацією вона збиралася на повну.
Спочатку вона хотіла розшукати доньку невістки – дівчинці має бути вже років 17-18! – але потім вирішила, що може даремно витратити час і гроші. А навіщо?
Невістка ж у неї – жінка пряма, сама зізнається, якщо до стінки її приперти.
Тільки не змогла Неллі Георгіївна відмовити собі в задоволенні влаштувати невеликий спектакль…
Через тиждень вона в супроводі Юлі – молоденької лаборантки 18 років – підійшла до подружжя, яке гуляло в парку.
Те спостерігало за Павлом, який грався на майданчику, і не відразу помітило наближення матері та свекрухи.
– Доброго дня! – привіталася з ними Неллі Георгіївна.
– Доброго дня… мама, – із запинкою вимовила її супутниця.
Неллі Георгіївна із задоволенням спостерігала за тим, як змінилося обличчя Інни – стало блідим, а сама вона, здавалося, ледь встояла на ногах від подиву. Не дарма Юльку попросила підіграти!
Дівчина дуже схожа на Інну статурою, кольором волосся, очима… На перший погляд – родички!
– Мамо, а що відбувається? Може, поясниш? – першим перервав мовчання Славік. – Хто ця дівчина?
– А це, синку, – з урочистістю вимовила Неллі Георгіївна, – донька твоєї коханої дружини. Так, Інно? Не очікувала? Минуле тебе завжди знайде – якою б білою і пухнастою ти не прикидалася!
На її здивування – а вона під час цієї промови поглядала на сина – як реагує?! – Славік дбайливо підхопив дружину і посадив на лаву, шепочучи щось заспокійливе.
Інна ж в усі очі, не відриваючись, дивилася на Юлю:
– Ти… Як тебе звати?.. – нарешті глухо вимовила Інна.
– Юля… – дівчина зніяковіла, озирнулася, просячи підтримки в Неллі Георгіївни. Розіграш явно пішов не за планом. – Вибачте!
Я не ваша дочка, мене Неллі Георгіївна попросила… Вибачте, я піду, – Юля різко розвернулася і швидко пішла геть.
– Мамо, ти з глузду з’їхала?! – накинувся на матір Славік. – Що ти тут влаштувала?!
– Ну, припустімо, Юля справді не має жодного відношення до твоєї дружини, – Неллі Георгіївна не втратила самовладання. – Але дочка в неї є! Дочка, яку вона кинула! Яка з неї мати?! І тобі брехала! Усе! Тепер тільки розлучення, а Павло залишиться з нами…
– Мамо… – застогнав Славік, закотивши очі. – Ну що ж ти лізеш, куди тобі не треба?!
– А хто, якщо не мати, тобі…
– Та я все знаю давно! Ми намагаємося знайти доньку Інни! Тільки це непросто. Ти хоч уявляєш, що вона зараз відчула?! Як ти додумалася до того, щоб притягнути сторонню дівчину і заявити… О господи…
Інна раптом заридала, і Славік кинувся її заспокоювати, кинувши матері:
“Йди! Потім поговоримо!”
Розмова відбулася між ними тільки через три дні, і Неллі Георгіївна почула зовсім не те, що хотіла.
– Мамо, я довго терпів твої втручання в моє особисте життя, але ти вже перейшла всі межі, – заявив син. – Я кохаю Інну, і між нами немає таємниць. Кожен має право на помилку, і ти не Господь Бог, щоб когось судити.
Єдине, чого ти зараз домоглася – ми не хочемо тебе бачити у своєму домі й довіряти тобі нашого сина. Може, з часом щось зміниться, але поки що просто залиш нас у спокої.
– Синку…
Але Славік слухати матір не став.Спеціально для сайту Stories
Він телефонує матері раз на місяць, формально цікавлячись її справами.
Вона ж тепер ламає голову, як їй повернути прихильність сина і невістки, і дуже сумує за онуком.
