Марія і Сашко познайомилися в студентські роки, одружилися. Взяли квартиру в іпотеку, двох діточок народили. І начебто все добре у них було. Чоловік працює, дружина теж вдома не сидить, працює в дитячому центрі, діточкам малювання викладає.
Марія завжди захоплювалася малюванням, але батьки наполягли, щоб вона отримала нормальну професію.
Марія пішла в педагогічний, вчителем початкових класів, але після народження дітей стало складно поєднувати школу і вічно хворіючих діточок, тому зі школи звільнилася і пішла викладати гурток.
Сумувала Марія тільки про одне, що сімейне життя часу на захоплення не залишило.
Вранці всіх проводжати, вечерю приготувати і на заняття пора. У перерві збігати з садка забрати, потім чоловікові вручити, коли він з роботи прийде. Чоловік додому о шостій повертався, тому що поруч працював і час на дорогу не витрачав, а у Марії заняття до восьмої вечора.
Чоловік приходив з дітьми додому, грів вечерю, годував дітей і кожен розходився по своїх справах.
Дочки-погодки грали у своїй кімнаті, а Сашко дивився телевізор. Коли приходила Марія, вона мила посуд, готувала чоловікові обід з собою і вже йшла вкладати дочок спати.
Багато хто так живе. Ось і Марія з Сашком жили.
Але щось у житті пішло не так. Раз Сашко на роботі затримався і дочки з Марією до кінця її робочого дня просиділи, двічі затримався, потім взагалі повідомив, що його посадові обов’язки змінили і він буде їздити у відрядження.
Тільки жінку не обдуриш. Та й як обдурити ту, хто добре тебе знає. Тому Сашко одного разу прийшов з роботи і мовчки почав збирати свої речі. Марія мовчала. Тільки молодша дочка Поліна підійшла до мами.
-Мамо, а тато надовго їде?
-Назавжди. – Марія говорила спокійно. Після цього Сашко вперше подивився на дружину.
Так само мовчки він зібрався і пішов. Розлучення проходило тихо. А що ділити? Квартира ще не викуплена. Вони тільки три роки її виплачували, а ще за планом не менше семи років.
Сашко відмовився від своєї частки в квартирі. Проявив «благородство». Але як виплачувати іпотеку з такою маленькою зарплатою, як у Марії?
Аліменти суд призначив, але виявилося, що офіційна зарплата у Сашка не дуже велика, решту він отримував у вигляді премії, а призначити аліменти з того, чого немає, складно.
Сашко пішов. Пішов з життя Марії і дочок.
Марія сиділа у своєму кабінеті і дивилася на екран телефону, де висвітилося чергове повідомлення, що потрібно здійснити платіж за іпотекою. У двері постукали і просунулася голова одного з батьків підопічних Марії.
-Марія Василівна, до вас можна? У мене є кілька питань щодо Луїзи.
-Так, Сергію Федоровичу. – Марія відірвала очі від екрану.
-Луїза сказала, що ви її хвалите. Просто дружина вже мріє, що дочка стане великою художницею. А я боюся, що вона зараз перехвалить дитину, а в підсумку виявиться, що Луїза просто добре малює для свого віку.
Марія посміхнулася. Не всі батьки настільки адекватно дивляться на ситуацію. У групі є дітки, які малюють слабо, а їхні батьки бачать в них не менше ніж майбутніх Малевичів і Ван Гогів.
-Луїза дуже старанна дівчинка. До великої художниці їй поки що далеко, але якщо буде старатися, то у неї є всі шанси заявити про себе в художньому світі. І як ви правильно сказали, головне зараз не перехвалити. Але талант у неї є.
-Дякую. – Він уже хотів вийти, як помітив напружене обличчя Марії. – У вас щось сталося? Може, якась допомога потрібна?
-Ні, дякую. – Марія постаралася посміхнутися, але було складно.
-Тоді до п’ятниці. Луїзу бабуся приведе.
-Так, я пам’ятаю, що по п’ятницях її водить бабуся.
Сергій вийшов з кабінету і пішов у роздягальню, де дочка вела непосильну боротьбу зі штанами від комбінезона. Поруч стояли дві інші викладачки.
-Здається, наша тихоня Марія скоро опиниться на вулиці. Бачила її обличчя сьогодні.
-Ти про що? Чоловік же їй квартиру залишив.
-Не квартиру, а іпотеку на квартиру. А з нашими зарплатами далеко не заїдеш. Це вона коли була заміжня, ходила королевою, а зараз все… – Сергію здалося, що жінка навіть посміхнулася. – Ще пару платежів пропустить і все.
-Ти зла, Оленка. У неї горе, а ти зловтішаєшся. – Жінка розвернулася і пішла до свого кабінету. Олена пирхнула і теж пішла.
Сергій знову заглянув до кабінету Марії.
-Марія Василівна. Я тут почув про вашу іпотеку. Ви прекрасний педагог і мені дуже хотілося б вам допомогти.
-Я сама впораюся. – Марія відчула себе дуже ніяково.
-Ви не зрозуміли. Я щиро хочу вам допомогти. Може якусь роботу вам підшукати. Репетиторство. Ви хто за професією?
-Вчитель початкових класів. – Марія посміхнулася.
-А як ви тут опинилися? – Сергій трохи здивувався. – Луїза сказала, що ви художниця.
-Я вчилася в художній школі, але батьки наполягли на іншій професії.
-Я зрозумів. – Сергій думав, але рішення не було.
У п’ятницю Луїзу привела бабуся, а ось забирати прийшов тато.
– Маріє Василівно, а ви на стінах малювати вмієте? – Сергій Федорович навіть захекався, так поспішав.
– Так. – Марія дивилася на нього з подивом.
– А не хочете підробити? У мене друг хоче стіну в квартирі розписати. Не хочете спробувати?
-Ви спеціально? – Марія була незадоволена.
-Ні, чесне слово. Це хрещений Луїзи. Він до нас в гості приходив і коли малюнки Луїзи розглядав, то сказав, що хоче в новій квартирі одну стіну розписати. Я йому і запропонував з вами поговорити. Він добре заплатить.
Марія не хотіла бути комусь винна, але гроші були дуже потрібні.
Минуло два роки і Марія стала відомим художником в області розпису стін. Те замовлення допомогло їй вибратися з боргової ями.
Дочки перестали питати про тата десь через півроку. А через рік перестали приходити і копійчані аліменти від Сашка.
В особистому житті теж відбулися зміни. Той самий друг Сергія Федоровича виявився дуже надійним і турботливим чоловіком. А дівчатка в ньому знайшли люблячого батька.
Марія дістала з кишені ключі від машини. Валера подарував їй на весілля машину, щоб дружина не мучилася зі своїми банками і пензлями.
-Маріє. – Її окликнув знайомий голос. Вона обернулася.
-Привіт, Сашко.
-Я скучив.
-Вибач, ти запізнився. – Марія дивилася на колишнього чоловіка.
-Я скучив за доньками.
-А де ти був, коли вони сумували за тобою? – Марія натиснула на кнопку сигналізації. – Де ти був, коли нам загрожувало виселення з квартири?
-Але це мої діти! – Заперечив Сашко.
-Так, і ти їх покинув. – Марія сіла в машину. – Ось і йди до тієї, заради кого нас кинув. А ми якось і далі без тебе.
Марія зачинила дверцята. Образа на колишнього чоловіка давно минула, але пробачити йому зраду дітей вона не могла.
Спеціально для сайту Stories
