Григорій Марченко вже збирався додому, але в найневідповідніший момент у нього задзвонив телефон. Він подивився на екран – дзвонила мати.
«Доведеться відповісти, – невдоволено подумав Григорій, – а то ж буде дзвонити, поки трубку не візьму».
– Так, мамо, подзвони пізніше, а то я зараз на автобус запізнюся, – сказав Григорій.
– Звичайно, як не подзвоню вам, все не вчасно. Я тільки хочу нагадати тобі, що у мене в неділю день народження. Не ювілей, звичайно, але все-таки, – повідомила мати.
– Я пам’ятаю, мамо. Ми з Тамарою вже й подарунок тобі купили.
– Подарунок – це зрозуміло. А ти пришли мені Тамарку в суботу, десь о десятій ранку. Нехай допоможе мені, а то я одна не впораюся.
– А чим допомогти? Що їй сказати? – запитав Григорій.
– Я в п’ятницю холодець зварю, зранку в суботу буду його розбирати. А вона поки квартиру прибере. Треба підлоги помити, сантехніку почистити – чужі люди прийдуть.
Пропилососить, штори попрасує і повісить. І ще треба люстру помити.
– Але ж люстра у вас високо висить. Ти б краще Віталика попросила, – сказав Григорій.
– Я питала його, але він у суботу буде з Сашенькою сидіти, поки Міла в перукарню піде.
Нічого, Тамарка – здорова, на драбину встане і дістане. А як прибереться, буде допомагати мені готувати. Деякі салати зробимо, яким треба настоятися, м’ясо відіб’ємо.
Загалом, там багато треба зробити. А в неділю нехай до дев’ятої прийде – до кінця все доробить. Мені треба буде відпочити і собою зайнятися, щоб зустріти гостей при повному параді.
– Мамо, а кого ви запросили?
– Всього буде чотирнадцять осіб: ми з батьком, Міла з Віталиком, ви двоє і ще чотири пари – це мої колеги з дружинами і чоловіками, – відповіла мати.
Григорій не став відразу повідомляти дружині про прохання матері, бо розумів, що це не викличе у Тамари захоплення, а він хотів спокійно повечеряти.
Він почав розмову, коли дружина вже вимила посуд після вечері і сіла перед телевізором з в’язанням.
– Тамаро, мати дзвонила, просила тебе в суботу прийти до неї о десятій, допомогти прибрати і приготувати.
– Цікаво, чому це я повинна в чужій квартирі прибирання робити? У мене взагалі-то на суботу інші плани – я збиралася зі своєю мамою по магазинах пройтись, – заперечила Тамара.
– Тома, але мама сама просто не встигне і підлоги помити, і сантехніку відчистити, і на чотирнадцять осіб приготувати, – і Григорій позначив весь обсяг робіт, який визначила для неї свекруха.
– Марченко, ти зовсім дурний чи наполовину? Коли твоя мати все це тобі розповідала, ти не нагадав їй, що я на шостому місяці ?
Я у себе підлоги мию в три прийоми, а вона хоче, щоб я у неї в квартирі, як білочка, по драбинах стрибала.
– Не знаю, Тамара, але не можна зовсім не допомогти матері, – обережно сказав Григорій.
– Гришо, а чому Лідія Петрівна не покликала на допомогу твою сестру – свою старшу дочку або зятя – Віталика? – запитала Тамара.
– Так Міла в суботу в перукарню йде, вона заздалегідь записалася, а Віталька сидить з дитиною, – відповів Григорій.
– Як чудово! Міла прийде на свято вся з себе красива, а я повинна з’явитися перед гостями зачухана після чищення чужого туалета і дводенного готування.
Кожного разу вражаюся дивовижною простотою твоєї мами. Коротше, можеш передати Лідії Петрівні, щоб вона не дуже на мене розраховувала.
– А тобі зручно буде після цього прийти і сісти за стіл? – обурився Григорій.
– А я можу не ходити, до речі, мене на день народження поки ніхто і не запрошував, хіба що в якості обслуги. І взагалі, Гришо, ти пам’ятаєш, коли Міла ходила при надії, твоя мати майже кожен день бігала до них на квартиру прибирати і готувати.
Віталик тоді мало не збожеволів, навіть погрожував, що замки поміняє. Тобто улюбленій доньці Мілочці заборонялося навіть пальцем поворухнути, а Тамарку навіщо жаліти?
Ось подивишся, вона і до нашого сина буде так само ставитися.
Тамара розуміла, що повністю відмовити свекрусі в допомозі навряд чи вдасться. Але вона вирішила обмежитися приготуванням салатів і гарячого – м’ясо свекруха готувати так і не навчилася. І вже, звичайно, ніякого прибирання.
На наступний день у Тамари був призначений черговий візит до жіночої консультації. Оглянувши її, лікар залишилася незадоволена:
– Чому ви себе не бережете? Тиск підвищений, тонус і аналізи не дуже. Так не піде. Давайте-но на пару тижнів у стаціонар.
Вітаміни проколють, поспостерігають, та й відпочинете трохи, все-таки на такому терміні працювати вже важко. Ось вам направлення. Завтра до дев’ятої ранку в приймальне відділення.
– Валентино Іванівно, завтра п’ятниця. А можна я в понеділок ляжу? У свекрухи в неділю день народження, вона просила допомогти, – сказала Тамара.
– Ні, обов’язково завтра. У вашому становищі взагалі краще уникати галасливих компаній. І ніяких «допомогти». Зараз вам всі повинні допомагати.
Коли чоловік прийшов з роботи, Тамара розповіла йому, що завтра лягає на збереження.
– Значить, мамі ти допомогти не зможеш? – запитав Григорій.
– Гришо, твоїй мамі виповнюється не дев’яносто три роки, і навіть не вісімдесят три, а всього лише шістдесят три. Вона не стара і хвора жінка. Це перше. І друге: навіщо вона запросила стільки гостей, якщо розуміла, що сама не впорається?
Адже ми пропонували їй відзначити день народження в кафе. Нехай це дорожче, зате не треба було б влаштовувати дводенний марафон з підготовки.
Прийшли, посиділи, поспілкувалися, потанцювали і розійшлися задоволені один одним. Завжди так: спочатку створюємо труднощі, а потім мужньо їх долаємо. Тільки деякі люблять робити це за чужий рахунок.
Вранці Григорій на таксі відвіз Тамару в стаціонар і поїхав на роботу. А ввечері йому знову зателефонувала мати:
– Гришо, ти не забув? Рівно о десятій Томка повинна бути у мене. І нехай не будує ніяких планів – роботи багато, боюся, що до вечора не впораємося.
– Мамо, Тамара прийти не зможе – я її сьогодні вранці до лікарні відвіз, – відповів син.
– В яку ще лікарню? В пологовий будинок чи що? Так їй туди тільки через три з половиною місяці! – вигукнула Лідія Петрівна.
– Сказали, що на збереження.
– Це вона спеціально, щоб мені не допомагати! Що мені тепер робити? Приходь тоді ти, готувати не вмієш, так хоча б прибирання зробиш!
– Не вийде, я завтра чергую з восьмої ранку до восьмої вечора, так що доведеться тобі Мілу попросити, не весь же день вона в перукарні буде, – сказав Григорій.
– Ти розумієш, що говориш? Мілочка прийде з салону з зачіскою, з манікюром, а я її змушу унітаз чистити? – обурилася мати.
– А моя дружина, значить, може і унітаз почистити, і люстру помити, і чотири миски салату нарізати? – образився Григорій.
– Знаєш, мамо, святкуй свій день народження без нас. А я в неділю краще Тамару в лікарні відвідаю.
Спеціально для сайту Stories
