Родинні історії

Адже в першу чергу я жінка, яка хоче любові і уваги. Я ж виходила заміж не для того, щоб нескінченно готувати і прибирати

Як і будь-яка нормальна жінка, я завжди мріяла про щасливу і міцну сім’ю. У шлюбі я вже 8 років.

Я робила все, що могло хоч якось поліпшити наш побут. Мені хотілося, щоб удома було добре, красиво і затишно. Але я зовсім не хотіла перетворитися на служницю. Адже в першу чергу я жінка, яка хоче любові і уваги. Я ж виходила заміж не для того, щоб нескінченно готувати і прибирати.

У нас двоє дітей, і майже все подружнє життя я пробула в декреті. Ростила і виховувала дочку з сином, готувала, прала, прибирала, займалася будинком. Але коли я нарешті теж вийшла на роботу, то зіткнулася з неприємним відкриттям.

Я побачила, як насправді чоловік і діти ставляться до моєї праці. Домашні справи їх зовсім не цікавили. І весь тягар домашніх турбот так і залишився на моїх плечах.

Ні, я не звинувачую молодшого сина, адже йому лише 4 роки. Але ж він дивиться на старшу сестричку і на батька. Він бере з них приклад. Софія після себе і чашку НЕ помиє: вважає, що це моя турбота. І в цьому я бачу пряму провину чоловіка.

За всі 8 років Максим ні в будинку не прибирав, ні посуд не помив. Він вважає, що домашні турботи повинні лежати виключно на дружині.

Допомагати не змусиш, адже він втомлюється на роботі. І нічого, що я, теж приходячи з роботи, починаю готувати вечерю. Чоловік вважає це звичайною справою.

У мене не виходить змінити його погляди. Він упевнений, що жінка повинна обходити і чоловіка, і дітей. Мені ж не хочеться залишатися домогосподаркою до кінця життя. У мене є свої амбіції.

Останньою краплею стала його нещодавня витівка. Я втомлена прийшла з роботи і заснула без сил. Максим же, прийшовши додому, розбудив мене тільки для того, щоб я розігріла йому їжу. От не приготувала, а просто розігріла! Але навіть дитина здатна зробити це без сторонньої допомоги.

Це було занадто навіть для мене. На наступний день я залишила йому дітей і поїхала до батьків. Мені хотілося, щоб чоловік хоча б пару днів побув на моєму місці, відчув себе дружиною-домробітницею. Але мій план став валитися з самого початку.

Батьки відмовилися мене підтримувати. Вони повністю на боці Максима. Переживають, що таким вчинком я можу зруйнувати свій шлюб.

Мені довелося виїхати до брата, але і тут не можу довго перебувати. А якщо я так швидко повернуся додому, то чоловік нічого не зрозуміє і навіть не спробує змінитися. І він, і діти будуть, як раніше, бачити в мені безвідмовну домробітницю.

Як довести чоловікові, що я, перш за все, кохана жінка, а не служниця для всієї родини? Батьки вважають, що я не права. Але хіба я багато хочу? Просто сімейного спокою, тепла і трохи турботи. Це занадто?

Вам також має сподобатись...