– Хто там? – язиком, що ще заплітається після сну, запитав Сашко через двері.
У відповідь йому була тиша. Чоловік стояв біля вхідних дверей своєї квартири і ще толком не розумів, що взагалі відбувається. У цей момент у двері знову подзвонили.
Олександр з горем навпіл продер очі, насилу прицілився і глянув у вічко. У дверному вічку була лише темрява.
– Так, блін, хто там приперся? – невдоволено запитав він. – Коротше, якщо відповіді не буде, то й сиди за дверима! Дістали вже, шляються всякі!
Олександр розвернувся і потопав назад у кімнату, і в думках у нього були тільки подушка і ковдра.
Не встиг він дійти до спальні, як у двері знову подзвонили, і одразу за дзвінком послідував чи то жіночий, чи то чоловічий смішок, будучи сонним, чоловік не розібрав.
– Котра година, Сашко? – донісся до нього голос дружини зі спальні.
– Не знаю! – ліниво відповів він. – Та й усе одно, у мене сьогодні вихідний, і я хочу спати!
– А хто там прийшов? Хто у двері дзвонив?
– Без поняття, Іро! Я спати, зараз тільки дзвінок вимкну, щоб усілякі тугодуми у двері не дзвонили!
Сашко знову повернувся до дверей, відключив дзвінок і поплив у кімнату. Але тут замість дзвінка у двері забарабанили.
Він знову розвернувся, злісно вискалився і пішов до дверей перевірити, кого там біс приніс. Саші хотілося відчинити двері й добряче штовхнути того, хто не давав йому поспати. Що, власне, він і зробив. Але вже з іншої причини.
Олександр знову глянув у вічко, зараз він уже розумів, що його просто або заклеїли якісь жартівники, або просто прикрили пальцем і чекають наївних господарів за дверима. І тому на другий уже стукіт він різко відчинив двері ногою.
Чоловіка, що стояв за дверима, просто знесло з ніг, і він упав назад, вдарившись головою об сусідські двері навпроти.
Тут же Сашко побачив перелякане обличчя сестри своєї дружини, а потім тільки роздивився, як її чоловік лежить на підлозі, а поруч на всі боки стоять двоє хлопчаків, одному було десять, а другому дванадцять років.
– Ти що наробив?Ненормальний! – завила Оксана, сестра Ірини. – Ми ж просто хотіли вам сюрприз зробити! Ти що з моїм чоловіком зробив?І тільки після цих слів Олександр нарешті прокинувся.
І Коля, чоловік Оксани, подав ознаки життя. Він потихеньку почав підніматися на ноги.
– Ти зовсім ненормальний, Сашко? А якби це діти були? – тут же запитав Микола в Саші.
– Тоді їм не пощастило б! – злобно відповів Сашко Миколі. – А ви головами своїми порожніми взагалі думаєте, що робите? Навіщо вічко закрили і не відповідали, коли я питав, хто там?
– Оксанка ж тобі сказала, хотіли сюрприз зробити!
– Вважайте, що він не вдався! Наступного разу, якщо ще раз вирішите так пожартувати, на силу розраховувати не буду! – попередив усіх присутніх Сашко.
На шум біля дверей зі спальні в халаті вискочила Ірина.
– Що у вас тут сталося? – тут же стурбовано запитала жінка. – Хто кричав?
– Усе гаразд, Іро! Просто Миколу ноги не тримають, я двері трохи відчинив, а він упав! А в Оксанки одразу паніка почалася!
– Слухай, Олександре, тобі реально до лікаря треба, ти зі своєю роботою взагалі з головою дружити перестав! – сказав Микола.
Олександр пропустив усіх гостей у квартиру, а Миколу трохи затримав у дверях і шепнув йому на вухо.
– Ти ще щось подібне скажеш, і тобі, рідний, теж лікар знадобиться, тільки інший зовсім! Зрозумів мене? Ви навіщо взагалі так рано приїхали? Можна ж було зателефонувати, попередити?!
А в цей час Оксана почала скаржитися своїй сестрі на її чоловіка.
– Сашко, це що, правда? Ти що, насправді Колю штовхнув? – тут же запитала дружина в Олександра. – Ти взагалі головою думав, а раптом би там хтось із дітей опинився?
– Так, відваліть від мене всі, я спати хочу! А наступного разу, я попередив уже, так ласкаво гладити я нікого не буду! Є телефони, можна зателефонувати і попередити, сказати, що ми тоді-то і о стільки-то до вас прийдемо, а якщо прийшли без попередження, то нема чого заплющувати вічко і мовчати, коли я питаю, хто там?! А щодо дітей, Іро, то винні були б їхні безмозкі батьки, які так бездарно вирішили пожартувати! Особливо знаючи, до кого йдуть у гості!
– Ненормальний! – фиркнула тут же Оксана.
– Слухай, ти, диво горласте! По-перше, ще хоч раз свою рукавицю зараз роззявиш і хоч якось іще раз мене образиш, я за себе не відповідаю! А по-друге, можна було відповісти на моє запитання! Звідки я знаю, хто там стоїть за дверима, може, там грабіжники?! Ви навіщо вічко закрили?
– Не смій так розмовляти з моєю сестрою,Сашко! – тут же збунтувалася Ірина.
– Усе,друзі, я майже дві доби не спав, я дуже хочу спати! Мене до вечора взагалі не чіпати, мені завтра на добу заступати! Розважайтеся, тільки не дуже голосно, будь ласка! – попросив Сашко і покрокував у кімнату, де на нього чекала улюблена подушка.
– І угораздило ж тебе за цього солдафона заміж вийти! – запричитала Оксана.
– Оксано, ти теж заспокойся, ви теж молодці! Ви навіщо так робите? Так, я згодна, він трохи переборщив, ну ви й справді могли б хоч зателефонувати заздалегідь і попередити про свій приїзд!
– А ти за нього не заступайся, Іро! – втрутився в розмову Коля, коли Сашко зник у кімнаті.
– У тебе чоловік – реальний психопат, таких, як він, потрібно в спеціально обладнаних закладах тримати! Ти ж розумієш, що він просто небезпечний для суспільства?!
– Слухай, Миколо! Куди ти там мене відправити зібрався, у який заклад? Я тебе зараз відправлю в заклад, надовго відправлю! – подав голос із кімнати Сашко й одразу ж вийшов звідти.
Сашко впритул підійшов до Миколи, який був практично на голову вищим за нього зростом і трохи ширшим у плечах. Але манерою розмови і всією поведінкою загалом він Сашку нагадував людину з нетрадиційною орієнтацією. І від таких напівчоловіків Олександра відверто нудило, і він цього ніколи не приховував.
– Давай, сопельки підтер, якщо сам не можеш, то нехай тобі їх дружина підітре! Слізки витри і пішов звідси в темпі! І виводок свій разом із собою забирай!
У приміщенні повисла тиша. Коля дивився куди завгодно, але тільки не в очі Олександру.
– Що ти замовчав одразу, га? Правильний ти наш! Що, коли мене немає поруч, про мене можна всяку нісенітницю нести, так? Ну так ти скажи мені це в очі!
– Оксано, поїхали додому! Я більше в цей будинок ніколи ногою своєю не ступлю! – сказав дружині Коля. – А ти, Ірино, краще розлучися з цим звіром.
– Як ти мене вже реально дістав! – психанув Олександр.
Він схопив Колю за грудки і просто виштовхнув назад у під’їзд, у ще не зачинені двері. Микола знову опинився лежачи на підлозі.
Потім подивився на хлопців, на дружину і на її сестру, побачив їхні осудливі погляди і просто вказав Оксані на вихід без слів.
Через хвилину Оксана та її сімейство покинули квартиру Олександра. Ірина стояла біля входу в кухню, уперши руки в боки, і обуреним поглядом дивилася на чоловіка.
– Що ти на мене так дивишся? – запитав Сашко в дружини.
– Та нічого! – нервово відповіла вона. – Це що зараз взагалі було? Ти чому так поводишся з людьми? Ти навіщо Колю із квартири викинув? Так хіба цивілізовані люди поводяться? Ти бачив, як на тебе їхні діти дивилися? Вони ж просто до нас у гості прийшли! Вони ще минулого тижня збиралися…
– Так я ж звір! Ти ж сама чула! – усміхнувся Сашко. – І мені по барабану, як там поводяться ваші цивілізовані люди! Стояти… – тут же замовк чоловік. – Так ти знала, що вони приїдуть до нас, і мені нічого не сказала?
– Я не думала, що вони так рано будуть просто! І так, я знала, але забула тобі сказати, ти вчора був втомлений, і я… У мене просто з голови це вилетіло! – вирішила викрутитися із ситуації Ірина.
– Дзвони Колі, кажи, нехай вони повертаються, і проси в нього вибачення!
– Ага, а стіл йому не накрити? Не буду я нікому дзвонити! Він випросив, отримав, отримав за справу! Ти хоч розумієш, що вони зробили?
– А що вони такого зробили? – здивувалася Іра.
– Розумники, закрили вічко, не відповідали на запитання “хто там”! А я спрацював чисто рефлекторно, з метою самооборони! Тож нема чого на мене тут наговорювати, люба моя! Вони самі в усьому винні!
– Слухай, Сашко, досить виправдовуватися, га! Хто тобі дозволив їх виганяти звідси? Ти й справді останнім часом скажений якийсь став! І ти взагалі не маєш права піднімати руки на людей! І чому ти тут узагалі розкомандувався?
– У сенсі чому? – здивувався Сашко. – Та тому що це моя квартира, Іро, це мій дім! І тільки я можу вирішувати, що мені тут робити, а що ні! І досить мені тут уже нудити стояти, якщо хочеш їх повернути, будь ласка! Але якщо ваш Микола ще хоч слово на мою адресу пикне нехороше, я йому пикалку… ! Терпіти не можу його, і ти це прекрасно знаєш, і все одно кличеш їх сюди!
– Ну взагалі-то це не тільки твоя квартира, якщо що, ти не нахабствуй так сильно, будь ласка, Сашко! Це наша спільна квартира! І я кликала сюди свою сестру, а Микола, так, знаєш, вийшло, її чоловік, і в них є діти, які мої племінники, яких ти сьогодні дуже налякав, між іншим! І зараз Оксанка знову почне їх по психологах водити!
Сашко засміявся.
– Що смішного я сказала зараз, що ти іржеш знову?
– Та так! Не звертай уваги!
– Ні, ти скажи, що смішного я зараз сказала?
– Гаразд! Ти Оксанці своїй скажи, що якщо вона буде пацанів і далі по психологах тягати, то вони виростуть такими ж дівчатками, як і їхній тато! А замість психологів краще б вона їх на бокс який-небудь записала! А то дивишся на них, і реально страшно стає, що нас у майбутньому чекає?! Мене в їхньому віці з вулиці додому загнати не могли, з мене жирок, як із цих двох, так не звисав! Ми бігали постійно, стрибали, лазили скрізь, капостили, як тільки могли, отримували за це по повній програмі й далі капостили! А ці втупляться в свої телефони і планшети і цілими днями там тупіють, сидять! Прямо копія тата свого!
– Тобі марно щось пояснювати, ти як завжди, для тебе є тільки дві думки: твоя і неправильна! І доводити тобі щось безглуздо! – відмахнулася від нього Ірина.
– А навіщо мені щось доводити? Я прекрасно і так усе розумію! Не треба мені нічого доводити! А ще краще, досить мене мучити, я хочу спати, тож я пішов спати! – сказав Сашко і вже другий раз пішов укладатися спати.
– І не будити мене, поки я сам не прокинуся! – крикнув він із кімнати.
Ірина ж взяла свій телефон і набрала номер сестри. Вона спробувала попросити в Оксани вибачення за те, що сталося, за дії чоловіка, спробувала їй усе пояснити. Але Оксана, замість того щоб нормально вислухати сестру, одразу ж почала на неї кричати і наїжджати. Звинувачувати Ірину в тому, що вона вибрала для себе невідповідну пару. І пообіцяла, що якщо її Сашко ще хоч щось подібне викине, то вони обов’язково напишуть на нього заяву.
– Оксано, ну ти хоч розумієш, що ви й справді самі винні?! – запитала в тієї Ірина. – Адже він і справді не знав, хто стоїть за дверима, а ви ж не тільки вічко зачинили, а й мовчали стояли! Як би ти діяла на його місці?
– Я б просто поліцію викликала! – відповіла невдоволено Оксана. – А ти, сестричко, подумай добре, якщо ти й далі продовжиш жити з цим відмороженим, то ми з тобою більше, найімовірніше, спілкуватися більше не будемо! Я не хочу, щоб така людина, як твій Сашко, погано впливала на моїх дітей!
– Я не зрозуміла, це що, умови, чи що? – запитала Іра.
– А ти розумій як хочеш! – огризнулася Оксана. – Я ще й мамі скажу, що твій сьогодні витворив, вона з тобою взагалі довго розмовляти не стане! І тоді тобі точно доведеться обирати, або ми, твоя сім’я, або твій Сашенька дорогоцінний.
Іра помовчала деякий час, зібралася з думками після такої заяви і відповіла сестричці:
– А знаєш, я вже вибрала, вирішила!
– І що ж ти вибрала і вирішила? – глузливо запитала Оксана.
– Та те, що кращого за мого Сашка я людини ще не зустрічала! І якщо тебе не влаштовує мій вибір чоловіка, то можеш разом зі своїм жінкоподібним Миколою і разом із нашою мамою ходити лісом! І сюди більше не дзвони! – крикнула вона наостанок і відключилася.
Потім просто кинула телефон на диван у вітальні й пішла до чоловіка.
– Ти з ким там сперечалася? – сонним голосом запитав у дружини Сашко. – Знову мене обговорювали?
– Ага, тільки цим і займаюся! Спи давай! – суворо сказала Іра. – Можна подумати, мені, крім як про тебе, з людьми поговорити більше нема про що!
– Ну так, – знову промямлив Сашко. – Можна подумати, є на світі тема для розмови цікавіша, ніж я?!!! – Він відкрив одне око і подивився на дружину. – Що стоїш, застрибуй?! – Посміхнувся Сашко і підняв однією рукою ковдру.Іра лягла поруч із чоловіком, він її обійняв і запитав:
– А ти й справді всіх заради мене послала?
– Спи давай! – відповіла дружина. – Швидше засинай, я тобі якраз вуха твої довгі підріжу, щоб не підслуховував, про що я по телефону розмовляю…
