Я народилася з важким генетичним захворюванням. Це відзначилося не лише на моєму фізичному стані, але й на моїй зовнішності. Все дитинство мене цькували однолітки через мою зовнішність. Чим старше я ставала, тим сильніше були помітні мої вади.
Я була дуже худою через хворобу, мала довгі руки та деформовані кістки грудини, та й моє обличчя інколи лякало дітей через «риб’ячі» очі та великі відстовбурчені вуха, які я намагалася прикрити рідким волоссям.
Хтось скаже: «Що з того? Виглядала якось не так. То й що?». Але для мене це було дуже важливо. Я все дитинство мріяла, що коли стану дорослою, то обов’язково зароблю грошей та зроблю пластичні операції, щоб мати кращий вигляд. На жаль, більшість людей мене не розуміли, висміювали мою мрію, але мене це не зупиняло. Підтримували мене лише батьки та моя подруга.
Моя мрія почала ставати реальністю лише після 30 років. Я якраз заробляла достатньо грошей. Естетична хірургія була досить важки та дорогим задоволенням. Спочатку підправила очі, потім вуха. Після операції на серці вирішила ще й груди зробити, щоб хоч візуально приховати деформовані кістки.
Зараз я виглядаю майже як звичайна дівчина, а після операції на серці навіть змогла трохи набрати вагу. Але якщо я комусь кажу про операції, то у людей це викликає шквал осуду. Люди чомусь вважають, що вони мають право розповідати мені як жити та що роботи й це дуже дратує. На щастя, я не звертаю на це уваги, бо виглядаю дуже добре, рідні мене підтримують, я навіть нарешті знайшла своє кохання та мою власний бізнес, а нова зовнішність додає впевненості.