Аріна завжди мріяла про матір. Їй хотілося, щоб і вона, як і її подружки, щоранку гордо виходила з новою зачіскою, щоб і її спіднички та сукні були ідеально випрасувані, а замість набридлого фастфуду вони їли смачну домашню їжу.
Ось уже два роки, як дівчинка залишилася без мами, і з тих пір її життя перетворилося якщо не на пекло, то на щось, що нагадує його.
Батько, правда, намагався, як міг, але у тридцятирічного чоловіка це погано виходило.
Найбільше дівчинці не подобалося, як він готував, і Аріна вже почала думати, що було б краще, якби він знову одружився.
Маму, звичайно ж, їй ніхто не замінить, але, принаймні, їхній будинок буде сяяти чистотою, а замість картоплі фрі і бургера вони будуть їсти смачні домашні страви.
А ще нова дружина батька заплітала б їй коси і робила модні зачіски, як це робила її мама.
Аріна вже уявляла, якою має бути її мачуха: красивою, розумною, доброю… Однак не завжди наші мрії збуваються так, як ми цього хочемо. Ось і мрія Аріни про нову матір збулася наполовину.
Той день Аріна ніколи не забуде.
Вона прийшла зі школи і довго стукала в двері, але їй ніхто не відкривав. Вона вже встигла і пограти у дворі, і зробити уроки в альтанці на дитячому майданчику, і зголодніти, а батька все не було, тільки ближче до вечора двері все-таки відчинили і Аріна встала як укопана, адже в квартирі дівчинка крім батька в банному халаті, побачила молоду жінку, в білосніжній сорочці батька.
Раніше мама одягала його сорочку і так ходила по квартирі, коли нікого не було, а тепер якась чужа тітонька… а може це і є її нова мама, адже не дарма ж вона ходить в їхній квартирі в такому вигляді.
– Аріно, вибач, зовсім не чув, як ти стукала. Познайомся, це Аліна…
Аліна… і ім’я майже схоже на її, напевно вони подружаться, і Аріна, зробивши над собою зусилля, щоб здатися ввічливою, посміхнулася незнайомці.
– Ти тепер будеш моєю мамою?
Було видно, що питання дитини застало Аліну зненацька, проте через мить жінка знайшла, що відповісти.
– Подивимося на поведінку твого тата.
Батько шльопнув Аліну по сідницях, і жінка, розреготавшись, зникла на кухні. Потім Аріна смакувала смачну запіканку, яку приготувала Аліна.
Через тиждень Аліна переїхала до них, а разом з нею і її дочка Катя. Дівчатка були ровесницями, проте, незважаючи на це, Катя здавалася вищою за Аріну.
Тепер, якщо і купувалися нові речі, то тільки для Каті, Аріні ж доводилося доношувати одяг за зведеною сестрою.
А що? Навіщо даремно витрачатися, якщо можна прекрасно доносити те, що є?
Спочатку Аріна терпіла, думала, що так і треба. Скільки її подружок доношують сукні за своїми сестрами, але потім вона замислилася, а чому б і їй заради винятку не купити хоча б одну сукню?
Але найприкріше було те, що Аліна часто приносила додому всякі смаколики і потайки давала дочці, а про те, щоб пригостити і падчерку, не було й мови. Аріна одного разу запитала батька:
– Тату, а чому Аліна мене не любить?
– Як не любить?
– Вона Каті все купує, а мені ні.
– Не вигадуй, Аліна не така. Я розумію, ти недолюблюєш Катю, тому що вона тобі не рідна, але і наговорювати на дружину я не дозволю.
Через рік, коли Аліна народила сина, життя Аріни стало ще гіршим. Якщо Катя гуляла на вулиці, то Аріна сиділа з немовлям, тому що Аліна готувала вечерю або базікала з подругою по телефону.
Одного разу, коли братик підріс і кинув іграшкою в телевізор, Аліна сильно покарала Аріну. І хоча дівчинка говорила, що це не вона, жінка не зупинялася.
Вона її шльопала і шльопала до тих пір, поки у неї самої не заболіла рука. Чоловікові вона, природно, сказала, що Аріна спеціально розбила телевізор, і Катя це підтвердила, хоча в той самий момент Катя гуляла на вулиці.
Батько тоді відвісив їй такого ляпаса, що дівчинка перелетіла через всю кімнату, а потім всі вечеряли, а вона стояла в кутку.
Всі давно розійшлися по своїх кімнатах і лягли спати, а Аріна все продовжувала стояти в кутку.
Після півночі остаточно вибившись із сил, дівчинка заснула там же в кутку, а вранці всі робили вигляд, ніби її й зовсім не існує.
Більше того, Катя розтрубила всім у дворі, яка Аріна нечупара, і що у неї воші, і тепер ніхто з дівчаток не хотів з нею дружити.
Рішення втекти з дому прийшло спонтанно. Аріна дивилася кіно, де маленький хлопчик втік з дому в пошуках рідного батька, а ось Аріні шукати нікого, їй просто хотілося піти звідти, де вона була нікому не потрібна.
Після школи дівчинка не пішла додому, як зазвичай, а сіла в перший-ліпший автобус і поїхала, куди очі дивляться.
У тому мікрорайоні, куди вона приїхала, було тихо і красиво. Будинки були старенькі, однак, кожен дворик був доглянутий, всюди росли квіти і фруктові дерева.
Аріна понуро бродила туди-сюди і думала, що їй робити далі. Хотілося їсти, але найбільше хотілося спати, адже дівчинка всю минулу ніч не спала, а думала, як вона втече з дому і як буде жити далі.
В одному з вікон Аріна помітила жінку, яка самотньо стояла біля вікна. Було видно, що жінка чимось засмучена, бо куточки її рота були опущені, а вона сама була така розгублена, ніби це не Аріна загубилася, а вона. Побачивши незнайому дитину, жінка окликнула її.
– Дівчинко! Ти чия? Ти загубилася?
Аріна підійшла ближче, привіталася і відповіла:
– Я не загубилася, я пішла з дому.
– Як це? Почекай, не йди, я зараз!
Через хвилину жінка вже стояла біля Аріни, а ще через кілька хвилин Аріна сиділа на затишній кухні, їла пиріг і розповідала їй про своє нелегке життя.
– Звичайно, погано, що ти втекла, хоча і вони теж погано з тобою вчинили… залишайся поки що у мене, а потім подивимося, що будемо робити далі.
А далі було наступне. Лідія дізналася номер телефону батька Аріни і зателефонувала йому, коли дівчинка заснула. Вона попросила не лаяти дівчинку, і ще багато чого вона йому говорила, а він мовчки слухав, а вранці він приїхав і забрав Аріну.
З тих пір Аріна ще кілька разів тікала з дому, тільки тепер вона вже знала, куди їй іти. Лідія завжди була рада її приходу і завжди намагалася приготувати щось смачненьке.
Кілька років тому в страшній аварії заг… її чоловік і двоє дітей, і з тих пір жінка жила одна. Аріна чимось нагадувала її саму, вона була така ж самотня і непотрібна.
А незабаром батькові й Аліні набридло щоразу повертати блудну дочку, і вони вирішили, що їй буде краще у Лідії, тим більше, що вона давно просила залишити дівчинку у неї.
І якщо спочатку батько Аріни соромився свого вчинку, то потім звик і навіть був радий такому повороту справ. Грошима він, звичайно ж, допомагав і час від часу приїжджав у гості, але не більше.
Аріна виросла, але досі жила у Лідії. Жінка замінила їй матір, про яку дівчинка завжди мріяла.
Тепер Аріна і сама мати, а Лідія щаслива бабуся двох онуків. З Аліною і Катериною Аріна не спілкується, хоча батькові іноді телефонує, вітає з днем народження або якимось іншим святом.
Зате Лідію називає тільки матусею, жінка і справді не тільки змогла замінити Аріні матір, але і допомогла повірити в те, що вона потрібна і кохана.
Якась мудра людина сказала, що не та мати, яка народила, а мені хочеться додати, що мати та, хто незважаючи ні на що змогла подарувати свою любов і ніжність чужій дитині, вважаючи її своєю, але і домоглася того, щоб її почуття стали взаємними.
Спеціально для сайту Stories
