– Як можна любити того, хто шкодує грошей на дружину
– Хочу нову шубу, – замість привітання заявила Христина, увірвавшись у кабінет до свого чоловіка, Ігоря. Він відклав папери і подивився на неї поверх окулярів. – Для початку,
Собака не людина, але людські емоції йому не чужі. Хто вважає інакше, у того собаки просто ніколи не було
– Іро знайомся, це Ельза! – широко посміхаючись, Вадим представив свою собаку молодій дівчині років двадцяти, яка стояла на порозі в блискучих туфлях на десятисантиметрових шпильках, через що
-Вихід є завжди, – грубо обірвала Олеся. – Навіть не думай. Я знаю, про що говорю
Тетяна чекала на УЗД із приємним хвилюванням: навряд чи сьогодні побачать, хто це буде – дівчинка чи хлопчик, але потай вона сподівалася, що можуть і сказати. Он, Людці
Мене не прийняли одразу, з першого дня, хоча я нікому не зробила нічого поганого
– Льошо, зайди до мене, якщо не дуже зайнятий – голос шефа звучав якось не дуже впевнено, що мені одразу не сподобалося: значить, очікується якась гидота. Олег завжди
Йому, на відміну від тієї дівчинки, не потрібна була модна іграшка, а ось справжній відданий друг – дуже потрібен
– Матусю, дивись, цуценя! – закричала Тетянка, вказуючи пальчиком на маленьку коричневу грудку, що залізла в тінь троянд біля заправки. Він лежав на клумбі. Батько стояв поруч із
Слухаючи розповідь чоловіка, Кіра ловила себе думці про те, що вона жахлива людина. І раз у раз запитувала себе, чому Свєтка не пройшла повз її сина
Усе сталося в теплий весняний вечір. Нічого не віщувало біди. Кіра сиділа на лавці з подругою і ділилася останніми новинами. Розмова захопила настільки, що жінка практично перестала стежити
– М’яке серце – значить не камінь. Воно відчуває людей, допомагає розпізнати їх, відокремити підлого від доброго
Переваливши за сорокарічний рубіж життя, Єгор не поспішаючи оцінював пройдений шлях. Є чим пишатися, чому радіти… Будинок – фортеця, обгороджений від вулиці двометровим міцним парканом, споруди у дворі
А жінка раптом помітила, що її подруги, які раніше співчутливо кивали їй і підтримували її, дивляться на “сірого і безініціативного” чоловіка, її чоловіка, з неприхованим захопленням
Жили вони в невеликому селищі. До речі, в недешевому районі. Будиночок вони там придбали в розстрочку, продавши свою квартиру в місті. Дружині хотілося бути ближче до природи, ось
– За те, що показала: у бізнесі немає друзів. Тільки інтереси. Я справді була занадто м’якою. Але це минеться
Кажуть, що доля випробовує нас не тоді, коли ми до цього готові. Того сірого квітневого ранку, коли Марина опустилася в крісло навпроти директора й почула його пропозицію, вона
– Може, залишишся, Костенько? – прошепотіла вона крізь сльози, – вже як я без тебе буду
Костик сидів в інвалідному візку й дивився крізь запилене скло на вулицю. Йому не пощастило: вікно лікарняної палати виходило у внутрішній двір лікарні, де був затишний сквер із

You cannot copy content of this page