Історії про дружбу
– Ну, що, відпустиш дружину? Лише на один день. Забираю домробітницею, поверну королевою. – Яка домробітниця? – Катюшко, ну ти сказала! Михайла мого збентежила. Я й сама не
– Ти не моя мама! Залиш нас із татом у спокої! Іди геть! – чула кожна жінка, яка побажала ділити дах, хліб і розкладний диван з Антоном. Маленька
Він знайшов його за рогом одного будинку – просто перебігав від одного смітника до іншого в пошуках їжі, там і натрапив на малесеньке сіре кошеня. Малюк повзав по
На вершині засніженого пагорба стояли дві дитячі фігурки. Вони дивилися вниз, на розкатану саморобну гірку, від якої перехоплювало подих. Накатана доріжка круто спускалася донизу, закінчуючись десь на середині
– Слухай, не мороч мені голову! – холодно вимовила Тамара. – Ось розписка. Тут чорним по білому твоєю рукою вказано термін, у який ти зобов’язуєшся повернути мені борг.
– Олександра, каву будеш? – Алла стояла в дверях кабінету з чашкою в руках. – Ох, як ти вчасно! – Саша потягнулася в кріслі і, відкинувшись на спинку,
Молода жінка Люба лежала в лікарні. Спочатку їй зробили операцію потім щось пішло не так, було невеличке запалення, і ускладнення. Тому її поки що не виписували. Ну а
У великому парку з тінистими алеями й атракціонами для дітей було людно. Весна нарешті розгулялася і почала балувати теплими днями. До того ж субота, хтось дітей вивів покататися
– Тамаро Петрівно, я від нотаріуса! Відкрийте! – жіночий голос з іншого боку звучав як удар молотка по склу. Тамара Петрівна завмерла, пальці судорожно стиснули оксамитову скриньку з
Він підійшов до мого столу, коли я сиділа в дешевій кав’ярні з паперовою склянкою кави, що вистигає, в руці й дивилася у вікно, залите дощем. – Вільно? –