Історії про кохання
– Маріє, зроби чай, будь ласка, я затримався на роботі. На вулиці такий холод, хочеться спочатку гарячого. – Не можу, я втомилася, – відповіла Марія, лежачи на дивані.
-Не дам я тобі цю дурницю зробити – кричала бабуся на Льошу. – Ну, бабусю, ну чому? Чим тобі моя Лера не подобається? – вкотре втомлено запитував він.
Валерка був нарозхват. Він ніколи не давав рекламу в газети або на ТБ, але його ім’я і номер телефону передавалися, що називається «з вуст в уста», по своєрідному
– Тітонько Людо, а як вашого приблудного онука назвали? А можна мені на нього подивитися? — сільський дурник Павло не відставав від мене ні на крок. Тепер зрозуміло,
— Прощавай, любий, меблі можеш залишити собі… Ось і все. Вона пішла. Сашко кинув погляд їй услід, фізично відчуваючи, як у душі вже гуде пружина, готова вибухнути. Те,
Дзвінок серед ночі не обіцяє нічого хорошого. Це Галина засвоїла, коли ще чоловік був живий. Часто вночі йому дзвонили і викликали на роботу. Він працював оперуповноваженим. Його не
Андрій посадив сина в автомобільне крісло і пристебнув. Маленький Олексій надув губи і нахмурився, адже сидіти пристебнутим — це було тортурами. — Ну потерпи, ти ж чоловік, —
Повертатися додому Светі не хотілося: у селі їй і раніше було нудно, а після великого міста тим більше. Але робити нічого: приватизувати квартиру вони не встигли, лікарі сказали,
Дядько Костя ніколи не мав великих амбіцій і мріяв про просте людське — погуляти на чиємусь весіллі. Всі друзі та родичі, як на зло, одружилися, а розлучатися і
Хлопчик прокинувся від стогону матері. Підійшов до її ліжка: – Мамо, тобі боляче? – Матвійчику, принеси водички! – Зараз, – кинувся на кухню. Через хвилину повернувся з повною