Історії про кохання
– Рито, ти можеш вирішити просто зараз: піти з ними чи залишитися тут і жити за моїми правилами, – Антон незвично жорстко дивився на дружину. Він був настільки
– Я не залишу вас у спокої! – зловісно шипіла в трубку Тетяна. – Думаєш, що якщо викрала в мене чоловіка, то тепер зможеш спати спокійно? Навіть не
Наталя завжди обідала в одному й тому ж кафе за два квартали від її бібліотеки. До сорока семи років вона жодного разу не була одруженою, жила собі на
Дмитро відключив телефон, прибрав його в кишеню і зробив крок на вулицю. Стара цегляна будівля, де він щойно провів зустріч, залишилася позаду. Дмитро пішов уздовж набережної, а потім
Михайло сидів за столом, закопавшись у купу паперів і хмуривши брови. Як батько це все пам’ятає? Якби Михайло, пропустив усе, що стоїть за цими цифрами через розум, нерви
– Синку, може, все-таки тут залишишся? – намагалася вмовити симпатична жінка брюнета, що сидить у кріслі. – Управляти такою справою не так просто. Не кажучи вже про те,
Марічка і Настя подругами не були, але по-сусідськи іноді зустрічалися, зупинялися поговорити на сходовому майданчику, прибирали в коридорі до свят, прикрашали сходи свого поверху на Новий рік. Молодь!
Олена йшла додому з важкими сумками, повними продуктів. На роботі видався важкий день, начальник увесь день відправляв звіт на доопрацювання, неабияк вимотавши всі нерви жінці. Єдине, що додавало
Рита взялася за миття величезної гори брудного посуду не в найкращому настрої. Радіти і справді не було чому. І як вона ухитрилася опинитися в такому непрохідному життєвому болоті?
Погоду на вихідні усі прогнози обіцяли чудову. Останні дні літа хотілося провести на природі з друзями, тому Олексій запропонував Вероніці поїхати на річку з ночівлею. — Шашлики посмажимо,