Вирушаючи на день народження друга, Рита найменше припускала залишитися в результаті на святі без кавалера.
Такого в її яскравому і бурхливому житті ще не бувало. Де б вона не з’являлася, завжди знаходився той лицар, який брав на себе сміливість залицятися до красуні протягом усього заходу. Зазвичай під час її візитів до батьків, цей обов’язок брав на себе Ілюша, її колишній залицяльник.
Цього разу незмінний кавалер відмовився виконувати звичну роль. І причина-то виявилася абсолютно безглузда і незначна! Треба ж, Ілюша посмів одружитися. Неприємно, звичайно, але хіба це привід не супроводжувати її, Риту, на свято?
– Та він у мене ще потанцює! Та він у мене вибачення проситиме до наступного мого приїзду! Це що взагалі таке? Знайшов, із ким мене порівняти! Мене!
Настрій було безповоротно зіпсовано. Свята не вийшло, і Рита вирішила повернутися додому. Хоча лише кілька годин тому вбрана як лялька, жінка сідала в таксі, передчуваючи чудовий вечір.
Трохи згодом погода за столиком почала стрімко псуватися, аж поки не стала настільки напруженою, що Риту відсадили в дальній кут залу.
-Ілюш, я ні на що не натякаю. Але це якось дивно, тобі не здається? Ми ж не чужі люди одне одному. Стільки років були разом! Та ми одне одному ближчі, ніж деякі брати й сестри.
За ідеєю, це я маю ревнувати і сцени закочувати! Ми знайомі двадцять років, а ця кішка в твоєму житті без року тиждень! І вона сміє мати свою думку з приводу нас? Осади її, поки я цього не зробила! – Рита старанно добирала слова, висловлюючи свою думку другові, який кілька років тому був її хлопцем.
Хотілося і його переконати, і себе представити королевою, і дівчину принизити.
Ситуація склалася надзвичайна. Не вистачало ще, щоб якась невідома дівиця вирішувала, як їй, Риті, проводити час у рідному місті.
А Рита звикла проводити його весело і з розмахом. Адже приїжджала вона рідко, а тому – могла собі дозволити відпочити. До того ж, зараз і привід був серйозний – ювілей друга. З такої нагоди зібралася велика компанія.
Рита поїхала з рідного містечка понад десять років тому. Власне, містом-то вона його ніколи й не вважала. Так, селище з невеликими привілеями. Так, тут теж було таке-сяке життя, але Рита завжди вважала, що гідна блищати в столиці.
Рідне містечко занадто швидко стало їй тісним. Не було тут розмаху, глядача, цінителя і шанувальника її великого таланту.
Покинути малу Батьківщину вона вирішила без жалю, незважаючи на те, що тут залишалися родичі, друзі та молодий чоловік.
З Іллею Рита зустрічалася мало не з початкової школи. Точніше, назвати це стосунками спочатку було складно.
Спритна дівчинка просто поставила тихого хлопчика, з яким сиділа за однією партою, перед фактом: ти тепер мій хлопець. Ілюша, як справжній джентльмен, змушений був погодитися.
Наступні кілька років хлопчина справно тягав за Риту портфель до школи і зі школи, захищав її від усіх кривдників. Поступово дитячі стосунки переросли в більш серйозні, але зупинити амбіції Рити не змогли.
-Ілюша, я вирішила, що буду вступати до столиці! Ти їдеш зі мною! Давай уже визначайся з навчальним закладом! Будеш і далі мене захищати від натовпів фанатів!
-Але я не планував нікуди з дому їхати. У мене мати вже у віці. Куди я від неї? Ні, давай краще ти щось тут шукай. Не потрібні нам столичні сцени і фанати. Треба жити ближче до землі!
Вивчимося, одружимося, квартиру в іпотеку візьмемо. Як усі, загалом! – Ілюша амбітним так і не став, що страшенно дратувало його дівчину.
-Як усі? Ну, ні! Я так жити точно не стану. Я – талант і планую підкорити столицю. Ось побачиш, не мине й року, як про мене писатимуть найвідоміші видання.
А ти можеш залишатися у своєму містечку і жити від зарплати до зарплати з якоюсь жінкою!
-А чим погане таке життя? Слава – подруга невірна. Сьогодні ти зірка, а завтра про тебе всі забули. А ось надійна робота, вірні друзі та любляча друга половинка ні з чим не зрівняються.
-Про мене забудуть? Та про мене пам’ятатимуть ще десятки років після того, як я перестану радувати свого глядача! Я доб’юся всього! У будь-якому разі, в нашому містечку ловити нічого. Не хочеш зі мною їхати – твої проблеми. Залишайся і кусай лікті!
Ілля не став сперечатися, але вирішив, що на цьому спілкування з дівчиною закінчити. Утім, на його думку в цьому питанні ніхто не зважав.
Після випускного Рита поїхала підкорювати столицю. Як виявилося, таких, як вона, там були десятки й сотні. Її скромні бали за іспити та посередні таланти не були оцінені в жодному театральному, музичному чи хореографічному училищах.
Щоразу, вислуховуючи відмову, Рита готова була провалитися крізь землю від досади. Ну чому так? Чому вдома всі захоплювалися нею, а тут називають посередністю? У них що ж, очей немає? І вух до того ж!
Рита засмучувалася, батьківські гроші стрімко танули, а тітка, яка пустила дівчину пожити на час іспитів, активно натякала на те, що час звільнити житлоплощу.
Робити нічого, довелося їй шукати інші варіанти для навчання. Бажано, з гуртожитком.
На жаль, амбіції й апетити довелося вгамувати: переїхати жити на околицю замість центру столиці, піти вчитися в технікум, замість театрального університету. Але мрії про кар’єру співачки чи акторки не покидали дівчину ще кілька років. Рита не бажала визнавати очевидний провал.
-Нічого! Ось пару років попрацюю покоївкою, походжу по кастингах, а там мене помітять і покличуть у велике кіно!
Через рік плани не змінилися.
-Ось ще рік повчуся, а потім буду штурмувати музичний Олімп!
Коли і через рік талант не був оцінений, Рита вирішила піти працювати. Красиво жити було дорого. Менш пафосна, але вельми затребувана професія перукаря приносила цілком пристойний дохід, який давав змогу жити цілком стерпно.
-Так, я влаштувалася чудово! У мене стабільна зарплата, я зірка театру. Не першого складу, зрозуміло, але в мене великий потенціал! Де ви могли мене бачити? Що ви, я не створена для кіно, а в театри такі провінціали, як ви, не ходите!
Через такі пафосні манери старі знайомі незабаром зовсім перестали цікавитися її життям. На щастя, їй вдавалося підтримувати видимість красивого яскравого життя завдяки красивим фото в соціальних мережах. Там можна було дати волю фантазії, і Рита активно цим користувалася.
Особисте життя дівчини теж було далеким від її райдужних очікувань. Навколо весь час крутилися якісь простачки, а гарно вдягнені чоловіки на дорогих автомобілях дивилися на неї, як на порожнє місце. За десять років вона так і не змогла вибудувати серйозних стосунків.
На жаль, навіть зі своєю непохитною упевненістю в собі, Рита за кілька років змушена була визнати – ні співачкою, ні актрисою вона не стане. Єдине, чому вона була невимовно рада – закріпитися ближче до столиці і не повертатися в рідне селище.
Визнати провал своїх планів і повернутися додому, жити так, як мріяв Ілля, було для Рити справжньою катастрофою. Тому, приїжджаючи раз на рік до батьків у гості, вона намагалася поводитися як справжня зірка.
-Ілюшко! Якими долями? Скільки років? А ти зовсім не змінився! – Уперше зустрівши колишнього, Рита намагалася всім своїм виглядом показати, який скарб він втратив.
-Привіт. А ти ось сильно змінилася. Мабуть, у місті в тебе справи йдуть добре. Чудово виглядаєш!
-Ой, ну як тобі сказати? Складно мені, розриваюся між контрактами. Присісти буває ніколи. Але, дякую за комплімент. А ти як? Уже знайшов мені заміну? Розумію, це складно, краще за мене немає, але хіба мало?
– Ні, поки що нікого не знайшов. Мабуть, і справді краще за тебе немає. А коли ж ми тебе побачимо по телевізору?
-Ну який телевізор? Я ж актриса театру! – Називати себе так Риті було куди зручніше, ніж виправдовуватися за те, чого так і не досягла.
-Зрозуміло. Буду в столиці, обов’язково загляну на тебе подивитися.
Перша зустріч колишніх закоханих пройшла ніяково, але молодим вдалося впоратися з нею.
Пізніше, коли Рита приїжджала до батьків, Ілля частенько складав їй компанію, розповідав про старих приятелів, запрошував до себе на день народження. Відсутність у нього дівчини давала Риті право розпоряджатися ним, як у старі часи.
Він виконував роль водія, вантажника, охоронця і подружки, коли Риті хотілося погуляти, а всі знайомі були зайняті.
Але в один із візитів столичної зірки сталося нечуване! Ілля не відповів на запрошення Рити.
Один зі спільних знайомих збирав компанію в ресторані з нагоди дня народження. Рита була впевнена, що Ілля, як зазвичай, складе їй компанію. Сидіти самій, нудьгувати і відбиватися від настирливих провінціалів їй зовсім не хотілося.
-Ілюша, у мене справа до тебе! Вадик святкує ювілей наступних вихідних, мені потрібен буде водій і охоронець! Тобто, тобі знову доведеться грати звичну роль! – Рита мило воркувала з колишнім хлопцем, не звертаючи уваги, що десь на тлі їхньої розмови звучить жіночий голос.
-Рито, привіт. Я на ювілей до Вадика прийду, але тебе захопити не зможу. У мене в авто місця не буде.
-Дуже смішний жарт!
-Це не жарти. Зі мною їдуть пара хлопців, вони вже попросили. І дружина…
-Чого? Ти одружився? Та вже, не очікувала від тебе. У принципі, справи це не змінює! Ти маєш за мною заїхати.
Через тиждень, виряджена Рита чекала, коли подзвонить Ілля і повідомить, коли за нею заїде. Час минав, дзвінка не було, тож Риті довелося замовляти таксі.
Мало того, що їй зіпсував настрій цей інцидент, так її ще й на святі посадили за один стіл із якимись старенькими тітками, яким так само, як і Риті, “пощастило” прийти без пари.
Спроба жінки підсісти за столик до Іллі була сприйнята іменинником вельми неоднозначно…
– Ритко, ти куди сіла? Я ж тобі показав твоє місце. Тут сидять одружені пари. До того ж, дружина Ілюхи попросила посадити тебе подалі від них. Сама розумієш, ти йому не даси нормально відпочити.
-В якому це сенсі? Я – його перша дівчина! Єдине кохання всього його жалюгідного життя! Та мені все одно, з ким він прийшов, сидіти він буде зі мною!
Рита намагалася тримати обличчя, щоб не показати, як її зачепив такий порядок.
Багато років вони з Іллею чудово спілкувалися. Він приїжджав на її першу вимогу, виконував роль безплатного таксі і нічого не вимагав натомість. Рита частенько зустрічалася з ним під час своїх приїздів. Він спілкувався з усіма старими друзями і міг розповісти багато цікавого про тих, з ким Рита давно розірвала всі зв’язки.
Таке спілкування Риту цілком влаштовувало. Вона не розглядала Іллю як залицяльника, але й нудьгувати на самоті не збиралася. І тут на тобі!
Поспілкуватися з колишнім хлопцем під час свята не вийшло. Рита поїхала додому однією з перших і вже з дому зателефонувала Іллі і запросила його посидіти удвох у кафе.
-Ілюша, якась безглузда ситуація склалася. Вадик повівся негарно, відсадивши мене в інший кінець залу. Ти мене навіть запросити на танець не зміг, тебе вічно хтось перехоплював. – Рита посилено вдавала, що не помітила поруч із колишнім хлопцем дружину, вважаючи її абсолютно незначною одиницею.
Відповів чоловік не відразу. Минуло кілька годин, встигли зачинитися всі кав’ярні міста, що робило запрошення Рити марним…
“-Рито, ти мені більше не дзвони і нікуди мене не запрошуй. Я тепер одружений, ходити з тобою по кафешках не стану. У мене є, з ким піти.”
Повідомлення викликало бурю емоцій! Риті хотілося рвати й метати! Як він посмів? Порівняти її і якусь свою дружину?
На щастя, буквально за півгодини від Іллі надійшло інше повідомлення, яке він видалив, щойно Рита його прочитала.
“-Рито, те повідомлення змусила написати дружина. Але я з нею згоден. Не варто нам з тобою бачитися. Ми з тобою давно ніхто один одному. Шукай нового барана, який буде просто так виконувати роль твого водія. Чесно кажучи, мені це за минулі роки страшенно набридло! У тебе давно своє життя. Ось і живи його, а до мене і моєї сім’ї не лізь!”
Рита ледь дар мови не втратила від несподіванки. Кілька хвилин їй знадобилося на те, щоб прийти до тями і надиктувати колишньому повідомлення.
“-Та ти взагалі з чого взяв, що потрібен мені? У мене в столиці залицяльник і життя класу люкс. Ти маєш радіти, що така жінка стільки років дозволяла тобі вважати себе другом. Тебе! Провінціала, який нічого не домігся! Та я завтра свистну, і збіжиться натовп охочих бути моїм таксистом просто за одну мою посмішку!”
Поклавши слухавку, Рита задумалася. Це як же треба було промити мізки людині, щоб вона забула і про своє перше кохання, і про обов’язки, які багато років тому на себе взяла.
Не бажаючи проводити час, що залишився в місті на самоті, Рита вирішила обдзвонити всіх тих, хто колись був у неї закоханий, залицявся або дарував подарунки.
Виявилося, що всі ці нещасні давно влаштували своє життя, сиділи під каблуком у дружин і наречених, боячись навіть носа показати.
У підсумку, Рита закінчила свою відпустку завчасно, а в майбутньому намагалася якомога рідше приїжджати в рідне місто, змушуючи батьків відвідувати її.Спеціально для сайту Stories
