Історії про кохання
Галина вперше побачила маму свого обожнюваного Ігоря рано-вранці, в напівдрімоті біля ліжка. Хотіла закричати, але стрималася і крізь вії розглядала невисокого зросту літню жінку, що дивилася на неї
– Нюра, Нюр, піди сюди швидше, – Зінаїда оперлася руками об хвіртку, намагаючись віддихатися. – Хто за тобою гнався? – розсміялася Ганна, витираючи мокрі руки об край фартуха.
– Я тобі забороняю! – передражнила Поліна. – Це так кумедно! Вона посмикала чоловіка за щоку. – Нічого кумедного не бачу, — відсторонився Костя, — і я не
Тетяна поговорила з чоловіком і, скинувши виклик, присіла на диван у вітальні. Ейфорія від доброї новини поступово спадала і на думку полізли думки про себе, свою сім’ю, свої
У великій світлій залі грала приємна музика. Гості сиділи по місцях та насолоджувалися вишуканими стравами. Вечір був до непристойності шикарний, адже родичі нареченої і нареченого не поскупилися на
Галина прожила з чоловіком п’ятнадцять років. Все було гаразд. Звичайно, лаялися, як без цього, але мирились і жили далі. Усі вважали, що в них хороша та міцна родина.
Ірина була пізнім коханням Володимира Івановича. Після розлучення з першою дружиною, яка заявила, що двоє синів не його діти, та ще й папірець із тестами на батьківство в
– Та неправий я був, неправий! Просто зриваюся іноді, вибач, більше не буду, — зніяковіло відповів чоловік. — Тетяна кивнула, знаючи, що це не вперше і не востаннє.
– Миколо, я нам роботу знайшла, уявляєш? — Ніна влетіла в квартиру радісна, наче на крилах. — Будемо в одній фірмі працювати! Мені наш викладач телефон директора дав, сказав, що
Дійшли й до мого житла чутки про те, як треба жити, якщо тобі сорок із хвостом. Та боже ж ти мій, скільки у людей може бути проблем! Гаряче