Родинні історії
― Маріє, мені потрібно з тобою серйозно поговорити! Марія закотила очі, вже здогадуючись, про що йтиметься, але матері відмовити не могла. ― Я тебе слухаю, ― буркнула вона.
Наталя йшла з магазину, несучи в руках повний пакет з продуктами. Чоловік в цей час спав вдома в нетверезому стані. Вона не хотіла просити його ні про що.
— Ну що, Юрко, доп…ся? — буркнув Юрій сам собі, дивлячись на власне відображення у вікні. Дружина пішла два місяці тому. Забрала навіть кота Мурзика. «Не можу більше
Микола не повинен був опинитися на цій вулиці. Взагалі-то спочатку він їхав, не пам’ятаючи себе від радості, до кохання всього його життя – Анни. І уявляв, як вона
Такого галасу в родині Пархоменків не було чути з самого будівництва будинку. А збудований добротний дерев’яний будинок ще батьком Єгора Миколайовича, відомого в селі механізатора, господарського і характерного
-У сенсі залишилося місяця два? Це що, жарт такий? Олена, ти жартуєш?! Як так? Їй же тридцять років! Їй тридцять! Які два місяці? А Макс?… Олег говорив це,
Вранці чоловік поїхав на роботу, але через годину несподівано повернувся. Він влетів у квартиру, кинув сумку на підлогу і побіг у вітальню. Я годую Івана, повернула голову і
— Мамочко, ну чому ти мене тут залишила? Ти ж знала, як мені буде погано з ним… Оля тихо плакала, сидячи біля місця спочину матері. Вітчим сьогодні поїхав
Катя ходила біля вітрин і їла їжу. Очима. Подумки уявляла собі, на що може вистачити грошей. Виходило, що треба економити. Замість трьох підробітків у неї залишився один. І
– Годувала бідних тварин і буду годувати! І ніхто мені не заборонить. І допомагати їм буду. Якби не вони, я б з глузду з’їхала від самотності, всіх бід