– Не хотів тебе напружувати. – Михайло серйозно подивився на маму. – Тобі і так з татом важко. Мамо, а ти звідки дізналася про храм
– Світлано Євгенівно, скажіть, у вас все добре вдома? Дзвінок вчительки сина застав Свєту зненацька. – Не зовсім. – Вона зніяковіла. І вже стривожено запитала. – Олено Вікторівно,
-Я не віддам її туди, чуєш? Не знаю, що ти будеш робити, але я не віддам її туди. Аліса, йди до мене, йди, дитинко… Вона… моя онука
Не те, щоб її дратувала ця дівчинка, ні, але вона… відштовхувала ніби. Брудна якась, як попало заплетені косички, непрасована форма. Дівчинка була неохайна, з забитим виглядом. Раїса Дмитрівна
— Мама сказала, що мені потрібно допомагати їй гроші заробляти, а в школі цього не вчать
Кіра працювала дизайнером інтер’єрів у невеликій, але успішній студії, і вихідні для неї були священними. Сьогодні вона планувала зустрітися з Вірою, яка приїхала з Харкова на кілька днів
– А як я поводжуся? Що тобі не подобається? Або ти хотіла, щоб я стрибала від радості? Ти думаєш, що я мріяла про сестру? Та я більше про останній айфон мрію, ніж про немовля, яке плаче в нашому домі
Таїсія вийшла вдруге заміж, коли їй було вже 35 років. Її чоловік Гліб до цього теж був у шлюбі, але дітей у нього не було. Тая знала, що
— Не рік! Чуєш, Валю, його 363 дні немає! Не минув рік ще! — закричала бабуся їй услід
Бабуся стояла і дивилася вдалину. Зморшкуваті ручки стискали палицю. У світлі ліхтаря було видно її очі, які з надією дивилися на дорогу. Вона здригалася, коли повз проїжджали машини,
Нехай живуть самі. Може, тоді про мене хоч слово добре скажуть. Коли вже пізно буде
Того вечора до мене прийшов наймовчазніший і найтерплячіший чоловік нашого села, Степан. Знаєте, є такі люди – цвяхи б з них робити. Спина пряма, руки – дві лопати,
Як шкода, що теща знову їде
– Софіє Андріївно, моя дорога теща, моя матуся! – благав Василь по телефону… – Приїжджай до нас, будь ласка, я вже не маю сил! Знову у Юльки примхи
— А я і є найкраще, що з ним траплялося, — спокійно сказала Анна. — Тільки він цього не цінує. Як і ви
Анна застигла з чашкою кави в руках, немов хтось вилив на неї відро крижаної води. Слова чоловіка висіли в повітрі кухні, отруюючи ранкову тишу. — Я оформлюю квартиру
– Маріє, ми обов’язково приведемо Ганнусю в порядок і тато полагодить їй ніжку! І ця лялечка принесе щастя в нашу сім’ю в подяку
Марії виповнилося п’ять років і їй на день народження подарували цілий пакет нових іграшок. Хоча, нові вони були для Марії, а так, волонтери передали зібрані співчутливими громадянами іграшки
-Олеже, не переживай! Ні шанувальників, ні залицяльників. Мені просто …нудно з тобою, розумієш? Я хочу свободи
Коли Тая показувала свої весільні фотографії знайомим, то завжди додавала: -Ох, як я намучилася в цій сукні! Вона, звичайно, красива, але дуже важка і громіздка! Наступного разу, коли

You cannot copy content of this page