Родинні історії
– Ти зобов’язана звільнити свого адміністратора! – зло крикнула Наталія Іванівна в трубку. – Спочатку наберете за оголошенням, а потім вони господарів не впізнають! – Мамо, так ти
Роздратований ріелтор біг попереду Лариси. Він був злий і вже не дбав про те, що думає клієнтка. З ранку вони подивилися з десяток будинків. Все не підходило. –
Микола був закоханий у Ларису ще зі школи. Маленька, тендітна, з розсипом рудих веснянок на носі. Саме такою він побачив її вперше і, ще тоді, будучи в шостому
– Рито, мама дзвонила, просила в суботу приїхати. – Їдь, – відповіла Олексію дружина. – Вона просила нас разом приїхати. – Навіть не думай, – у нас з
— Знову сьогодні у свого Ігорка ночуєш? — незадоволено запитала мати Ксенії. — Так, ночую! — відповіла дівчина. Ксенія знала, що батькам не до вподоби її молодий чоловік,
Неля прикрила миску з щойно замішеним тістом для чебуреків чистою серветкою і відсунула її. За півгодини можна буде братися за приготування вечері. У цей момент у двері подзвонили.
Якби ця історія не була правдивою, її потрібно було б вигадати. Тому що такі історії, якщо й трапляються, то, напевно, один раз на мільйон. Це сталося з моєю
У понеділок Настя не вийшла на роботу. Сказала, що у неї чи то грип, чи то застуда. Буває. У вівторок Настя теж не вийшла. А в середу подзвонив
— То ти справді думаєш, що знайдеш собі чоловіка? Чи, може, міркуєш, як оті сучасні феміністки: мовляв, і самій добре? Та все це дурниці! Без чоловіка ви нічого
– Ну, привіт… Єгор Степанович присів навпочіпки перед бездомним, смугастим кошеням. – Ти знову мене знайшов… Дуже обережно, немов найціннішу коштовність у світі, Єгор підняв кошеня з землі