– Ти і так моя рідна людина. Я вже звикла до вас, до мами, до вашого теплого і затишного дому. А скільки ти зробив для мого Дімки, так і словами не передати! Не кожен рідний батько міг би стільки зробити
Над Дімкою в класі хлопці сміялися. Мало того, що прізвище Рак , так ще невеликого зросту хлопчик з рудим волоссям і великими грубими долонями, дійсно нагадував рака. Дімка
– Сама винна! Ти повинна була це передбачити! Хто тепер за нами доглядатиме? Ми з татом зовсім старі. Яка я ж ти егоїстка
Наталя подивилася в дзеркало і побачила там втомлене обличчя немолодої, але й не старої жінки. Всього-то п’ятдесят, а виглядає на всі 100. Не відсотків- років. Правду мати каже.
Допомагати з дітьми і по господарству я згодна, але виселити себе зі своєї ж квартири не дозволю! Якщо ви продовжите в тому ж дусі, я перепишу квартиру на якогось далекого родича, зміню замки і більше взагалі не буду вам допомагати
— Мамо! Може, нам з вами помінятися квартирами? Ну, куди вам стільки місця? Одного прибирання на півдня! А в нашій маленькій, затишній квартирці вам буде набагато комфортніше. Там
— Тату, я хотіла ще про щось тебе попросити. Нехай Таня живе з нами завжди. Адже нам добре втрьох. Правда
Дзвінок Ігоря ввів Таню в повний ступор. Вона розплакалася, накинула пуховик і вийшла на вулицю. Під ногами хрустів сніг, сонце тільки сходило, настав новий морозний день 30 грудня,
 – Не подобається, що я хочу свою сім’ю? Я втік від вас, почав будувати своє життя, а ви приїхали і знову за старе
– Зіно, ну не переживай ти так! Я розумію, що в селі, тобі міській , буде важко. Але я допоможу! – вмовляв дівчину Дмитро. – Я все знаю.
– Борис за життя часто тікав з дому. Я його знаходила в найнесподіваніших місцях. Він ніби знав, де потрібна допомога. Приходив до самотніх людей, до хворих. Допомагав їм впоратися з бідою. А потім повертався додому
У квартирі-студії, де жив Василь Петрович, смерділо дешевою локшиною швидкого приготування і застарілою самотністю. Господар сидів біля вікна в єдиному вцілілому кріслі і дивився на порожню вулицю. –
– Себе він жаліє, а дитину хто пожаліє?! Вона ж дівчинка зовсім ще
– Ти ж уже доросла, все розумієш. – Поспішно і плутано пояснювала Любі мати. – Ми з батьком давно не кохаємо одне одного. А я ще молода, поки
– Ви, хлопці, і самі впораєтеся, а вона – мій скарб! Не думай, що я вас розділяю, просто дівчатам у цьому житті складніше, ніж вам, чоловікам
― Олександре, чому ти не береш трубку? Я тобі кілька днів не можу додзвонитися! Вже почала хвилюватися. ― Мамо, все добре! Я відпочивав, тому не міг взяти трубку,
Вона ніколи й подумати не могла, що свекруха буде намагатися одружити її чоловіка з іншою
Віра Віталіївна намагалася розлучити Настю з Сергієм з самого початку їхнього спільного життя – їй не подобалася обраниця сина. Причин її неприязні Настя не розуміла. Начебто вони ніколи
Я просила тебе перевезти маму до Києва, але що ти сказав? Що немає грошей. Що я від тебе «вічно щось вимагаю». Та ти зациклився на грошах! У них щастя, чи що
Олеся і Володимир познайомилися в одному з дорогих столичних ресторанів. Він був успішним підприємцем, якого добре знали у вузьких колах столичного бізнесу. Йому було далеко за сорок, але,

You cannot copy content of this page